Справа № 761/16200/18

Провадження № 2/761/1319/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Мальцева Д.О.,

при секретарі: Чугаєвій І.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача не з`явився,

третьої особи не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні шевченківського районного суду м. Києва в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_3 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна позивача, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням №8560466 від 09.11.2012, винесеної старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої Шевченківського районного у правління юстиції у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2008 рішенням Оболонського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, задоволено та стягнуто з позивача на користь третьої особи кошти на відшкодування матеріальної шкоди 48 1 72,78 грн. та судові витрати. В порядку виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження старшим державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лукіних Антоном Вікторовичем. Постановою від 09.11.2012 державним виконавцем накладено арешт на все нерухоме майно позивача та встановлено заборону на його відчуження. В подальшому виконавчий лист за рішенням суду від 14.02.2008 повернуто стягувачу 12.08.2013. Проте ОСОБА_3 не скористалася своїм повторно пред`явити виконавчий лист до виконання в органи ДВС, а відтак строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив. З врахуванням наведеного, оскільки, виконавче провадження №8560466 станом на 12.04.2018 є завершеним та ОСОБА_3 в установлені чинним законодавством строки повторно не зверталася з вимогою про подальше виконання рішення суду, позивач вважає, що арешт всього належного йому нерухомого майна та заборона на відчуження порушують права останнього.

Враховуючи наведене, позивач просить зняти арешт з всього нерухомого майна та скасувати заборону відчуження на підставі ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Від відповідача відзив не надходив.

Від третьої особи пояснень не надходило.

04.05.2018 ухвалою суду по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання та встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

18.06.2018 від представника відповідача надійшов лист про підтвердження завершення виконавчого провадження № 8560466, за яким боржником є позивач та знищення виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень, встановлених строком в три роки.

23.08.2018 ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 .

18.09.2018 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява у зв`язку із залученням третьої особи.

24.01.2019 від представника позивача надійшла заява про надання доказів.

24.01.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Разом з тим, відповідно до наданого на адресу суду листа, просив справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-227 від 14.02.2008, виданий на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14.02.2008, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 48 584, 50 грн., виконавче провадження № 8560466 (а.с. 4, 5-6).

Судом встановлено, що станом на 12.04.2018 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 120477718 від 12.04.2018, на все нерухоме майно позивача накладено арешт, а саме тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13233927, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 8560466 від 09.11.2012, винесена старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Лукіних А.В., об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно, власник - ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно листа начальника Шевченківського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Б.І. Гоція, перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих провадження встановлено, що у Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_2 , а виконавче провадження № 8560466, за яким боржником був позивач, завершене 12.08.2013 та було знищено за закінченням строку зберігання, встановленого в три роки (а.с. 16).

Крім того, з відомостей АСВП також вбачається, що постановою від 12.08.2013 державним виконавцем повернуто стягувачу, ОСОБА_3 виконавчий лист № 2-227 від 14.02.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент вчинення вказаної виконавчої дії) у зв`язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій майна, на яке можливо звернути стягнення, не розшукано. Також згідно вказаної постанови, виконавчий лист можливо було пред`явити повторно (а.с. 4).

Відповідно до Довідки від 17.01.2018 № 2-227/08 Оболонського районного суду м. Києва, цивільна справа № 2-227/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди знищена з минуванням терміну зберігання (а.с. 52).

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що виконавчий лист № 2-227/08 від 14.08.2008, виданий Оболонським районним судом м. Києва на виконання рішення суду по вказаній вище цивільній справі, до виконання повторно не пред`являвся.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ч.1 та п.3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999, чинній на час проведення виконавчих дій) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999, чинній на час проведення виконавчих дій) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення наведені й в п.3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.

Таким чином, виходячи вищенаведених вимог законодавства, а також враховуючи встановлені обставини справи, державний виконавець, яким була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, повинен був скасувати вжиті ним заходи примусового виконання рішення, а саме: зняти арешт та заборону на відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , чого, як встановлено в судовому засіданні, державним виконавцем зроблено не було.

Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Разом з тим, як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як передбачено вимогами ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній нас час звернення позивача до суду з вказаним позовом), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, враховуючи те, що виконавче провадження № 8560466, розпочате на підставі виконавчого листа № 2-227/08 від 14.02.2008, виданого Оболонським районним судом м. Києва, боржником за яким є позивач, завершено 12.08.2013, при цьому, виконавчий лист повторно до виконання пред`явлений не був, а дія арешту всього нерухомого порушує права позивача, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є найбільш ефективним та сприятиме захисту порушених прав позивача, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 353-355, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, задовольнити повністю.

Зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна ОСОБА_2 (дані: і.п.н. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), накладені відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням №8560466 від 09.11.2012.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення суду - 11.06.2019.

Суддя: