У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.06.07 Справа №24/362/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача –Оксещенко Ю.М., юрисконсульта, дов.№5 від 26.12.2006р.
відповідача – Белікової К.Г., дов.№01 від 22.05.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу
Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р.
у справі № 24/362/06
за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємства «Ірліка», м. Запоріжжя
про стягнення 16.640,09грн.
Установив:
Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2007р. (суддя Азізбекян Т.А.) у справі №24/362/06 позов задоволений частково, з відповідача- Приватного підприємства «Ірліка», м. Запоріжжя (далі - ПП «Ірліка»), на користь позивача - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м.Запоріжжя (далі-ЗДП «Радіоприлад»), 4,74грн. - 3% річних, у стягненні 30% заборгованості за орендною платою та заборгованості за користування земельними ресурсами відмовлено, в іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.
Не погодившись з винесеним рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ПП «Ірліка» основної заборгованості за користування земельних ресурсів в розмірі 9.923,72грн., за оренду (70%) у розмірі 1.638,21грн., а також в частині стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних збитків за період з жовтня 2003року по липень 2006року в сумі 2.337,22грн.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на те, що позовні вимоги повністю обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню крім вимог щодо стягнення 30% орендної плати, що підлягають перерахуванню до державного бюджету.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.
У судове засідання, призначене на 26.04.2007року, представник відповідача не з'явився, що стало причиною відкладення розгляду справи на 08.06.2007року на 10-30год.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №869 від 08.06.2007р. справу №24/362/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення підлягає зміні з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.1999року між ЗДП «Радіоприлад» та ПП «Ірліка» укладений договір оренди державного майна №15, предметом якого є передання орендодавцем - ЗДП «Радіоприлад» орендарю ПП «Ірліка» у строкове платне володіння та користування частини відкритого майданчику складу готової продукції площею 1803кв.м., розташованого на проммайданчику №2, який перебуває на балансі ЗДП «Радіоприлад», вартість якої визначена у відповідності з експертною оцінкою та актом оцінки, та складає 21.255грн.
Відповідно до пункту 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передання. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передання(пункт 2.4).
Розділом 3 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабміну України від 04.10.1995року за №786 та доповнень, внесених Постановою Кабміну України від 18.05.1998року, та складає - 80,82грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Пунктом 3.5 сторони встановили, що разом з внесенням орендної плати орендар сплачує орендодавцеві вартість послуг відповідно до розрахунку.
Акт приймання-передання від 31.10.1999року свідчить про передання орендодавцем та прийняття орендарем частини відкритого майданчику складу готової продукції.
Позивач у позовній заяві і у письмових поясненнях та його представник у судових засіданнях зазначили про те, що майно, передане в оренду, було повернуто орендодавцеві 30.10.2004року, саме до цієї дати позивач розраховує позовні вимоги.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 23.10.2006року за №131-262 (а.с.77) позивач просить стягнути основну заборгованість у розмірі 11.561,93грн., з яких: 9.923,72грн. – за використання земельних ресурсів за період з жовтня 2002року по жовтень 2004року, 1.638,21грн. – оренда (70%) за період з травня по жовтень 2004року; штрафні санкції у сумі 2.337,22грн., з яких: 463,89грн. – 3% річних за період з вересня 2003року по липень 2006року, 1.873,33грн. – інфляційні збитки за період з жовтня 2003р. по червень 2006року, а також заборгованість перед держбюджетом у розмірі 30% орендної плати, що складає суму – 1.776,30грн.
Колегія суддів повторно переглядає справу з урахуванням наданих позивачем уточнень.
Відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Отже, з вказаного визначення вбачається, що оренда - це насамперед строкове та оплатне користування майном.
Так, матеріали справи свідчать про те, що орендодавцем зобов'язання щодо передання об’єкту оренди виконані у повному обсязі, а зобов'язання орендаря по оплаті за користування об’єктом оренди виконані частково.
Позивачем неодноразово надсилалися відповідачеві претензії та досудові нагадування з вимогами оплатити заборгованість за договором оренди (а.с. 16-22).
Колегія суддів, розглядаючи вимоги щодо стягнення основного боргу, вважає, що вони не підлягають задоволенню в силу наступного.
Як вже зазначалось, сторони за договором погодили, що майно, тобто, об’єкт оренди, вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.4). У матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 29.04.2004року, який свідчить про те, що орендар передав, а орендодавець прийняв частину відкритого майданчика складу готових виробів загальною площею 1.803кв.м.(а.с.73), який підписаний керівниками підприємств та засвідчені печатками. Таким чином, слід вважати, що з моменту підписання цього акту договірні відносини щодо оренди майна припинились, орендар з цього моменту не володіє і не користується об’єктом оренди, а тому відсутні правові підстави для стягнення орендної плати за періоди, які слідували після дати підписання акту та передання об’єкту оренди.
Щодо вимог про стягнення 9.923,72грн. за використання земельних ресурсів за період з жовтня 2002року по жовтень 2004року, то колегія суддів вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 3.5 договору разом з внесенням орендної плати орендар сплачує орендодавцеві вартість послуг відповідно до розрахунку. Вимагаючи стягнути 9.923,72грн. за використання земельних ресурсів за період з жовтня 2002року по жовтень 2004року позивач виходить з того, що щомісячна плата відповідно до вказаного пункту договору складає 466,43грн., що підтверджується наданим розрахунком (а.с.78).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювались оплати за користування земельними ресурсами, але ці оплати здійснювались у розмірі 146,33грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи у якості доказів оплати за користування земельними ресурсами. В той же час матеріали справи містять платіжні вимоги, що виставлені відповідачеві на оплату вищевказаної заборгованості у розмірі 466,43грн. Тобто, відповідачем зобов'язання по оплаті виконувались частково.
Згідно зі статею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів вказує й на те, що з урахуванням строку позовної давності, строків оплати орендної плати та оплати за користування земельних ресурсів, встановлених до 10 числа наступного за звітним, сума за використання земельних ресурсів підлягає стягненню лише за період з вересня 2003року по травень 2004року. Кінцевий термін періоду
стягнення визначається моментом передачі об’єкту оренди орендодавцеві. Таким чином, сума за користування земельних ресурсів, яка підлягає стягненню, становить 2.880,90грн.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до розрахунку 3% річних та інфляційних витрат за період з вересня 2003року по липень 2006року, наданих позивачем, сума 3% становить - 463,89грн., а інфляційних – 1.873,33грн. Але колегія суддів, здійснивши перерахунок інфляційних та річних, з урахуванням строку позовної давності та часткових оплат відповідачем сум у розмірі 146,33грн., встановила що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі – 215,07грн., а інфляційних - 908,6грн.
Розглядаючи вимоги про стягнення 30% орендної плати як плати, що перераховується до державного бюджету, колегія суддів дійшла висновку, що такі вимоги у цій частині не можуть бути задоволені.
Відповідно до пункту 17 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена Постановою Кабміну України від 4 жовтня 1995р. за №786, у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук орендна плата спрямовується за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.
Повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 03.03.2000року за №446/08-130, яке долучене до матеріалів справи, підтверджує вищезазначене, та вказує на те, що оплата 30% орендної плати здійснюється через органи державного казначейства.
Таким чином, ЗДП «Радіоприлад» позбавлений права на стягнення 30% орендної плати. Крім того, позивачем не надано ні при поданні позовної заяви, ні при уточненні позовних вимог, розрахунку заборгованості по оплаті 30% орендної плати, більш того, матеріали справи містять платіжні документи, що свідчать про оплату відповідачем до державного бюджету 30 відсотків за оренду майна.
Тобто, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягає сума за користування земельними ресурсами у розмірі – 2.880,90грн., 3% річних у – 215,07грн. та інфляційних - 908,6грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та встановила, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м.Запоріжжя , залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. у справі №24/362/06 – змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Ірліка» на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя, 2.880,90грн. плати за використання земельних ресурсів, 215,07грн. – 3% річних, 908,60грн. – інфляційних витрат, 40грн. державного мита за розгляд справи у господарському суду Запорізької області, 30,09грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 19,98грн. державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.