Судове рішення #808609
Головуючий по 1-й інстанції: Шумська Н

Головуючий по 1-й інстанції: Шумська Н.Л.                                                            Справа № 22-а-182 /07 Галицький районний суд м.Львова                                                                                                           ряд.ст.зв. № 41

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                    

 

 

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

07 червня 2007 року                                                                                                          м. Львів

 

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Кушнерика М.П.,

                                                Пліша М.А.,

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2007 року по справі № 2-а-174/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України, м. ЛЬвів, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування наказу та поновлення на роботі, -

 

                                                                                      в с т а н о в и л а :

 

                31 січня 2007 року Галицьким районним судом м.Львова прийнято постанову по справі № 2-а-174/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування наказу та поновлення на роботі, якою в задоволені позову було відмовлено.

 

            Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржила позивачка ОСОБА_1 та в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням як процесуального, так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою її позов задовольнити повністю.

 

            Як на доводи в своїй апеляційній скарзі позивачка покликається на те, що судом першої інстанції помилково було зроблено висновок про те, що вона, будучи державним службовцем та працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконно суміщала дану посаду з роботою на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, і що відповідач на підставі вимог чинного законодавства правомірно провів її звільнення із займаної посади. Однак, даний висновок суперечить встановленим обставинам справи та чинному законодавству, оскільки відповідно до вимог та обмежень, встановлених для державних службовців, не можна дійсно працювати за сумісництвом, однак можна виконувати за сумісництвом наукову, викладацьку та творчу роботу. Вона дійсно займала керівні посади в двох державних установах на умовах сумісництва, однак виконувана нею робота в ЛНБ ім. Стефаника НАН України була науковою. Отже вона, працюючи за сумісництвом, виконувала наукову роботу, тому підстав для її звільнення у відповідача не було. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити її позов повністю.

 

           В свою чергу представник відповідача - Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та вважає, що постанова суду прийнята на підставі норм чинного законодавства без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування не вбачає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, на підставі досліджених доказів, що позивачка, перебуваючи на державній службі та займаючи ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.04.2003 року працювала за сумісництвом ІНФОРМАЦІЯ_2, всупереч вимогам ст. 30 Закону України “Про державну службу”, оскільки вона працювала саме за сумісництвом, а не державним службовцем займалась науковою діяльністю.

 

            Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 Центрального державного історичного архіву України м. Львів, в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги та вказала, що постанова суду першої інстанції прийнята на підставі норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає, оскільки Державним комітетом Архівів проводилось службове розслідування відносно позивачки. Було виявлено, що остання займає посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 за сумісництвом, а не займається науковою діяльністю. Наказом Держкомархіву України від 07.10.2005 року № 125 «Про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_1» серед інших питань, давалась вказівка розглянути доцільність та правомірність перебування позивачки на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 тому оскаржуваним наказом її правомірно звільнено з посади.

 

            Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3. в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та вказав, що постанова суду першої інстанції прийнята на підставі норм чинного законодавства без порушення норм процесуального та матеріального права та скасуванню не підлягає.

 

                Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки на підтримання скарги, пояснення представника відповідача на заперечення проти апеляційної скарги, пояснення третіх осіб на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

 

            Розглядаючи спір та приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 16, 30 Закону України „Про державну службу”, ст.ст. 1, 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43, зареєстровано в Мінюсті 30.06.1993 року № 76 та на підставі досліджених доказів прийшов до вірного висновку про те, що позивачка дійсно, перебуваючи на державній службі та займаючи ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.04.2003 року працювала за сумісництвом ІНФОРМАЦІЯ_2.

 

            При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що згідно п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43, зареєстровано в Мінюсті 30.06.1993 року № 76, керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом. Виняток встановлений лише для наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності, що не є сумісництвом.

 

           Суд дійшов правильного висновку, оскільки позивачка, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1 та будучи державним службовцем, незаконно прийнята на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є штатною посадою, та внаслідок цього одночасно перебувала на посадах керівників структурних підрозділів двох державних установ.

 

            Так у відповідності до вимог ст. 30 Закону України „Про державну службу” недотримання, пов'язаних з проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 вказаного Закону, тягне припинення державної служби. Ст. 16 Закону України „Про державну службу” передбачає заборону державному службовцю вчиняти дії, передбачені ст.1, 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Однак, це не означає, що у разі не притягнення державного службовця до адмінправопорушення за Законом України „Про боротьбу з корупцією”, не повинні застосовуватись наслідки, передбачені ст. 30 Закону України „Про державну службу”.

