У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.07                                                                                       Справа №14/309-05

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача -  не з'явився

відповідача -  не з'явився

Державної виконавчої служби у Генічеському районі, м.Генічеськ Херсонської області,  - Гринчак Т.В., дов. від 04.06.2007р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на ухвалу  господарського суду Херсонської області від 04.12.2006р.

у справі   № 14/309-05

за  позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідача Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор” ДАК „Хліб України, смт. Партизани  Генічеського району Херсонської області 

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром-Альянс”, м.Дніпропетровськ 

про стягнення  заборгованості

                                                      Установив:

          Згідно з рішенням господарського суду Херсонської області від 08.02.2006р. у справі №14/309-05, яке набрало законної сили, з Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор”, смт. Партизани  Генічеського району Херсонської області, на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ, стягнуто 433.976грн. заборгованості, 4.339грн.76коп. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання судового рішення виданий відповідний наказ, який позивачем пред'явлений до органів державної виконавчої служби.

          24.03.2006р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

          04.04.2006р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження у справі. Такі дії державний виконавець мотивував статею 34 Закону України „Про виконавче провадження” - у зв'язку з порушенням господарським судом Херсонської області 26.03.2003р. провадження у справі про банкрутство боржника - Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор”, смт.Партизани Генічеського району Херсонської області. 

             Не погоджуючись з постановою про зупинення виконавчого провадження, стягувач - позивач у справі оскаржив дії державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 ГПК України до господарського суду Херсонської області. Скарга на дії ДВС (а.с.85-86) з урахуванням заяви про зміну предмету і підстав скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби (а.с.117-120) аргументована тим,  що позивач вважає, що мораторій на його вимоги не розповсюджується, оскільки грошові вимоги є поточними. Мораторій розповсюджується згідно з законом лише на грошові зобов'язання, строк виконання яких наступив до дня введення мораторію. А у даному випадку грошові вимоги у позивача виникли після порушення справи про банкрутство відповідача - Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор”, смт.Партизани Генічеського району Херсонської області. 

Розглянувши скаргу на дії ДВС, суд першої інстанції ухвалою від 04.12.2006р. (суддя Гридасов Ю.В.)  у задоволенні скарги відмовив.

          Не погодившись з цим судовим актом, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає зміні в частині відмови у задоволенні скарги ПП ОСОБА_1 на дії органу виконання судових рішень, просить визнати незаконними дії Державної виконавчої служби з виконання наказу господарського суду Херсонської області №14/309-05 від 13.03.2006р. про стягнення з ДП „Партизанський елеватор” на користь ПП ОСОБА_1 438.433,76грн., визнати незаконною та скасувати постанову державної виконавчої служби у Генічеському районі від 04.04.2006р. про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Херсонської області про стягнення 438.433,76грн., визнати незаконною бездіяльність державної виконавчої служби, яка полягає в не проведенні у встановлений законом строк виконавчих дій. 

          Заявник апеляційної скарги свої доводи мотивує тим, що мораторій розповсюджується згідно з законом лише на грошові зобов'язання, строк виконання яких наступив до дня введення мораторію. А у даному випадку грошові вимоги у позивача виникли після порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор”, а тому є поточними, на які мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується. Третя особа у відзиві підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

          Відповідач у справі та державна виконавча служба, у своїх відзивах на апеляційну скаргу зазначили, що вважають оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, а апеляційною скаргу - безпідставною, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

          Свої заперечення мотивують частиною першою пунктом 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”, та судовою практикою, що свідчать про обов'язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення провадження у справі і введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів. 

          Позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку в судове засідання своїх представників, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

          Від позивача - заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника, яку судова колегія задовольнила. Також колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи.

У зв'язку з неявкою у попередні судові засідання представників відповідача, державної виконавчої служби, третьої особи, розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ухвал апеляційного суду. 

          Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1866 від 08.06.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі:  Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.

 За згодою учасника судового процесу у судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасника  судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.02.2003р. порушено провадження у справі №5/30-Б про банкрутство Дочірнього підприємства „Партизанський елеватор” ДАК „Хліб України, смт. Партизани  Генічеського району Херсонської області, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.

          Оскарження позивачем дій органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у даній справі обумовлено тим, що постановою від 04.04.2006р. державний виконавець зупинив виконавче провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”.

          За правилами цього пункту виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

           Враховуючи те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня   введення мораторію, і припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на  задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

          Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

          Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

          В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”, та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

          Колегія звертає увагу позивача-заявника апеляційної скарги й на те, що редакція частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” змінена на підставі Закону від 03.04.2003р. №672-VI, з тексту цієї норми виключено речення наступного змісту: „на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі”. Тобто, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у даний час поширюється не тільки на конкурсних, але й на поточних кредиторів, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі.

          Враховуючи вищевикладене, судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних справ у касаційному порядку (постанови Верховного Суду України №1/505 від 28.09.2004р., №30/170 від 29.03.2005р., Вищого господарського суду України у справах №10/42-05 від 21.03.2007р., №16/605 від 02.03.2006р., №17/215 від 09.02.2006р. та інші), колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець на законних підставах зупинив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.

          Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд - 

                                                              Постановив:

          Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 04.12.2006р. у справі № 14/309-05 - без змін.