Судове рішення #808556
31/138

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 25.06.2007                                                                                           № 31/138

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 Від позивача: Кальченко С.У.– за дов.

Від відповідача: Моренко Ю.І. – за дов.,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2007

 у справі № 31/138  

 за позовом                               Міжгалузеввого виробничо-комерційного підприємства "Україна"

 до                                                   Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації

             

                       

 про                                                  стягнення 166492,80 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2007р. у справі №31/138 було задоволено позов, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 166 492,80 грн. – основного боргу, 1665 грн. – держмита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся  з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким  відмовити у позові, в зв’язку з  неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що він не укладав договори перелічені у позовній заяві та  роботи по цих договорах не виконувались, а тому в силу вимог п.2 ст.207 та п.2 ст.215 ЦК України є  достатні підстави визнати договори недійсними, як нікчемні. До того ж, зазначає, що кредиторська заборгованість на балансі відповідача за 2004 рік не рахується. Відсутність заборгованості підтверджується, також актом звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається,  що  станом на 01.01.2006 р. заборгованість відсутня. Також, скаржник зазначає, що позов було пред’явлено поза межами строків позовної давності.   

              Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

           Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 166 492 грн. 80 коп., в зв'язку з неналежним виконанням замовником умов Договорів на технічне обслуговування модульного теплового пункту системи опалення і гарячого водопостачання № 10 від 15.01.2004 року та № 11 від 15.01.2004 року.

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2004 року між відповідачем (надалі - замовник) та позивачем (надалі -підрядник) було укладено Договір на технічне обслуговування індивідуального модульного теплового пункту системи опалення і гарячого водопостачання №10, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню індивідуальних модульних теплових пунктів системи опалення і гарячого водопостачання Дошкільних навчальних закладів.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 10 від 15.01.2004 року вартість доручених підряднику робіт визначається згідно з затвердженою калькуляцією в сумі 295,20 грн. в т.ч. ПДВ за обслуговування одного модуля /МІТП/ протягом одного місяця.

За послуги по ремонту модульних пунктів оплата проводиться згідно з актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, які підписуються сторонами не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.1 Договору № 10 від 15.01.2004 року).

15.01.2004 року між відповідачем (надалі - замовник) та позивачем (надалі -підрядник) було укладено Договори на технічне обслуговування індивідуального модульного теплового пункту системи опалення і гарячого водопостачання №11, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню індивідуальних модульних теплових пунктів системи опалення і гарячого водопостачання середніх шкіл.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 11 від 15.01.2004 року вартість доручених підряднику робіт визначається згідно з затвердженою калькуляцією та складає 295,20 грн.  разом з  ПДВ за обслуговування одного модуля /МІТП/ протягом одного місяця.

При цьому оплата за послуги по ремонту модульних пунктів проводиться щомісячно згідно з актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, які підписуються сторонами не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.1 Договору № 11 від 15.01.2004 року).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського Кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договорами на технічне обслуговування індивідуального модульного теплового пункту системи опалення і гарячого водопостачання № 10 від 15.01.2004 року та №11 від 15.01.2004 року, не провів оплату згідно актів виконаних робіт. Кожен із пред'явлених актів засвідчує перелік найменування прийнятих робіт по технічному обслуговування теплових 22 чи 39 модульних пунктів та вказує на виконаний об'єм робіт в межах затвердженої калькуляції в т.ч. ПДВ протягом одного місяця .

Таким чином борг відповідача на день розгляду справи у суді першої інстанції  складає  166 492 грн. 80 коп. Та позовні вимоги колегія вважає правовірними, з огляду на наступне:  

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок розрахунків сторін за виконані підрядні роботи передбачений розділом 4   договорів.

Згідно з положеннями п. 4.1 Договорів № 10, № 11 від 15.01.2004 року  сторонами не обумовлені конкретні строки проведення замовником оплати за фактично виконані позивачем підрядні роботи.

Проте, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було встановлено строк виконання зобов'язання, то позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити виконані підрядником роботи за Договорами на технічне обслуговування індивідуального модульного теплового пункту системи опалення і гарячого водопостачання № 10, № 11 від 15.01.2004 року, про що свідчать листи - вимоги №138 та № 139 від 14.12.2006 року.  

Враховуючи те, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, претензій та зауважень від відповідача не надходило, акти виконаних робіт, підписані з боку відповідача, містяться в матеріалах даної справи, а факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судовою колегією встановлено, тому позовні вимоги є обґрунтовані та документально підтверджені.

Апеляційні заперечення відхиляються колегією з наступних мотивів.  

Посилання відповідача на відсутність заборгованості станом на 01.01.2006 р., то слід зазначити, що вказаний акт свідчить про проведене звіряння сторонами, але за послідуючий період після спірного.

Відповідачем не надано доказів того, що хтось інший виконував спірні підрядні  роботи. Усі первинні документи, на підставі яких було задоволено позов – договори, акти виконаних робіт,  у встановленому законом порядку визнані недійсними не були.

Щодо прострочення строку позовної давності, то і це твердження є голослівним, оскільки строк позовної давності починає перебіг з 22.12.2006 р., тобто через 7 днів з дня пред’явлення вимоги про сплату.

 З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому не вбачає підстав для його скасування. Апеляційна скарга є безпідставною, до задоволення не підлягає.


Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-


ПОСТАНОВИВ:

  1.Апеляційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної у м.Києві державної

 адміністрації на рішення господарського суду м.Києва від 26.04.2007 р.

 у справі №31/138  – залишити без задоволення, а рішення -  без змін.  

2.Матеріали справи №31/138 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      


 Судді                                                                                          



 04.07.07 (відправлено)


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація