печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42424/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про повернення обвинувального акта стосовно вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2018 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора Київської місцевої прокуратури №2 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017100000001155 від 11.09.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст.366, ч.3, ч.4 ст. 358 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення провадження до судового розгляду.

Захисник заперечував проти призначення провадження до судового розгляду, просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, обвинувачені підтримали думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.

Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, окрім іншого, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У відповідності до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Судом береться до уваги, що обвинувальний акт згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не лише у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст. 291 КПК України, а і взагалі вимог цього кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Вказаний принцип закріплений у пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення

Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).

З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти ступінь висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв`язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Разом з тим, в обвинувальному акті сформульовано однакове обвинувачення відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не рахуючи додаткового формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 щодо використання завідомо підробленого документа, що кваліфіковане за ч.4 ст. 358 КК України, зазначення в офіційному документі завідомо неправдивої інформації, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_4 за ч.3 ст. 358 КК України, тобто за різними статтями КК України.

Крім того, в обох випадках кваліфікуючою ознакою кожного інкримінованого кримінального правопорушення є його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч.2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Виходячи з наведеної норми, при попередній змові групи осіб у вчиненні кримінального правопорушення такі особи (дві або більше) повинні спільно вчинити одне й те саме кримінальне правопорушення і, відповідно, їх дії, як співвиконавців, повинні однаково кваліфікуватися в частині спільно вчиненого кримінального правопорушення.

Обвинувачуючи ОСОБА_6 у вчиненні за попередньою змовою із ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України, прокурор не пред`явив ОСОБА_4 , як співвиконавцю такого кримінального правопорушення, жодного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого тією ж ч.2 ст.28, ч.1 ст. 366 КК України, яке є менш тяжким ніж кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 358 КК України, за яким з незрозумілих причин кваліфіковані дії ОСОБА_4 .

Обвинувачуючи ОСОБА_4 у вчиненні за попередньою змовою із ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, прокурор не пред`явив ОСОБА_6 жодного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого тією ж ч.3 ст. 358 КК України, що з урахуванням іншої кваліфікації дій ОСОБА_6 викликає нерозуміння у тому, чи було таки вчинено таке кримінальне правопорушення за попередньою змовою обвинувачених.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого. Надалі це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.

Зазначені обставини, а також різна кваліфікація одних і тих же дій обвинувачених роблять незрозумілим обвинувачення, викликають суперечність між формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.

Суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту у даному провадженні, оскільки вони не відповідають наведеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, є необхідним обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повернути прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 28, 291, п.3 ч.3 ст.314, 369 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2017 року за № 4201710000000115 стосовно вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,- повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1