У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.06.07 Справа №25/193/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
кредитора - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя - Сиваша А.М., ст.держ.подат.інспектора, дов.№7552/10/10-014 від 04.06.2007р.
боржника - не з'явився
ліквідатора - ОСОБА_1(ліцензія арбітражного керуючого - АВ №081029)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.04.2007року
у справі № 25/193/06
про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
порушеної за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2006р. (суддя Дьоміна А.В.) за заявою боржника - Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя, на підставі статей 47 і 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі №25/193/06 про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладений арешт на майно боржника за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення, призначено наступне засідання суду.
Згідно з ухвалою від 29.01.2007р. визнані вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (а.с.83) до підприємця у розмірі - 6.183.948грн.66коп.
Крім цього кредитора за матеріалами справи кредиторами у справі також є: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя з грошовими вимогами - 168,10грн., та ВАТ „Запоріжметпром”, м.Запоріжжя -131.112,70грн. (а.с. 85).
Відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. (а.с.32) боржника - Приватного підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор.
До місцевого господарського суду 26.01.2007р. надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута з клопотанням затвердити звіт і ліквідаційний баланс та ліквідувати банкрута.
За результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута суд першої інстанції затвердив їх, підприємницьку діяльність фізичної особи - ОСОБА_2 та провадження у справі припинив.
Таке рішення місцевий господарський суд мотивував наступним.
В ході ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що за боржником - приватним підприємцем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 про право власності, виданого Ленінською райадміністрацією Запорізької міської ради від 16.02.2000р. Зазначена квартира належить на праві власності банкруту -ОСОБА_2, її чоловіку та неповнолітній дитині, при цьому суд зазначив, що кожний володіє ј часткою квартири.
У зв'язку з цим, ліквідатором надісланий лист голові Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради як органу опіки та піклування про надання інформації щодо можливості виділення ј частки зазначеної вище квартири з метою подальшого її продажу, не порушуючи при цьому прав неповнолітньої дитини -ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, якій належить право власності на ј частки квартири, і в якій вона проживає на цей час. У відповіді голови Ленінської райадміністрації на запит ліквідатора (а.с.136-137) зазначено, що виділення частки квартири не входить до компетенції Ленінської райадміністрації, але відчуження ј частки квартири, у якій проживає неповнолітня співвласниця квартири, порушить її житлові та майнові права, передбачені статею 177 Сімейного кодексу України, статтями 32 та 203 Цивільного кодексу України, статтями 17, 18 Закону України „Про охорону дитинства” та статею 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
Врахувавши зазначене та відсутність у банкрута коштів та майна для погашення кредиторської заборгованості, суд дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута і у зв'язку з цим припинення провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, кредитор - податкова інспекція оскаржила її в апеляційному порядку, зазначивши, що винесена ухвала є необґрунтованою та при її винесені порушені норми матеріального права.
Свої доводи обґрунтовує відсутністю підстав для припинення провадження у справі, посилаючись на статтю 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де зазначено, що усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. У звіті ліквідатор безпідставно зазначив, що вказана квартира не може бути включена до ліквідаційної маси, не зазначивши жодних правових підстав щодо не можливості включення до ліквідаційної маси частини квартири, яка належить банкруту, без посилання на норми права.
У письмових запереченнях ліквідатор зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу залишити без змін.
У судовому засіданні представником заявника апеляційної скарги подане клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справ №5/77/07-АП та №23/366/07-АП, які пов'язані з цією справою, так як вирішення цих справ може вплинути на розмір кредиторських вимог.
Колегія суддів вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі статею 101 ГПК України апеляційною інстанцією переглядаються вимоги, що були предметом розгляду на момент прийняття рішення судом першої інстанції. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, зупинення провадження у справі про банкрутство на стадії апеляційного перегляду справи можливе у виключних випадках - коли таке зупинення негативно не вплине на подальше провадження у справі.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №1870 від 08.06.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
Дослідивши обставини справи, заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Частиною 5 статті 28 цього ж Закону передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
Але з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор здійснив ліквідаційну процедуру у неповному обсязі та передчасно надіслав місцевому господарському суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута для затвердження.
Так, виявивши ј частки квартири, яка належить банкруту в спільному майні - квартири АДРЕСА_1, ліквідатор зобов'язаний був у судовому порядку вирішити питання про виділення цієї частки. Але ліквідатор обмежився лише надсиланням листа на адресу голови Ленінської районної адміністрації (а.с.136), якого просить надати довідку про можливість виділити ј частки квартири з метою подальшого її продажу, не порушуючи при цьому прав неповнолітньої дитини. Райадміністрація у відповіді (а.с.137) зазначила, що виділення ј частки квартири не входить до її компетенції, також звернула увагу ліквідатора на те, що у разі відчуження цієї частки квартири будуть порушені житлові та майнові права неповнолітньої, яка проживає у цій квартирі, пославшись на норми законів, які мають загальний характер і до цієї ситуації не мають ніякого відношення.
Для повного виконання ліквідаційної процедури ліквідатору необхідно виконати усі передбачені статтями 25 та 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дії, у тому числі порушити питання в установленому порядку про виділення частки, яка належить банкруту у спільному майні. Лише після таких дій ліквідатор повинен скласти звіт, ліквідаційний баланс банкрута та надати їх на затвердження господарського суду першої інстанції.
Згідно з додатком до Закону України „Про виконавче провадження” до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, житлові приміщення не включені.
А ліквідатор замість належного виконання цих норм, прийняття передбачених законом вичерпних заходів щодо погашення вимог кредиторів, обмежився лише надсиланням листа на адресу Ленінської райадміністрації міста Запоріжжя і одержаною відповіддю на нього.
Крім цього, оскаржувана ухвала містить протиріччя, які суд першої інстанції не усунув. В ухвалі зазначено, що квартира належить на праві власності банкруту -ОСОБА_2, її чоловіку та неповнолітній дитині (кожний володіє ј часткою квартири). Але якщо сім'я складається із трьох осіб, то кожному члену сім'ї повинно належати не ј частки квартири, а - 1/3.
За даними технічного паспорту, наданому органами технічної інвентаризації (а.с.134), та підтверджено ліквідатором у судовому засіданні, у вищевказаній квартирі зареєстровані чотири особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Інші документальні докази, що свідчили б про склад сім'ї у кількості трьох осіб, як зазначив місцевий господарський суд в ухвалі, відсутні. Тобто, на думку колегії суддів, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та не усунуті протиріччя у справі.
Посилання ліквідатора на те, що його подальші дії призведуть до додаткових витрат, збільшення йому винагороди за виконану ним роботу, яку ніхто не оплачує, тощо, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки ліквідатор повинен виконувати покладені на нього судом повноваження згідно з Законом.
За вищевикладених обставин, оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, ліквідаційна процедура завершена передчасно, висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя задовольнити, ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.04.2007 року про припинення провадження у справі №25/193/06 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.