У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.03.07 Справа №15/155/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Соколов А.А.
За участю:
представника позивача: Бульбах О.В., дов. б/н від 15.08.2006 р.;
Іпатов В.В., дов. б/н від 22.03.2006 р.
представника відповідача-1: Краснова Л.П., дов. № 26 від 01.12.2006 р.;
Бондарь В.С., дов. № 2332 від 06.07.2006 р.
представника відповідача-2: Романенко В.В., дов. № 30-12/6 від 16.01.2007 р.;
Басюк О.Г., дов. № 30-02/340 від 30.11.2006 р.;
Лобіков Д.В., дов. № 30-12-/5 від 16.01.2007 р.;
Хаєцька В.Г., дов. б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 року у справі № 15/155-06
до відповідача-2 Херсонського морського торговельного порту, м. Херсон
73000, м. Херсон пр. Ушакова, буд. 4
про стягнення суми
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро», м. Херсон, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Херсонської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», м. Херсон, (далі – відповідач-1) про стягнення з останнього 115.696,36 грн. збитків.
До прийняття рішення у справі ухвалою від 06.07.2006 р. господарський суд Херсонської області за клопотанням позивача залучив до участі у справі в якості відповідача-2 Херсонський морський торговельний порт, м. Херсон, (далі - відповідач-2).
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 21.09.2006 року у справі № 15/155-06 (суддя Клепай З.В.) позов задовольнив за рахунок другого відповідача в повному обсязі. З Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон, на користь товариства «Робуста Агро», м. Херсон, стягнуто 115.696,36 грн. основного боргу, 1.156,96 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 116.971,32 грн. Відносно ТОВ «Полісервіс» в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано наступним.
Правовідносини між позивачем та відповідачем-2 врегульовані договором від 16.01.2006 р. № 16/01-2006 на транспортно-експедиційне обслуговування сільськогосподарських експортних вантажів, що підлягають вивезенню за межі митного кордону України, та договором доручення № 27/01-2006 від 27.01.2006 р. За період з 28.01.06р. по 08.02.06 р. соя передавалась позивачем для відвантаження на т/х «М. Криворучко» та відповідачем-2 прийнято до перевезення згідно з актом завантаження судна - 09.02.2006 р. У зв’язку з тим, що відповідач-2 не відвантажив все належне позивачу майно, позивач не отримав від свого контрагента вартості недовантажено насіння сої. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог відносно відповідача-2.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач-2 просить рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 року у справі № 15/155-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої доводи мотивує наступним.
При прийнятті оскаржуваного рішення судом помилково застосовано главу 5 КТМ України та п. 3.2.2. Зведення звичаїв Херсонського морського торгівельного порту, оскільки згідно матеріалів справи, на дату отримання та відвантаження вантажу 09.02.2006 р. на т/х «М. Криворучко» договір на перевалювання вантажів ні з ТОВ «Робуста-Агро», ні з ТОВ «Полісервіс» Херсонський морський порт не укладав. Також відповідач-2 стверджує, що відсутні докази того, що ТОВ «Робуста-Агро» є власником всього вантажу. Таким чином, Херсонський морський торгівельний порт стверджує, що у договірних відносинах з ТОВ «Робуста-Агро» і іншими вантажовласниками не перебував, кількість вантажу прийнятого портом по товарно - транспортним накладним автотранспорту від ТОВ «Робуста –Агро» складає 196420 кг., відповідно Херсонський морський торгівельний порт в межах цієї кількості вантажу несе відповідальність.
Ухвалою від 17.10.2006 р. Запорізький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу відповідач-2 до провадження, розгляд призначений на 16.11.2006 р.
Розпорядженням Заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3269 від 16.11.2006 р. справа № 15/155-06 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Мойсеєнко Т.В. (доповідач), судді: Яценко О.М., Юхименко О.В.
Розгляд справи було відкладено на 07.12.2006 р., на 25.01.2007 р., на 22.03.2007 р., у зв’язку з витребуванням додаткових доказів та матеріалів у справі. Склад колегії суддів змінювався.
