№ 2-1271

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   24 лютого 2009 року                                                                         Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора і комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визначення часток в спільній власності на житло та визнання права власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 28 серпня 2008 року звернулися до суду з позовом до відповідач Дніпропетровської міської ради про визначення часток в спільній власності на житло та визнання права власності, позовні вимоги уточнювалися. Позивачі в своєму позові та в ході судового засідання посилалися на те, що ними разом з ОСОБА_4 була отримана для постійного мешкання квартира АДРЕСА_1, де вони і мешкали всією своєю сім’єю. В 1993 році вони приватизували займане житло, про що отримали свідоцтво. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, відкрилася спадщина, позивачі звернулися до нотаріальної контори та МБТІ про надання витягу з реєстру нерухомого майна та визнання права власності в порядку спадкування, але отримали відмову через відсутність належним чином встановлених часток власності в приватизованій квартирі. Вважаючи частку вказаної квартири спадковим майном, позивачі просили суд встановити, що частки їх з ОСОБА_4 на вказану квартиру в праві спільної власності складають по 1/3 частині, припинити право спільної сумісної власності, визнати право власності на спадкову частину цієї квартири за дочкою померлої, задовольнивши позов у повному обсязі.

    Представник відповідача Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В письмовому зверненні просив суд розглянути справи за відсутності їх представника і рішення винести по закону за наявними матеріалами справи на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

    Представники третіх осіб КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради та Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні просили суд розглянути справи за відсутності їх представників і рішення винести за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.

    Вислухавши пояснення позивачів, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 у встановленому порядку отримали для постійного мешкання квартиру АДРЕСА_1, де вони були належним чином прописані та зареєстровані і мешкали своєю сім’єю. В 1993 році вони у встановленому законом порядку приватизували займане житло, про що отримали свідоцтво від 29 грудня 1993 року, де вказано, що ця квартира знаходиться в їх спільній сумісній власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після цього позивачі звернулися до відповідної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в вигляді частки приватизованої квартири після смерті ОСОБА_4, для чого їм потрібно було отримати в КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради виписку з реєстру прав власників нерухомого майна, але їм в отриманні такої виписки було відмовлено через відсутність визначення конкретних часток власності в квартирі АДРЕСА_1. З цих підстав (відсутність виписки з реєстру прав власників нерухомого майна) нотаріальна контора відмовила позивачам в отриманні свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_4 стосовно частин вказаної квартири. Ніхто з родичів позивачів в приватизації вказаної квартири участі більше не приймав, єдиними спадкоємцями є позивачі.

    З метою захисту своїх прав позивачі вимушені були звернутися до суду.

    Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі.

    Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

    Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інакше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

    Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивачі з ОСОБА_4 мешкали і були зареєстровані у вказаному житлі разом, жодних домовленостей між нею і позивачами стосовно часток спільної сумісної власності не існувало, а отже ці частки у праві спільної сумісної власності відносно квартири АДРЕСА_1 є рівними для позивачів і ОСОБА_4 та складають по 1/3 частці, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, позивачі фактично прийняли спадщину і вступили в управління та володіння цим спадковим майном, інших спадкоємців немає.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. На підставі ст. 392 ЦК України,  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При таких обставинах суд вважає можливим визначити, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, припинивши їх право спільної сумісної власності на це житло та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка (позивач) фактично прийняла спадщину і вступила в управління та володіння цим спадковим майном.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 319, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10, 11, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити.

    Визначити, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, припинивши їх право спільної сумісної власності на це житло.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка (позивач) фактично прийняла спадщину і вступила в управління та володіння цим спадковим майном.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                      Суддя –