КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08 лютого 2024 року включно.

Своє рішення суд мотивував тим, що,враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, особу обвинуваченого, обізнаність обвинуваченого щодо деяких даних про учасників кримінального провадження, а також те, що на даний час вторгнення Російської Федерації на територію України триває, продовжують існувати ризики можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу ним на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посилання суду першої інстанції на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими. Жодний ризик прокурором не доведений. Крім того, судом першої інстанції не враховано має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочинів обвинуваченим, які інкримінуються стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08 лютого 2024 року включно.

На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання. Доводи апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції проігноровано позитивні характеристики особи обвинуваченого є безпідставними. Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховані конкретні обставин справи, а саме те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим, обґрунтовано враховано судом як ризик переховування від суду, продовження протиправної діяльності, впливу на свідків. Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими. Також судом враховано особу обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).

Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК Українисуд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема на те, що він має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, - не є підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є такими, що в змозі їм запобігти.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ______________ ________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/824/1710/2024

Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1