У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.06.07                                                                                               Справа №1/120

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі: Соколов А.А.

за участю представників

від позивача: не з’явився    

від відповідача: не з’явився

від ДВС у Генічеському районі Херсонської області: не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Генічеський солезавод»,     с. Приозерне Генічеського району Херсонської області

та апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Генічеському районі Херсонської області, м. Генічеськ Херсонської області

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.01.2007 року

у справі № 1/120          

за позовом Дочірнього підприємства «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон

73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 159-а

до Державного підприємства «Генічеський солезавод», с. Приозерне Генічеського району Херсонської області

75582, Херсонська область, Генічеський район, с. Приозерне, вул. Заводська, 1

за участю Державної виконавчої служби у Генічеському районі Херсонської області,        м. Генічеськ Херсонської області

75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Леніна, 6  

про зобов’язання ДВС у Генічеському районі Херсонської області виконати наказ господарського суду Херсонської області № 1/120 від 06.12.2005 р.     

                                                     Встановив:

12.12.2006 р. Дочірнє підприємство «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон, (далі – позивач) звернулося в господарський суд Херсонської області зі скаргою на бездіяльність Державної виконавчої служби. Позивач просив суд зобов’язати ДВС у Генічеському районі Херсонської області виконати наказ господарського суду Херсонської області       № 1/120 від 06.12.2005 р. про стягнення з Державного підприємства «Генічеський солезавод», с. Приозерне Генічеського району Херсонської області, (далі – відповідач) на користь позивача 10590,85 тонн солі.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.01.2007 року у справі           № 1/120 визнано бездіяльність ДВС у Генічеському районі по виконанню наказу суду      № 1/120 від 06.12.2005 р. про вилучення від відповідача та передачу позивачу 10590,85 тонн солі морської виробничо-технічного призначення. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДВС у Генічеському районі безпідставно відмовила позивачу у відкритті виконавчого провадження за наказом суду від 06.12.2005 р.         

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій він просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.01.2007 року у справі      № 1/120 скасувати в частині вилучення від відповідача та передачі позивачу 10590,85 тонн солі морської, прийняти нове рішення. Відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно видано відповідачу не дублікат наказу, а наказ із зазначенням, що він виданий 06.12.2005 р., оскільки він може бути звернений до виконання протягом трьох років від дня його видачі. Тобто має місце порушення ст. ст. 119, 120 ГПК України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою господарського суду, ДВС у Генічеському районі Херсонської області також подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій він просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.01.2007 року у справі № 1/120 скасувати в частині бездіяльності ДВС у Генічеському районі Херсонської області і прийняти нове рішення. ДВС у Генічеському районі Херсонської області зазначає, що в порушення ст. 120 ГПК України судом першої інстанції видано не дублікат наказу від 21.04.2003 р. про вилучення у відповідача 10590,85 тонн морської солі, а наказ від 06.12.2005 р. Ухвалою від 13.02.2006 р. місцевий господарський суд припинив дію наказу від 06.12.2005 р. Ухвалою від 08.08.2006 р. господарський суд першої інстанції поновив дію наказу від 06.12.2005 р. про вилучення у відповідача 10590,85 тонн морської солі в порушення ст. ст. 119, 120 ГПК України. Крім того, наказ може бути звернений до виконання протягом трьох років від дня його видачі. В даному випадку дія наказу від 21.04.2003 р. закінчилась 21.04.2006 р.           

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційні скарги залишити без задоволення. Позивач зазначає, що посилання скаржника на необґрунтованість попередніх судових рішень безпідставні, оскільки ці судові рішення мають преюдиціальну силу.

Апеляційні скарги відповідача і ДВС у Генічеському районі Херсонської області прийняті до провадження та призначені до розгляду 05.04.2007 р.       

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1083 від 04.04.2007 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого –  Коробки Н.Д., суддів: Мойсеєнко Т.В., Радченко О.П.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ДВС у Генічеському районі Херсонської області та неподанням витребуваних апеляційним судом документів розгляд справи відкладався на 17.05.2007 р., на 05.06.2007 р., 20.06.2007 р.

Склад колегії змінювався.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1783 від 05.06.2007 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого –  Коробки Н.Д., суддів: Кагітіної Л.П., Шевченко Т.М.

Від представників сторін та ДВС у Генічеському районі Херсонської області надійшли клопотання розглянути справу за відсутності їх представників.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання сторін та ДВС у Генічеському районі Херсонської області і розглянути справу за відсутності їх представників на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.   

За результатами розгляду апеляційних скарг відповідача і ДВС у Генічеському районі Херсонської області 20.06.2007 р. в засіданні суду була прийнята постанова Запорізького апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу Державного підприємства «Генічеський солезавод» такою, що підлягає задоволенню частково, апеляційну скаргу ДВС у Генічеському районі Херсонської такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів встановлений ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою скарги на  дії  чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень,  ухвал, постанов господарських судів можуть  бути подані стягувачем,  боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення  оскаржуваної  дії,  або  з  дня,  коли зазначеним особам стало про неї відомо,  або з дня,  коли дія мала бути вчинена.

Закон України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках,  передбачених законом; судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Стаття 5 Закону передбачає, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів по примусовому виконанню рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.04.2003 р. у справі           № 1/120 позовні вимоги задоволено, вирішено: вилучити у відповідача та передати Дочірньому підприємству «Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія», м. Херсон, 10590 тонн 85 кг солі морської виробничо-технічного призначення; стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія»,          м. Херсон, 1.700,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення 21.04.2003 р. господарським судом Херсонської області видано відповідні накази, зокрема на вилучення у відповідача на користь Дочірнього підприємства «Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія», м. Херсон, 10590 тонн 85 кг солі морської виробничо-технічного призначення. Цей наказ № 1/120 від 21.04.2003 р. підлягав пред’явленню до виконання до 21.07.2003 р. (а.с. 47, т. 1).

На виконання вищевказаного наказу № 1/120 від 21.04.2003 р. ВДВС Генічеського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

У зв’язку з відсутністю необхідної кількості солі, 04.03.2003 р. виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 04.07.2003 р. (а.с. 58, т. 1) господарський суд Херсонської області за результатами розгляду відповідної заяви позивача, на підставі ст. 121 ГПК України змінив спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 1/120 від 08.04.2003 р., звернув стягнення на майно відповідача в межах вартості непереданої солі в сумі 335.074,65 грн. До речі, в мотивувальній частині цієї ухвали судом першої інстанції зазначено, що частково відповідачем борг погашений, позивачу передано сіль на 17.998,80 грн., тому за рахунок майна слід стягнути вартість не переданої кількості солі на суму 335.074,65 грн.

30.11.2005 р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про видачу дублікату наказу, у зв’язку з втратою наказу на виконання рішення суду від 08.04.2003 р. у справі № 1/120, також позивач просив суд здійснити заміну сторону у виконавчому провадженні: Дочірнього підприємства «Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія», м. Херсон, на його правонаступника - Дочірнє підприємство «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон.

Ухвалою від 06.12.2005 р. (а.с. 72, т. 1) господарський суд Херсонської області керуючись ст. 25 ГПК України, замінив у справі № 1/120 позивача - Дочірнє підприємство «Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія», м. Херсон, на його правонаступника - Дочірнє підприємство «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон,  (позивач у справі); ухвалив видати відповідний наказ по рішенню від 08.04.2003 р. у цій справі; вніс зміни до ухвали суду від 04.07.2003 р. в частині зазначення стягувача – стягнення слід провести на користь Дочірнього підприємства «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон,  (позивач у справі); дію наказу від 21.04.2003 р. про передачу позивачу від відповідача 10590,085 тонн солі припинив.   

Копії наказу № 1/120, виданого 06.12.2005 р. на підставі рішення господарського суду від 08.04.2003 р., яке набрало законної сили 21.04.2003 р., та ухвали від 06.12.2005 р. про вилучення у відповідача на користь позивача 10590 тонн, 85 кг солі морської виробничо-технічного призначення, містяться в матеріалах справи, а.с. 73, 75, т. 1.

Колегія суддів зауважує, що на момент звернення позивача з заявою про видачу дубліката наказу № 1/120 від 21.04.2003 р. (30.11.2005 р.) строк, встановлений для пред’явлення його до виконання закінчився (до 21.07.2003 р.).

Частина 1 статті 120 ГПК України закріплює, що У  разі  втрати  наказу  господарський  суд  може видати його дублікат,  якщо  стягувач  або  державний  виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.  

Також слід зазначити, що судом першої інстанції безпідставно видано на виконання рішення суду від 08.04.2003 р. новий наказ № 1/120 від 06.12.2005 р. і встановлено строк для пред’явлення до виконання – протягом трьох років від дня його видачі.

Частинами 1 і 2 ст. 119 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин,  визнаних господарським судом поважними,  пропущений строк може бути відновлено. Заява про   відновлення   пропущеного   строку  подається  до господарського  суду,   який   прийняв   судове   рішення.   Заява розглядається  у  засіданні  господарського суду,  про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник.

З відповідною заявою до місцевого господарського суду звернення не було.

До того ж, як вже зазначалось вище, в ухвалі господарського суду від 04.07.2003 р. було встановлено, що частково відповідачем борг погашений, позивачу передано сіль на 17.998,80 грн., тому безпідставне видання наказу від 06.12.2005 р. на вилучення у відповідача на користь позивача 10590 тонн, 85 кг солі морської виробничо-технічного призначення (тобто без врахування часткового виконання рішення суду від 08.01.2003 р.).     

В подальшому дія наказу № 1/120 від 06.12.2005 р. судом першої інстанції припинялась (ухвала від 13.02.2006 р., а.с. 77, т. 1), поновлялась (ухвала від 08.08.2006 р., а.с. 90, т. 1). На думку колегії суддів, зазначені дії суду першої інстанції здійснені з порушенням норм процесуального законодавства.

ДВС у Генічеському районі Херсонської області діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і на підставі вищевказаних ухвал господарського суду Херсонської області, а саме: 14.04.2006 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 1/120 згідно з п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 85, т. 1), 12.09.2006 р. винесено постанову про відкриття  виконавчого провадження.

ДВС у Генічеському районі Херсонської області звернулося до господарського суду херсонської області з поданням від 16.10.2006 р. (а.с. 112 – 114, т. 1) про роз’яснення, який виконавчий документ підлягає примусовому виконанню.

Листом від 06.11.2006 р. (а.с. 122, т. 1) господарський суд Херсонської області повідомив ДВС у Генічеському районі Херсонської області, що примусовому виконанню підлягає наказ № 1/120 від 06.12.2005 р., дію якого ухвалою суду від 08.08.2006 р. поновлено.

Згідно зі ст. 18 Закону державний виконавець відкриває  виконавче  провадження  на підставі  виконавчого  документа  за  заявою  стягувача  або його представника про примусове виконання  рішення,  зазначеного  в  статті  3  цього  Закону.    

Відповідно до ст. 24 Закону державний виконавець  зобов'язаний  прийняти   до   виконання виконавчий  документ  і  відкрити  виконавче провадження,  якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ  відповідає  вимогам,  передбаченим  цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним  місцем  виконання  рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним в оскаржуваній ухвалі, прийнятій за результатами розгляду скарги на бездіяльністю ДВС у Генічеському районі Херсонської області, зобов’язувати виконати наказ № 1/120 від 06.12.2005 р., виданий з переліченими вище численними порушеннями норм процесуального законодавства.

До того ж слід зазначити, що згідно з п. 7 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги  виноситься  ухвала,  в  якій господарський  суд  або  визнає  доводи  заявника  правомірними  і залежно від їх змісту визнає постанову державного  виконавця  щодо здійснення  заходів  виконавчого провадження недійсною,  чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої   служби   здійснити  певні  виконавчі  дії,  якщо  він ухиляється від їх виконання  без  достатніх  підстав,  або  визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.    

З огляду на вищевикладене, рішення за результатами розгляду скарги на бездіяльність ДВС в оскаржуваній ухвалі прийнято неповне. Якщо судом першої інстанції визнано бездіяльність ДВС і доводи скаржника визнано правомірними, то необхідно було в ухвалі зобов’язати ДВС здійснити певні виконавчі дії згідно діючим законодавством.     

Отже, порушення Закону в діях ДВС у Генічеському районі Херсонської області колегією суддів не вбачається.       

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд  

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Генічеський солезавод», с. Приозерне Генічеського району Херсонської області, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Генічеському районі Херсонської області, м. Генічеськ Херсонської області, задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.01.2007 року у справі           № 1/120 скасувати.

Скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім «Херсон» Компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі.», м. Херсон, на бездіяльність Державної виконавчої служби у Генічеському районі Херсонської області, м. Генічеськ Херсонської області, залишити без задоволення.