№ 2-а- 428
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі – Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська про скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27 березня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що 18 березня 2009 року інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і наклав штраф в розмірі 260 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення складався з порушенням, йому завдана моральна шкода. Вважає дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська протиправними і незаконними та просив скасувати вказану постанову і стягнути на його користь моральну шкоду, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача і сам відповідач у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Позов не визнали і просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача і представника відповідача згідно ст. 128 КАС України.
З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У судовому засіданні встановлено, що 18 березня 2009 року о 21 годин 20 хвилин було зафіксовано порушення позивачем п. 81.1.3.34 Правил дорожнього руху України, тобто порушення правил зупинки: зупинився в зоні дії знаку про заборону зупинки, про що відразу складено протокол і винесено відповідну постанову та на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАПП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу і сумі 260 грн..
Судом встановлено, що 18 березня 2009 року у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову серії АЕ № 103460 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.. Вказана постанова складено у відповідності до норм КУпАПП та відразу вручена позивачу з протоколом про адміністративне правопорушення.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Судом встановлено, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, тому і не поставлене питання про поновлення процесуального строку для оскарження.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАПП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 255 КУпАПП уповноважені на ті посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. З та ч. 4 ст. 122 КУпАПП. Інспектор ДПС Волокита О.В. в межах своєї компетенції виніс постанову серія АЕ № 103460 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАПП.
Позивач заявив також вимоги про стягнення моральної шкоди, але в чому вона полягає, чим підтверджується, на підставі чого повинна бути стягнута та з кого конкретно і в якій сумі – не вказано і судовому засіданні належними доказами не підтверджено.
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати правомірними, а постанову серії АЕ № 103460 від 18 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід вважати як винесену доказово, вона основана не на припущеннях і не порушує прав позивача.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача дійсно були допущені, самі ж твердження позивача є бездоказовими і базуються на припущеннях.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 94 КАС України судові витрати повинні бути віднесені за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська про скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя -
- Номер: 6-а/697/90/2017
- Опис:
- Тип справи: про розгляд клопотань, подань, заяв у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 2-а-428/2009
- Суд: Канівський міськрайонний суд Черкаської області
- Суддя: Антонюк Олександр Андрійович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.10.2017
- Дата етапу: 08.11.2017