 

            Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що Законом України „Про державну службу” не передбачено, що припинення державної служби через недотримання проходження такої можливе лише за умови притягнення особи до адмінвідповідальності за ст.ст. 1,5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Норма Закону відсилає до іншої правової норми, яка містить перелік спеціальних обмежень щодо службовців. Зокрема ч. 1 п.«б» ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” передбачає заборону державним службовцям виконувати роботу на умовах сумісництва. Виняток становить наукова, викладацька, творча діяльність та медична практика, що не становить сумісництва. Законом не передбачено наявність причинного зв'язку між притягненням до адмінвідповідальності державного службовця за порушення Закону України „Про боротьбу з корупцією” та припиненням державної служби за Законом України „Про державну службу”, що мають різну правову природу, мету та наслідки.

 

            Дані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених доказах, яким він дав правильну оцінку.

 

           Так судом встановлено, що наказом Державного комітету архівів України від 07.10.2005 року № 125 «Про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_1» (а.с. 47) встановлено серед інших порушень, недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, у зв'язку з чим дано вказівку розглянути доцільність та правомірність перебування на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1

 

З пояснень третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 ЦДІ Архіву м. Львова ОСОБА_2 встановлено, що наказ вищестоящої організації є обов'язковим для виконання, тому установа не вправі була ігнорувати викладені в наказі вимоги та виявлені порушення закону, що спростовує безпідставність твердження позивачки про особисту помсту як причину її звільнення.

 

Допитаний судом першої інстанції спеціаліст - завідувач сектору організаційно-кадрової роботи та діловодства - юрисконсульт Ясеницький О.З. підтвердив наявність передбаченої Законом заборони державним службовцям працювати за сумісництвом, що роз'яснювалось листом заступника начальника Головдержслужби України від 29.05.2006 року (а.с. 61).

 

Подані колегії суддів письмові докази позивачкою, зокрема довідки НОМЕР_1, НОМЕР_2 про заробітну плату та інші прибутки за 2003-2005 роки та копії графіків роботи (а.с. 74-78) не спростовують висновків суду першої інстанції, а навпаки підтверджують, що позивачка дійсно працювала за сумісництвом на штатній посаді на 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_2. 

 

Надана ж позивачкою копія листа НОМЕР_3 відділу наукових і керівних кадрів Президії НАН України (а.с. 78) також не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, оскільки свідчить лише про те, що позивачка, займаючи штатну посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, має право, в силу вимог Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність”, право на пільги, передбачені законодавством.

 

Слід також зазначити, що у Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, наведено перелік робіт, які не є сумісництвом, де зокрема чітко вказується, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом (якщо це дозволено, а у випадку з позивачкою згідно п. 4 Положення їй заборонено працювати за сумісництвом) мають право виконувати роботи, що не є сумісництвом і дається перелік робіт які не є сумісництвом.

 

           З огляду на аналіз даного нормативного акту та з огляду на встановлені обставини суд першої інстанції правильно вважав, що позивачка, займаючи керівну посаду структурного підрозділу державної установи, не суміщала її з науковою діяльністю, а працювала за сумісництвом на штатній посаді керівником структурного підрозділу іншої державної установи, та саме працю на останній могла, як вона вказує, суміщати з науковою діяльністю, хоча і переконливих доказів цього вона не надала.

 

            За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач правомірно на підставі чинного законодавства видав наказ НОМЕР_4, яким звільнив позивачку із займаної посади.

 

                Постанова суду ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 10, 11, 71, 138, 143, 159, 161-163 КАС України, ст.ст. 16, 30 Закону України “Про державну службу”, Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43, зареєстровано в Мінюсті 30.06.1993 року № 76, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

 

                                                           у х в а л и л а:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 31 січня 2007 року по справі № 2-а-174/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування наказу та поновлення на роботі - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

 

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.

 

 

           Головуючий суддя :                                                            І.Я.Олендер

 

 

 

Судді:                                                                                    М.П.Кушнерик

 

 

 

 

                                                                                                М.А.Пліш

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація