Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 645/1631/18

провадження № 61-5702св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач -ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 05 вересня 2018 року у складі судді Горпинич О. В., постанову Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно доінформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1-5, загальною площею 316,5 кв. м в Літ. «В-1,В1-1», нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, антресолі № 3, загальною площею 150,1 кв. м в Літ. «Г-1» по проспекту АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 12 жовтня 2016 року; підвалу № 1-:-21; першого поверху № Ia, 11-:-22, 23-:-33; другого поверху № 1-:-38; третього поверху № 1-:-10, загальною площею 1 509,9 кв. м в літ «А-2-3» по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 27 вересня 2016 року; першого поверху № 1, 70-:-80, загальною площею 8 303,2 кв. м в Літ. «Б-1-3» по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 року.

Відповідно до вказаної інформації, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 10 травня 2017 року та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25 травня 2017 року речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані. ОСОБА_1 з 12 жовтня 2016 року використовує земельну ділянку площею 3,8988 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач вказує, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, земельна ділянка площею 3,8988 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач свого обов`язку щодо сплати за користування земельною ділянкою не здійснює, у зв`язку з чим, має перед позивачем заборгованість по сплаті орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного Харківська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку у сумі 6 264 644,41 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 05 вересня 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка надавалася у користування Харківському заводу металевих конструкцій, із його володіння не вибувала, має кадастровий номер і чітко визначені межі, завод сплачує за неї земельний податок. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Вказав, що рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки під приміщеннями ОСОБА_1 у власність чи користування не виносилось. При цьому зазначив, що у діях ОСОБА_1 відсутня неправомірна поведінка (бездіяльність) і вина (об`єктивна і суб`єктивна сторона правопорушення) стосовно Харківської міської ради, оскільки він звертався до Харківського заводу металевих конструкцій з проханням розпочати процедуру виділення йому земельної ділянки, але отримав відмову. Також, позивач не довів належними та допустимими доказами розміру збитків (шкоди), заявлених до стягнення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року рішення місцевого суду змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не є власником всіх будівель, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані у тому числі й приміщення ОСОБА_1 , є публічне акціонерне товариство «Харківський завод металевих конструкцій» (далі - ПАТ «ХЗМК»). Укладені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу вказаних приміщень та перехід до неї права власності на них не тягне за собою автоматичного переходу права користування земельної ділянкою, розташованою під будівлями, оскільки вона отримала право власності лише на частину цих приміщень.

Отже, апеляційний суд врахувавши, що ОСОБА_1 є власником лише частини нежитлових приміщень і земельна ділянка, на якій вони розташовані, не виділена як окремий об`єкт права користування, дійшов висновку, що постійним землекористувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 є ПАТ «ХЗМК», який є суб`єктом плати за земельну ділянку. При цьому, зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що свідчать про зміну чи припинення реалізації ПАТ «ХЗМК» права користування зазначеною земельною ділянкою, в тому числі за його згодою. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробивши вірний висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України, помилився в обґрунтуванні зазначеного висновку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Харківська міська рада, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкового висновку, що спірну земельну ділянку використовує ПАТ «ХЗМК» на підставі договору позички, укладеного з відповідачем.

Суди не звернули увагу на те, що за ОСОБА_1 не зареєстровано будь-яких майнових прав на спірну земельну ділянку, отже право розпоряджатися спірною земельною ділянкою має лише власник. Харківська міська рада не передавала у користування або у власність спірну земельну ділянку ані відповідачу, ані ПАТ «ХЗМК». Договір про передачу нежитлових приміщень, укладений між власниками приміщень та ПАТ «ХЗМК», не може змінювати правовий статус земельної ділянки комунальної власності та впливати на права власника земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 лише зобов`язано підприємство укласти договір на право користування спірною земельною ділянкою, проте матеріали справи не містять доказів укладення зазначеного договору, що свідчить про відсутність у ПАТ «ХМЗК» прав на спірну земельну ділянку, враховуючи те, що рішення органу місцевого самоврядування не виконано.

Вказуючи про намір ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки та відмову землекористувача ПАТ «ХЗМК» на уступку земельної ділянки на користь нових власників приміщень, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач повинен був звертатись до Харківської міської ради як до власника, а не до особи, якій відповідач передала у користування нежитлові приміщення. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є неправильним.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість, оскільки єдиним користувачем зазначеної земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ПАТ «ХЗМК», яке вчасно та у повному обсязі сплачує плату за землю.

