СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

місто севастополь

26 червня 2007 року

Справа № 2-31/10715-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Привалова А.В.) від 13 березня 2007 року по справі № 2-31/10715-2006А

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" (вул. Свердлова, 49-421,Керч,98320)

до           Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом (з додатком до нього –а.с. 113-117 т.1) про скасування податкових повідомлень-рішень про завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на 294.670грн.

Позов обґрунтований тим, що 1) позивач правомірно зменшив податкові зобов'язання по операції продажу пшениці тому, що цей договір був розірваний, попередня оплата повернута; 2) податковим органом неправильно визначена база оподаткування по продажу послуг нерезиденту тому, що у контракті вказана вартість послуг з податком на додану вартість, інші бухгалтерські документі це підтверджують, супутні послуги включені до вартості проданого товару; 3) позивач мав оригінали та дублікати податкових накладних, по яким включив до податкового кредиту суми податку.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на 294.670грн.. Таке бюджетне відшкодування відбулося через те, що позивач зменшив податкові зобов'язання по операції продажу пшениці  через розірвання цього договору та повертання попередньої оплати, у зовнішньоекономічним контрактам була вказана вартість послуг та товару з урахуванням податку на додану вартість, позивач мав необхідні податкові накладні для формування податкового кредиту.

Постановою господарського суду позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення,  з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто державного мита 3,40грн., витрат на проведення судової бухгалтерської експертизи –6.000грн., у стягненні з бюджету на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 2.000грн. відмовлено.  

Постанова суду мотивована тим, що позивач мав право коригувати податкові зобов'язання по розірваному договору продажу пшениці, вартість послуг нерезиденту вказана у контракті з урахуванням податку на додану вартість, позивач мав податкові накладні для формування податкового кредиту.

Відповідач подав  апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як прийняту в порушення норм матеріального та процесуального права, у позові відмовити.

    З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згодний і просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представники відповідача  підтримали доводи апеляційної скарги,  представники позивача підтримали доводи заперечення.

Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України, перевірив доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановив  наступне.

18 січня 2006 року заступником керівника Керченської міжрайонної державної податкової інспекції Редько І.Є. (правонаступником якої є відповідач –а.с. 102-106 т.1) на підставі акту перевірки №4\23-4\32316183 від 10 січня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000223-4\0 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року у сумі 294.670грн. (а.с. 7 т.1).

Це податкове повідомлення-рішення було оскаржено у адміністративному порядку, але рішенням контролюючого органу залишено без змін, про що своєчасно прийнято та направлено платнику податків мотивоване рішення (а.с. 119-138 т.1). Після розгляду справи, відповідачем прийняті 17 лютого і 5 травня 2006 року податкові повідомленні-рішенні №00000223-4\1 і  №00000223-4\2 про завищення такої ж суми бюджетного відшкодування (а.с. 118, 139 т.1).

З вказаного акту позапланової, документальної перевірки вбачається, що підставами для зменшення бюджетного відшкодування стали встановлені перевіркою порушення з боку  позивача :

1) за вересень 2005 року позивач занизив базу оподаткування (вартість послуг), що привело до заниження податку у сумі 4.507,12грн. і 13.130грн., усього 17.637грн. (а.с. 17-19 т.1).

2) у вересні 2005 року позивач неналежним чином (без необхідних реквізитів) склав розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 31 березня 2005 року –зменшив податкові зобов'язання на 228.833грн. по договору продажу сільськогосподарської продукції,  по якому не було поставки товару, а була попередня оплата, яка повернута позивачем покупцю у вересні 2005 року (а.с. 20-21 т.1),

3) за вересень 2005 року позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку 24.533,33грн., 11.833,33грн., 11.833,33грн. (усього 48.199,99грн.) по дублікатам податкових накладних №1, №34, №36 від 6 і 31 вересня 2005 року продавця товариства з обмеженою відповідальністю „Ранок” міста Харкова (а.с. 25 т.1).  

По податковим зобов'язанням на 4.507,12грн. і 13.130грн.

    12 лютого 2004 року позивач і нерезидент компанія „Seagrain L.L.C.” (Сполучені Штаті Америки) склали договір №010\04, по якому позивач зобов'язався надати нерезиденту певні послуги (а.с. 54-61 т.1, 30-33, 77-80 т.2).

    З урахуванням додаткової угоди №03 від 1 липня 2004 року вартість послуг складає 5 доларів за метричну тону сільськогосподарської продукції  (а.с. 62 т.1, 34, 81 т.2).

    2 вересня 2005 року позивачем вказаному нерезиденту були надані послуги –відвантаження 5.200 тонн зерна вартістю 26.250 доларів США (у тому числі податок –43.375 доларів США), вартість послуги склала 26.250 доларів США (у тому числі податок –43.375 доларів США), про що сторони підписали акт (а.с. 66 т.1).

     2 вересня 2005 року позивач  виписав податкову накладну №35 про надання послуг на переробку 5.250 тонн зерна, вартість послуг вказана у сумі 132.562,50грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 22.005,38грн. (а.с. 29, 35, 82 т.2).

   Об'єм наданих послуг (переробка 5.250 тонн зерна), який включений до ціни товару (5 доларів США за 1 тонну) підтверджується вказаними доказами та висновком експерта (а.с. 104-121 т.2).

    Відповідно до пункту 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (з змінами на час оподаткування) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

    Апеляційний господарський суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про те, що базою оподаткування є вартість товару у сумі 5 доларів США за 1 тонну, обґрунтував це вказаною у контракті ціною. Для визначення бази оподаткування було необхідно ураховувати усі первинні документи бухгалтерського та податкового  обліку, а саме податкову накладну, акт приймання виконаних робіт, у яких вказано, що 5 доларів США це ціна з податком на додану вартість.

По податковим зобов'язанням на 13.130грн.

     30 серпня 2005 року позивач продав на експорт, а нерезидент компанія „Seagrain L.L.C.” (Сполучені Штаті Америки) купила по контракту №MW-30-08\05 2.600тонн пшениці, що підтверджується цим контрактом та вантажною митною декларацією №602000001\5\000611 від 28 вересня 2005 року (а.с. 63-65 т.1, 26-27, 23-25, 83-87 т.2).

    Контрактом передбачено, що витрати, що пов’язані з доставкою товару у порт, зберігання, перевалюванню вантажу у порту, експортне оформлення, сплата митних процедур здійснюється за рахунок продавця.

   Позивач застосував нульову ставку податку до експортованого товару та супутніх послуг (у тому числі по перевалюванню вантажу у порту). Сторони це не оспорюють і про це свідчить висновок експерта (а.с. 104-120 т.2).

    Податковим органом зроблений висновок про те, що перевалювання вантажу у порту не є супутньою послугою до експортованого товару через те, що вона не включена до митної вартості експортованого товару, і тому її не можна оподатковувати за нульовою ставкою податку, у зв’язку з чим позивач занизив базу оподаткування на 13.000 доларів США чи 65.650грн., що привело до несплати податку за 20% ставкою у сумі 13.130грн.  (а.с. 18-19 т.1).

     Відповідно до пункту 6.2 Закону України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (з змінами на час надання послуг) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

     Пункт 1.14 того ж Закону встановлює, що супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються.

    Відповідач висновок про те, що послуги по перевалюванню вантажу у порту не були включені до митної вартості експортованого 28 вересня 2005 року товару зробив на підставі листа митного брокеру позивача про неможливість документального підтвердження витрат, визначення таких витрат зроблено за правилами Держвнішінформа (а.с. 19 т.1).

    Апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом зроблений помилковий висновок про те, що такі витрати позивача по перевалюванню вантажу не ввійшли у вартість експортованого товару та про те, що вартість таких послуг відповідно до норм митного законодавства не включається до митної вартості експортованих товарів.

     Як вказано у акті перевірки, митної брокер позивача визнав ці витрати за правилами Держвнішінформа, відповідно до умов контракту такі витрати здійснюються за рахунок позивача, за що він отримує від нерезидента кошти (вартість товару та послуг, у тому числі по вантажу).

    У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку до цих послуг, вони є супутніми.

По коригуванню податкових зобов'язань на  228.833грн.

11 січня 2005 року між позивачем (постачальником) і товариством з обмеженою відповідальністю "Поле-Порт" міста Дніпропетровська (покупець) підписана угода №001\05, по якій позивач зобов’язався перед покупцем поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець оплатити цю продукцію, право власності переходить після підписання сторонами прийомо-здаточного акту (а.с. 48-49 т.1, 63 т.2).

5 березня 2005 року сторони домовилися про постачання 5.000 тонн пшениці за 3.545.000грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 590.850грн.), термін сплати –50% попередня оплата з моменту підписання акту чи надання товарної накладної. (а.с. 50 т.1, 64 т.2)

     31 березня 2005 року позивачем надана покупцю податкова накладна №2 про поставку пшениці вартістю 1.950.500грн., у тому числі податок 325.083,33грн. (а.с. 59 т.2).

    4 квітня 2005 року за пропозицій покупця вказана угода та додаток до неї розірвані, що підтверджується листом покупця і додатковою угодою №1 (а.с. 51, 52 т.1, 65-66 т.2).

      У вересні 2005 року позивач повернув покупцю кошти у сумі 1.373.000грн.,  що сторони не оспорюють і це було встановлено податковим органом при перевірці позивача.

    Таку операцію позивач провів по бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджують відповідні документи (а.с. 60-61 т.2, 53 т.1, 67-71 т.1) і це підтверджено висновком експерта (а.с. 104-120 т.2).

    30 вересня 2005 року позивач виписав розрахунок №6\2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 31 березня 2005 року (а.с. 53 т.1, 10 т.2), який покупцем отриманий і включений до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 145-150 т.1).

    При цьому, розрахунок наданий при перевірці має не усі, встановлені законодавством реквізити (а.с. 10, 62 т.2), а розрахунок наданий суду першої інстанції (а.с. 53 т.1) заповнений правильно.

    20 жовтня 2005 року позивач надав відповідачу розрахунок корегування сум ПДВ до податкової декларації за вересень 2005 року, яким по поверненню попередньої оплати у сумі 228.883грн. та помилки проведення реалізації послуг на 22.094грн., зменшив податкові зобов’язання на 250.927грн. (а.с. 67-69 т.1).

    У декларації за вересень 2005 року позивач суму 228.833грн. вказав у рядку 8.3 "згідно з пунктом 4.5" (а.с. 70-71 т.1).  

    Контрагент позивача –товариство "Поле-Порт" надало до податкового органу податкову декларацію за цей  податковий період з вказанням суми податку у розділі 1 "Податкові зобов’язання" в 1.591.914грн. (а.с. 140-143 т.1).  

    За результатами перевірки цього товариства податковим органом встановлено, що товариство відкоригувало податковий кредит по вказаному розрахунку коригування, але зробило це за листопад 2005 року через несвоєчасне надання декларацій за вересень і жовтень 2005 року, порушень по сумі корегування податкового кредиту не встановлено (а.с. 9, 38-55 т.2).

Відповідно до пункту 4.5 вказаного Закону України №168\97-ВР, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Апеляційний господарський суд вважає, що позивач мав право на коригування суми податкового зобов'язання тому, що відповідно до пункту 1.4 вказаного Закону поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Вказаний договір передбачав передачу права власності на товар за компенсацію. Та обставина, що перехід права власності був пов’язаний з передачею товару, якої фактично не було, не впливає на право позивача коригувати податкові зобов’язання. Як вказано у пункту 4.5 Закону України №168\97-ВР таке право виникає коли здійснюється будь-яка зміна суми компенсації вартості товару за договором поставки. Така зміна відбулася у вересні 2005 року (кошті повернути). Пункт 4.5 вказаного Закону не встановлює вичерпного переліку обставин, у зв’язку з якими відбувається зміна вартості товару, а надає деякі зі  обставин - перегляд цін чи повернення товарів особі, яка їх надала.

Посилання відповідача на те, що розрахунок коригування був заповнений з помилками, а це є порушенням встановленого порядку, також не позбавляє позивача права на коригування податкових зобов’язань.

Дійсно, позивач до перевірки надав розрахунок коригування, який був заповнений з порушенням пунктів  26, 28 та додатку №2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом №165 Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року  (з змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N233/2037, -  на титульному листі розрахунку коригування не було вказано, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни, в розрахунку через дробу в знаменнику не вказаний номер податкової накладної, на розрахунку не було печатки, дата та  відомості про отримання розрахунку з вказанням дати отримання розрахунку, підписом покупця.

    Однак вказаний Порядок не передбачає, що такі порушення свідчать про недійсність розрахунку. А як слідує, з встановлених судом обставин, підтверджених письмовими доказами, позивач у подальшому усунув ці недоліки, контрагент позивача отримав розрахунок та скоригував (зменшив) податковий кредит.  

По податковому кредиту на 48.200грн.

З акту перевірки вбачається, що позивач включив до податкового кредиту за вересень 2005 року суми податку (24.533,33грн., 11.833,33грн., 11.833,33грн.) по дублікатам податкових накладних №26, №34, №09\06 від 26 і 31 серпня, 6 вересня 2005 року, що надані товариством з обмеженою відповідальністю "Ранок" міста Харкова (а.с. 25 т.1).

Позивач заперечує проти цього. Вказує на те, що разом з дублікатами він мав на час перевірки оригінали податкових накладних.

Дійсно, з акту перевірки вбачається, що позивач був не згодний з цим актом (а.с. 27 т.1).  

Надані позивачем суду першої інстанції податкові накладні  №26, №34, №1 від 26 і 31 вересня, 6 вересня 2005 року та їх дублікати (копії яких на а.с. 42-44, 45-47 т.1) свідчать про те, що позивач має оригінали і дублікати податкових накладних.

Відповідачем також надані суду першої інстанції копії податкових накладних, які були надані до перевірки, на цих податкових накладних не вказано, що вони є дублікатами (а.с. 16-18, 74-76 т.2). Разом з цим надані і копії дублікатів (а.с. 20-22, 69-71 т.2).

Посилання відповідача на те, що дублікат податкової накладної №26 від 26 серпня 2005 року  складений від руки, а оригінал –комп’ютерним текстом, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються тому, що ці документи містять одинакові відомості, різний спосіб їх складення не ставить їх дійсність під сумнів (а.с. 44, 47 т.1).

Висновок експерту підтверджує той факт, що позивач включив до податкового кредиту вказані суми податку на підставі податкових накладних (а.с. 104-120 т.2).

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що позивач мав при перевірці оригінали та дублікати податкових накладних, податковий орган не довів зворотного.

Підпункт 7.4.5 Закону України №168\97-ВР встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Однак позивач мав такі податкові накладні, крім того, дублікати не є копіями документу, дублікати це документи, яки мають силу оригіналу.

Апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом неправомірно позивач залучений до відповідальності за порушення підпунктів 7.2.3 і 7.2.6 вказаного Закону тому, що ці підпункти встановлюють порядок складання податкових накладних продавцем товару, а позивач був покупцем.

У зв’язку з чим, позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми податку.

      На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що позивач правильно, відповідно до вказаних вище норм та відповідно до підпункту 7.7.1 Закону України сформував суму податкового кредиту, визначив віє’мне значення податку та згідно за вимогами пункту "а" підпункту 7.7.2 Закону України №168\97-ВР заявив бюджетне відшкодування, апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає,  місцевим господарським судом постанова прийнята при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, при повному  з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення також не має.

     Керуючись статтями  24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2007 року у справі № 2-31/10715-2006А залишити без змін.

     Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

     Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді