У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.04.07 Справа №17/40/06-14/100/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників
позивача: Ніконенко І.Ю., дов. № 20-421 від 12.12.2006 р.
відповідача: Кошличенко В.С., дов. № 01/12-06 від 21.12.2006 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.02.2007 р.
у справі № 17/40/06-14/100/06 за результатами розгляду заяви
про зміну способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
69008 ,м. Запоріжжя, Південне шосе, 72
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – виробниче об’єднання “Гарт”, с. Червонодніпровка Запорізького району Запорізької області
70441, Запорізька область, Запорізького району, с. Червонодніпровка, вул. Центральна, 19
про стягнення 245.006,94 грн.
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. позовні вимоги задоволені частково, з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – виробниче об’єднання “Гарт”, с. Червонодніпровка Запорізького району Запорізької області, (далі – відповідач) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, (далі – позивач) стягнуто 245.006,94 грн. суми передоплати, 2.450,06 грн. державного мита і 103,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. На виконання вищевказаного рішення 02.08.2006 р. виданий наказ.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 задоволено заяву відповідача про розстрочку виконання рішення від 15.05.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06, виконання рішення розстрочено на 6 місяців з щомісячним внесенням платежів у розмірі 40.834,49 грн., починаючи з вересня 2006 р. по лютий 2006 р.
23.01.2007 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 та про зміну способу виконання рішення від 15.05.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 шляхом звернення стягнення на майно відповідача.
02.02.2007 р. господарським судом Запорізької області винесено ухвалу (суддя Азізбекян Т.А.), якою заява позивача про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 р. та про зміну способу виконання рішення суду від 15.05.2006 р. шляхом звернення стягнення на майно відповідача залишена без задоволення. Суд першої інстанції зазначив, що нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено скасування судами першої інстанції винесених ними процесуальних документів. Також господарським судом першої інстанції зазначено, що заявником не надано доказів неможливості виконання рішення у спосіб передбачений судовим актом.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі позивач, просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.02.2007 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 скасувати та змінити спосіб виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно відповідача (2 автомобілі). В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за весь період наданого судом розстрочення до теперішнього часу відповідач жодного разу не перерахував позивачу кошти, чим порушуються законні інтереси позивача та конституційні принципи захисту прав власника та обов’язковості рішень суду.
Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.02.2007 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 - без змін. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено відсутність коштів на рахунках відповідача. До того ж, задоволення заяви позивача призведе до унеможливлення виконання судового рішення, оскільки один із транспортних засобів знаходиться у заставі банку, а інший фактично відчужено.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1158 від 12.04.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів – Коробки Н.Д. (головуючого), Радченко О.П., Юхименка О.В.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, Господарським процесуальним кодексом не передбачена можливість скасування судами першої інстанції винесених ними процесуальних документів.
У розумінні ст. 121 ГПК України під зміною чи встановленням способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 1 Роз’яснень Вищого господарського суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” (далі – Роз’яснення), господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з п. 2 Роз’яснення підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідно до п. 5 Роз’яснення якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду не повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення у передбачений ним спосіб. Тобто позивачем не надано доказів відсутності коштів у відповідача на рахунку в банку або що їх кількості не вистачає для покриття заборгованості.
Натомість, відповідачем суду були надані докази руху грошових коштів на належних йому розрахункових рахунках в банках, а саме: довідка № 37/07-191 від 05.03.2007 р. Філії «Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя» та довідка № 32-1112/2244 від 05.03.2007 р. Акціонерного банку «Металург» (копії містяться в матеріалах справи).
Судова колегія, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає, що заява відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 11.09.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 та про зміну способу виконання рішення від 15.05.2006 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 шляхом звернення стягнення на майно відповідача задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.02.2007 р. у справі № 17/40/06-14/100/06 – без змін.