Зазначає, що посилання позивача на межі земельної ділянки, які встановлені Департаментом територіального контролю Харківської міської ради шляхом здійснення 20 березня 2018 року обстеження земельної ділянки, є фактично межами земельної ділянки яку використовує завод металевих конструкцій та за користування якою вже повністю сплачено земельний податок.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

21 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1-5, загальною площею 316,5 кв. м в Літ. «В-1,В1-1», нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, антресолі № 3, загальною площею 150,1 кв. м в Літ. «Г-1» по проспекту АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 12 жовтня 2016 року; підвалу № 1-:-21; першого поверху № Ia, 11-:-22, 23-:-33; другого поверху № 1-:-38; третього поверху № 1-:-10, загальною площею 1 509,9 кв. м в літ «А-2-3» по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 27 вересня 2016 року; першого поверху № 1, 70-:-80, загальною площею 8 303,2 кв. м в Літ. «Б-1-3» по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 року.

Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 3,8988 га по АДРЕСА_1 .

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 20 березня 2018 року встановлено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для обслуговування й експлуатації зазначених будівель.

28 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ХЗМК» було укладено договір позички № 14, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав ПАТ «ХЗМК» у безоплатне користування нежитлові приміщення: підвалу № 1-:-21; першого поверху № Ia, 11-:-22, 23-:-33; другого поверху № 1-:-38; третього поверху № 1-:-10, загальною площею 1 509,9 кв. м в літ «А-2-3»; 1-го поверху № 1, 70-:-80, загальною площею 8 303,2 кв. м в літ. «Б-1-3» по АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ХЗМК» укладено договір позички № 17/П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав ПАТ «ХЗМК» у безоплатне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-5, загальною площею 316,5 кв. м в літ. «В-1,В`-1», нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, антресолі № 3, загальною площею 150,1 кв. м в літ. «Г-1» по АДРЕСА_1 .

28 вересня 2016 року ОСОБА_1 направив на ім`я керівника ПАТ «ХЗМК» заяву щодо надання дозволу на погодження меж земельної ділянки розташованої під належними йому нежитловими приміщеннями.

ПАТ «ХЗМК» 29 вересня 2016 року надано відповідь на цю заяву, в якій повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 заводу металевих конструкцій, правонаступником якого є ПАТ «ХЗМК», було відведено у постійне користування земельну ділянку у розмірах, які існують на теперішній час. Були складені акти узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою. Уся земельна ділянка по її межам огороджена парканом, який належить підприємству. На всій території земельної ділянки знаходяться різні об`єкти, які належать та використовуються виключно заводом металевих конструкцій, в тому числі: забетонована площадка розміром приблизно 1 га, залізнична колія, автомобільні дороги, паркан, лінії електропередач, водопровідна та каналізаційна мережі та інші комунікації, допоміжні споруди, об`єкт цивільної оборони та інше. Також зазначено, що ОСОБА_1 є власником лише деяких приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 , а не власником усієї будівлі. Таким чином, він не має права на оформлення земельної ділянки. Виходячи з наведеного, погодження меж неможливе з огляду на користування ПАТ «ХЗМК» усією земельною ділянкою, виділеною рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 у розмірі 3,9543 га, яка є сформованою та якій присвоєно кадастровий номер.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Установлено, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України та частиною першою статті 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на вищезазначені вимоги закону та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, не врахував, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Поклавши в основу судових рішень про відмову у позові, крім іншого, той факт, що постійним землекористувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 є ПАТ «ХЗМК», який є суб`єктом плати за земельну ділянку, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку сплачувати плату за користування земельною ділянкою.

При цьому суди не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_1 , який є власником частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані ним нежитлові приміщення, не уклав з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки (не ініціював його укладення), та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Проте, ОСОБА_1 , як власник нежитлових приміщень та особа, до якої у відповідності до приписів частини другої статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою (її частини), на якій вони розміщені, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав б сплатити за користування нею, а тому має нести зобов`язання з повернення цих кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що на земельній ділянці, площею 3,9543 га по АДРЕСА_1 знаходяться будівлі і споруди, нежитлові приміщення в яких належать різним власникам, не визначили, яка площа земельної ділянки, перебуває у фактичному користуванні відповідача, виходячи із розміру частки, яку складають нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_1 , а також розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, не перевірили розрахунки, надані Харківською міською радою.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, перевірити правильність розрахунку суми, яка заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 05 вересня 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило