У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.06.07 Справа №10/131/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача –Очкань О.О., дов.№1/06 від 11.09.2006р.
відповідача – Лілової І.Є., дов. від 10.11.2006р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Роксолана», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 28.03.2007р.
по справі №10/131/07
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Роксолана», м.Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства «Молочанський молочноконсервний комбінат», м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.03.2007року у справі №10/131/07 (суддя Алейникова Т.Г.) у позові відмовлено.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Роксолана», м.Запоріжжя (позивач у справі), не погодившись з рішенням суду, оскаржило його в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх доводів посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що на думку позивача призвело до неправильного вирішення спору.
Вважає, що господарським судом невірно визначені вимоги позивача, що є порушенням частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, а також вказує на те, що судом невірно застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин.
Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, вказує на те, що позивач позбавлений права стягувати страховий платіж, оскільки строк дії договору на даний час вже минув, просить залишити рішення господарського суду без змін.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.06.2007р. за №1869 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В., Хуторного В.М.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2003року між ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» (страхувальник) та ТДВ «Страхова компанія «Роксолана» (страховик) укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків ФР-080/03. Предметом цього договору є згода, за якою страховик на підставі «Правил добровільного страхування фінансових ризиків» від 16.12.1998року приймає на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі у встановлені цим договором строки та виконувати інші умови договору.
Пунктом 2.3 цього договору сторони погодили, що на умовах цього договору на страхування приймаються фінансові ризики за поставками ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» ТОВ «Укрнафтарезерв» за договором поставки продукції №П-18 від 07.05.2003року на загальну суму 175.000грн.
Страховим випадком є спричинення матеріальних збитків страхувальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання контрагентом страхувальника своїх зобов'язань за укладеною угодою, а саме, несплати або несвоєчасної оплати за отриману продукцію (пункт 3.1).
Загальна страхова сума за усіма застрахованими об’єктами складає - 87.500грн. (пункт 4.1).
Відповідно до пункту 4.3 страхова премія становить - 10.062,50грн., яка підлягає перерахуванню страхувальником на розрахунковий рахунок страховика в строк - до 01.03.2004року.
Розділом шостим сторони погодили, що договір набирає чинності, а об’єкт вважається застрахованим з моменту підписання сторонами цього ж договору. Строк дії договору встановлений до 02.11.2003року.
Однак, після настання строку оплати страхової премії страхувальником сума перерахована не була, що стало підставою для звернення страховика до страхувальника з листом про погашення суми заборгованості. За змістом цього листа страховик просить протягом семи банківських днів погасити суму заборгованості на загальну суму 344.063,19грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» зобов'язань за договорами добровільного страхування фінансових ризиків, укладеними в період червня-вересня 2003року. До цієї суми також включена сума заборгованості за договором ФР-080/03 від 02.08.2003року у розмірі 10.062,50грн., але сума боргу за цими договорами страхувальником сплачена не була.
Стягнення заборгованості за договором добровільного страхування фінансових ризиків ФР-080/03 від 02.08.2003року у розмірі 10.062,50грн. стало предметом спору у суді першої інстанції.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає наявними підстави для їх часткового задоволення.
Зокрема, відповідно до Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Цивільний кодекс України встановлює, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Стаття 982 цього ж кодексу передбачає істотні умови договору страхування, до яких відноситься предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Дослідивши договір страхування, що укладений між сторонами, колегія суддів вважає, що договір має всі істотні умови, передбачені законодавством, та відповідає вимогам законодавства, які ставляться до даного виду договорів.
Відповідно до пункту 6.1 сторони встановили, що договір вступає у дію, а об’єкт вважається застрахованим, з моменту підписання сторонами цього договору, таким чином страховик з цього моменту несе ризик настання страхового випадку, а при його наявності здійснює страхову оплату.
У даному разі страховий випадок не настав, але страховиком зобов'язання щодо страхування об’єкту були виконані, а оскільки договір страхування за правовою природою є оплатним, то страхувальник зобов'язаний у будь-якому разі оплатити страховий платіж, передбачений договором.
Відповідач відмовляється оплатити суму страхового платежу, посилаючись на те, що строк дії договору встановлений до 02.11.2003року, а термін оплати страхового платежу встановлений до 01.03.2004року, тобто після спливу строку дії договору.
Але колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи загальні положення про правочин, договір страхування є двостороннім правочином, під яким слід розуміти погоджену дію двох або більше сторін.
Статею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розділом першим сторони погодили, що страховик приймає на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі у встановлені цим договором строки та виконувати інші умови договору. Також договором встановлений розмір страхової премії та строк її оплати.
Отже, сторони, уклавши договір, самостійно погодили та встановили взаємні зобов'язання, у тому числі зобов'язання щодо порядку перерахування страхового платежу, який зобов'язаний перерахувати страхувальник страховику.
Главою 50 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення зобов'язань, але положення цього кодексу не пов’язують припинення зобов'язання з закінченням строку дії договору, в якому і закріплено саме це зобов'язання.
З пояснення сторін колегією суддів встановлено, що строк дії договору співпадає зі строками існування угод ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» з контрагентом, а тому термін дії договору слід розглядати як строк, в якому може виникнути страховий випадок, але ж ніяк як термін виконання зобов'язань за договором.
Винесення строку перерахування страхової премії за межі строку дії договору є лише наданням страховиком відстрочки страхувальнику для виконання цього зобов'язання.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На підставі викладеного колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення страхової премії у розмірі 10.062,50грн. обґрунтованими та законними.
Однак апеляційна інстанція вважає вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та річних такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення річних та інфляційних можливе лише у разі прострочення грошового зобов'язання, а у даному випадку йдеться мова про перерахування страхової премії за те, що страховик під час дії договору несе ризик настання страхового випадку, відтак не можна вважати це грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів на підставі викладеного вважає, що господарським судом Запорізької області невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є беззаперечною підставою для скасування прийнятого рішення.
Так, судом першої інстанції встановлено, що строк дії договору закінчився 02.11.2003року, та що саме ця дата є моментом, з якого страховик повинен був дізнатись про порушення свого права, яке виникає з обов’язку страхувальника оплатити страхову премію. На підставі цього господарський суд, застосувавши позовну давність, відмовив у позові.
Але колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду щодо цього.
Як вже зазначалось, договором сторони погодили, що страхова премія складає 10.062,50грн. та підлягає перерахуванню страхувальником на розрахунковий рахунок страховика в строк - до 01.03.2004року. Отже, зобов'язання по перерахуванню страхової премії вважається порушеним з 02.03.2004року, а тому і строк позовної давності слід відраховувати саме з цієї дати.
Позов ТДВ «Страхова компанія «Роксолана» поданий 20.02.2007року, що вказує на те, що позивачем строк позовної давності не пропущений.
Крім того, господарським судом Запорізької області в описовій частині рішення невірно визначений предмет спору, що також є підставою для його скасування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області - скасуванню.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Роксолана», м.Запоріжжя, задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 28.03.2007року у справі №10/131/07 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Молочанський молочноконсервний комбінат», м.Молочанськ Токмацького району Запорізької області, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Роксолана», м.Запоріжжя, - 10.062,50грн. страхової премії, 99,50 грн. – державного мита за розгляд справи в господарському суді Запорізької області, 80,24 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 49,75грн. – державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.