ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2019 року м. Кропивницький

справа № 392/569/19

провадження № 22-ц/4809/1177/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе,

відповідачі: Фермерське господарство «Прилуцький», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник Анна Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прилуцький», від імені якого діє представник - адвокат Прилуцький Микола Миколайович, на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Березій Ю. А.) від 08 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе (далі по тексту ТОВ ім. Фрунзе) звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Прилуцький» (далі по тексту ФГ «Прилуцький»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А. О., про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, а саме: договір від 02 квітня 2019 року, укладений між ФГ «Прилуцький» і ОСОБА_1 про оренду 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ; договір від 05 квітня 2019 року, укладений між ФГ «Прилуцький» і ОСОБА_2 про оренду 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ; договір від 02 квітня 2019 року, укладений між ФГ «Прилуцький» і ОСОБА_3 про оренду 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору оренди від 21 січня 2009 року, укладеного між ОСОБА_4 і ТОВ ім. Фрунзе, позивачу належить право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 . Строк дії договору збігає 27 серпня 2025 року. відповідачі являються спадкоємцями померлої ОСОБА_4 та новими співвласниками земельної ділянки. Всупереч умовам договору та нормам Закону України «Про оренду землі», без попереднього розірвання чинного договору оренди, уклали нові договори з ФГ «Прилуцький». Неправомірними діями відповідачів порушено право позивача.

25 квітня 2019 року позивач звернувся до суду із заяву про забезпечення позову шляхом заборони ФГ «Прилуцький» та будь-яким третім особам проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ФГ «Прилуцький» вимагає від нього не здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці, яка є об`єктом договору, без згоди позивача на ділянці встановлено межові знаки. В цьому позивач вбачає високу імовірність того, що ФГ «Прилуцький» можу будь-коли розпочати сільськогосподарські роботи на цій ділянці, що утруднить або й взагалі унеможливить виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2019 року заяву задоволено. Суд заборонив ФГ «Прилуцький» та будь-яким іншим третім особам проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці до вирішення спору.

Суд мотивував своє рішення тим, що ФГ «Прилуцький» має намір використати право оренди земельної ділянки, а тому, з метою ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно вжити такого заходу забезпечення позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФГ «Прилуцький» просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати.

Відповідач вказує на те, що позивач не надав доказів спрямованості дії ФГ «Прилуцький» на порушення прав та інтересів відповідачів, а також що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у майбутньому рішення суду. Твердження позивача ґрунтуються на припущеннях. Те ж стосується і ухвали суду. Можливе рішення суду може бути виконане не залежно від того хто здійснюватиме господарювання на земельній ділянці так, як це не впливає на державну реєстрацію припинення права оренди. Крім того, пред`явлення ТОВ ім. Фрунзе позову у цій справі є недобросовісним так. як відповідно до п. 40 договору оренди землі від 28 січня 2009 року перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору. Вирішуючи питання забезпечення позову, всупереч нормам ЦПК України, суд не вирішив питання зустрічного забезпечення а а також некоректно сформулював резолютивну частину ухвали.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів і вимог відповідача. Вказав, що обраний судом спосіб забезпечення позову відповідає вимогам закону та змісту позовних вимог. На його переконання суд вирішив питання забезпечення позову відповідно до закону, а доводи апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують висновків суду. Щодо зустрічного забезпечення, то в даному випадку суд не був зобов`язаний його застосовувати.

Від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Позиції учасників справи, викладені у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Представник ФГ «Прилуцький» - адвокат Прилуцький М. М. підтримав апеляційну скаргу та надав суду додаткові пояснення про те, що на земельній ділянці, як а є спірною, весняно-польові роботи провів відповідач. Фермерське господарство не чинить будь-яких перешкод позивачу у його діяльності до вирішення цього спору, а тому твердження позивача є безпідставними.

Представник ТОВ ім. Фрунзе - адвокат Дмитрух Д. М. заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на наявність реальних ризиків утруднення виконання рішення суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із п. 5 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте суд першої інстанції наведені вище положення процесуального законодавства не врахував.

Між сторонами цієї справи існує спір про належність права оренди земельної ділянки та дійсність укладених щодо неї договорів.

Пред`явлення позивачем вимоги про визнання недійсними договорів оренди являються немайновими.

Можливе рішення суду у цій справі - рішення про визнання, тобто рішення, яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке рішення може бути підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації права оренди ФГ «Прилуцький».

Будь-якого іншого виконання, у тому числі примусового, можливе рішення суду не передбачає.

Вимог майнового характеру позивач не пред`являв.

На наявність загроз збереження земельної ділянки з боку відповідачів теж не посилався.

Отже доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем ризиків утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову, та безпідставність висновків суду в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, зважаючи на наявність у справі двох конкуруючих орендарів земельної ділянки, права яких є зареєстрованими відповідно до законодавства, яке діяло на час укладення кожним з них договорів оренди, суд заборонив здійснення господарювання на об`єкті оренди лише відповідачу та невизначеному колу третіх осіб і тим самим надав можливість до вирішення спору використовувати земельну ділянку позивачу, тобто надав перевагу одній із сторін, але вагомих мотивів такого рішення не навів.

При цьому суд не вирішив питання про можливість забезпечення можливих збитків інших учасників справи від такого забезпечення на випадок відмови в позові.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам і вимогам позивача про забезпечення позову, не встановив ризиків незабезпечення позову для досягнення кінцевої мети судочинства у цій справі, не навів доречних і переконливих мотивів свого рішення, допустив порушення норм процесуального права.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи а встановлені апеляційним судом обставини, оскаржувана ухвала суду не відповідає критеріям законності і обґрунтованості судового рішення, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Водночас аргументи позивача на користь забезпечення позову не дають підстав для переконання, що їх невжиття може у майбутньому створити перешкоди у реалізації можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги апеляційну скаргу Фермерського господарства «Прилуцький»задовольнити.

Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2019 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді С. М. Єгорової

С. І. Мурашко