Відповідач-1 в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 р. у справі № 15/155-06 в частині відмови у задоволенні позову відносно ТОВ «Полісервіс» залишити без змін. В судовому засіданні представники відповідача-1 стверджували, що вантаж відповідач-1 не приймав, акт про завантаження судна соєю не підписував. Крім того, контрольне зважування сої не проводилось. Вважає, що відповідальність повинний нести Херсонський морський торгівельний порт, який і здійснював відвантаження сої на судно.
Представник позивача в судовому засіданні просив рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 р. у справі № 15/155-06 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача-2 - без задоволення.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 883 від 21.03.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Коробки Н.Д (доповідача), Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся із застосуванням засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні 22.03.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Правовідносини між позивачем та відповідачем-1 врегульовані договором № 16/01-2006 від 16.01.2006 р. на транспортно-експедиційне обслуговування сільськогосподарських експортних вантажів, що підлягають вивезенню за межі митного кордону України, доповненим додатковими угодами від 16.01.2006 р. (далі – Договір на транспортно-експедиційне обслуговування), згідно з умовами якого позивач доручає, а відповідач-1 зобов’язується за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання послуг, пов’язаних з експортом вантажів, на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування відповідач-1, за дорученням позивача серед інших послуг веде облік надходження та відправки вантажів з портів, залізничних станцій.
В п. 2.3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування серед зобов’язань відповідача-1 зазначено: з метою забезпечення навантаження зовнішньоторгових вантажів на умовах ФОБ на судна, через причали Херсонського морського торговельного порту з залученням необхідних виробничих потужностей та персоналу, укласти від свого імені та за свій рахунок договір с Херсонським морським торговельним портом на перевалку вантажів, з наступною компенсацією позивачем акордної ставки за навантажувально-розвантажувальні роботи, а також льодового збору за льодову проводку суден.
За невиконання чи неналежне виконання обов'язків, передбачених Договором на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідач-1 та позивач несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, та іншими законами України (п. 4.1 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування).
Відповідач1- несе відповідальність за дії третіх осіб, залучених ним до виконання Договору на транспортно-експедиційне обслуговування, у тому ж порядку, що й за власні дії (п. 4.2 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування ).
Додатковою угодою від 16.01.2006р. (а.с. 94, том 2) Договір на транспортно-експедиційне обслуговування доповнено пунктом 2.3.1. наступного змісту: відповідач-1 за дорученням позивача виконує наступні додаткові роботи: оформлення вантажного плану; оформлення маніфесту; видання вантажних документів; контроль за відвантаженням вантажу на судно … .
Договір на транспортно-експедиційне обслуговування вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п. 6.3 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування).
Також правовідносини між позивачем та відповідачем-1 врегульовані договором доручення № 27/01-06 від 27.01.2006 р. (далі – Договір доручення), згідно з умовами якого позивач доручає, а відповідач-1 приймає на себе зобов'язання від імені, за дорученням та за рахунок позивача здійснювати або організовувати виконання послуг, пов'язаних з експортно-імпортними операціями і транзитом вантажів, а також інспекційні роботи та маркетингові послуги, здійснювати інші юридичні дії, в тому числі від імені позивача укласти договір на перевантаження з Херсонським морським торговельним портом, всі права та обов'язки за яким виникають у позивача з моменту його укладення.
Згідно з п.1.3. Договору доручення серед доручень позивача:
- вести облік надходження та відправки вантажів з портів, залізничних станцій (1.3.2);
- надавати у встановленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправку вантажів і наряди на відвантаження (1.3.5).
Відповідно до п 2.1.3. Договору доручення відповідач-1 зобов'язаний нести відповідальність за збереженість документів, вантажу, переданих позивачем для виконання доручення.
Відповідач-1 несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані позивачу внаслідок: неналежного виконання умов Договору доручення; неналежного проведення робіт, оформлення актів, транспортних та митних документів (п.п. 4.1.1. Договору доручення).
Договір доручення вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 р. (п. 6.1 Договору доручення).
Правовідносини між відповідачами 1 і 2 врегульовані договором № 41/58/К від 23.12.2005 р. (далі - Договір) (а.с. 87 – 89, т. 2), який визначає порядок взаємовідносин відповідача-2 і відповідача-1 при здійсненні останнім транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, які проходять через Херсонський морський торговельний порт.
Транспортно-експедиторське обслуговування складається з комплексу послуг, пов’язаних з підготовкою і відправленням вантажів, взаємних розрахунків і контролем за рухом вантажів і здійснюється відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-ІV від 01.07.2004 р. (п. 5.1 Договору).
Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється за дорученням вантажовласників (вантажовідправників, вантажоодержувачів) (п. 5.2 Договору).
Договір вступає в силу з 01.01.2006 р. та діє до 31.12.2006 р. Далі термін дії Договору може бути подовженим після підтвердження згоди обома сторонами (п. 7.1 Договору).
Також правовідносини між відповідачами 1 і 2 врегульовані Генеральним договором № 8/84 «К» на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 10.02.2006 р. (далі – Генеральний договір) (а.с. 79 – 86, т. 2), предметом якого є організація перевалки зовнішньоторговельних і транзитних вантажів відповідача-1, що слідують через відповідача-2.
Зазначений Генеральний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2006 р. (п. 8.1 Генерального договору).
Протягом періоду: з 28.01.2006 р. по 08.02.2006 р. позивачем для відвантаження на експорт була направлена відповідачу-1 сільськогосподарська продукція (соя) на територію відповідача-2.
Соя була прийнята на складі відповідача-2 в кількості 2861,460 тонн, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 31 – 136, т. 1) та картками обліку експортного вантажу (а.с. 52 – 78, т. 2). На т/х «М. Криворучко» було відвантажено 2765,945 тонн, що підтверджується актом завантаження судна від 09.02.2006 р. (а.с. 49 – 50, т. 2). Кількість вантажу визначалась по осадці морського судна методом драфт-сюрвей.
Доручення на навантаження № 1/02/06 за підписом ТОВ „Полісервіс" скріплене печаткою ТОВ „Полісервіс" міститься в матеріалах справи.
Як свідчить вантажно-митна декларація від 14.02.2006 р. (а.с. 26, т. 1), вантаж (насіння сої) задекларовано було в кількості 2765,945 тонн
Вантажовідправником насіння сої, яке підляло відправленню з Херсонського морського торговельного порту на т/х «М. Криворучко» на умовах ФОБ Інкотермс-2000 є позивач, що підтверджується коносаментом, виданим 09.02.2006 р. (а.с. 51, т. 2).
Позивач є власником насіння сої, на підтвердження чого надані копії відповідних договорів купівлі-продажу (а.с. 132 – 144, т. 2). Докази оплати сої за вказаними договорами купівлі-продажу також надані позивачем – платіжні доручення містяться в матеріалах справи.
Виходячи з наданих доказів, колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо середньої вартості насіння сої, закупленої ним за період з грудня 2005 р. по лютий 2006 р. А саме вартість 1 тонни сої складає 1.211,29 грн.
Стягнення з відповідачів 1 і 2 на користь позивача 115.696,36 грн. збитків, які складають вартість нестачі сої, стало предметом спору в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.
При наданні оцінки правовідносинам між позивачем та відповідачем-1 з надання транспортно - експедиційних послуг слід керуватися наступними нормативно-правовими актами: Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Стаття 932 ЦК України передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Таким чином експедитор не зобов'язаний виконувати самостійно транспортно-експедиторські послуги, а має право залучити до їх виконання інших осіб.
Безпосередньо це й було здійснено відповідачем-1. Відповідач-1 для виконання прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем з забезпечення навантаження вантажу сої залучив до виконання обсягу робіт з накопичення та навантаження сої відповідача-2. При цьому безпосередньо між позивачем та відповідачем-2 ніяких взаємних прав та обов'язків не виникло. Вказівку про здійснення навантаження відповідачу-2 надавав відповідач-1, оплату робіт з навантаження здійснених відповідачем-2 здійснював безпосередньо відповідач-1, що підтверджується:
банківськими витягами від 03.02.2006р. на суму 60.580,80 та від 13.02.2006р. на суму
626,00грн. та 3.094,48грн. (а.с. 13-14, т. 3);
рахунок-фактура від 30.01.2006р. № СФ-153 а.с. 38 т. 2);
рахунок-фактура від 10.02.2006р. № 153/239 (а.с. 39 т. 2);
акт здачі-приймання робіт від 09.02.2006р. № 0000024952 підписаний між відповідачем-1 та відповідачем -2 (а.с. 41 т. 2).
Відповідно до ч. 2 ст.14 Закону України „Про транспортно - експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Таким чином порядок притягнення до відповідальності за порушення зобов'язань прийнятих за договором про транспортно-експедиційне обслуговування регулюється ЦК України.
Частина 3 ст. 14 Закону України „Про транспортно - експедиторську діяльність", передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Частина 2 ст. 932 ЦК України передбачає у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Стаття 618 ЦК України передбачає, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Як вже зазначалось вище, пункт 4.2. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, що і за власні дії.
Таким чином, в даному випадку з наведених вище положень закону та договору, з фактичних правовідносин сторін випливає, що відповідач-2 виконуючи за відповідача-1 його зобов'язання перед позивачем не замінював відповідача-1 та не був новим додатковим чи солідарним боржником у правовідносинах що існували між позивачем та відповідачем-1. Позивач не вступав безпосередньо з відповідачем-2 в будь-які правовідносини, і відповідно зобов'язаною особою перед позивачем залишається відповідач-1, який повністю відповідає перед ним за належне виконання всіх своїх обов'язків, в тому числі за їх невиконання чи неналежне виконання залученим ним відповідачем-2.
Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання відповідно до ст. 518 ЦК України може бути покладена не на відповідача-1, а на залученого ним для виконання робіт відповідача-2 лише в випадках передбачених договором, або законом.
Отже, враховуючи викладене, між позивачем та відповідачем-1 існували правовідносини з надання транспортно-експедиційних послуг. Заперечення відповідача-1 в частині того, що круг його обов'язків обмежувався виключно забезпеченням оформлення супровідних документів на вантаж не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Відповідач-1 від свого імені укладав договори з відповідачем-2, від свого імені надавав доручення на виконання вантажних робіт, від свого імені підписував акти виконаних вантажних робіт та здійснював їх оплату.
Таким чином, функції відповідача-1 не обмежувались виключно забезпеченням оформлення документів, а полягали в повному комплексі робіт з організації процесу перевезення вантажів з місць відвантаження вантажів (елеватори Херсонської області - п.1.4. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування) до кінцевого отримувача - нерезидента. І для виконання даних функцій відповідач-1 прийняв на себе обов'язок залучати для виконання окремих робіт третіх осіб в даному випадку це відповідач-2.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст.614 ЦК України). Тобто наявність вини є обов'язковою підставою для притягнення до відповідальності лише тих випадках якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічна норма права міститься в ст.22 Цивільного кодексу України.
Як передбачено ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.
Також додатково слід зазначити, що ст. 617 ЦК України, яка містить підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань чітко визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність», ст.ст. 932, 618 ЦК України, п. 4.2. Договору на транспортно-експедиційпе обслуговування відповідальність за порушення прав позивача повинен нести відповідач-1 незалежно від того, ким фактично порушені права безпосередньо ним чи залученими ним особами. А безпосередньо на відповідача-2 така відповідальність може бути покладена виключно у випадках передбачених договором, або законом.
Господарський суд Херсонської області стягнувши суму збитків з відповідача-2, незаконно звільнив від встановленої законом та договором відповідальності відповідача-1 та незаконно поклав тягар відповідальності на відповідача-2 який не перебував у будь-яких правовідносинах з позивачем та відповідно до положень закону не може нести перед ним ніякої відповідальності.
Отже, позовні вимоги про стягнення 115.696,36 грн. збитків, які складають вартість нестачі сої, підлягають задоволенню частково в сумі 81.271,50 грн. з урахуванням похибки визначення кількості вантажу по осадці судна згідно з Методичними рекомендаціями Управління товарних експертиз «Определение количества грузов по осадке судна», яка може складати 0,5 – 1,0 % маси вантажу, тобто 14,21 – 28,42 тонни в нашому випадку. Похибка тим більше, чим менше судно. Т/х «М. Криворучко» не належить до багатотоннажних суден, тому можна застосувати похибку 1%.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Херсонського морського торговельного порту, м. Херсон, підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 року у справі № 15/155-06 підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Апеляційну скаргу Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон, задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2006 року у справі № 15/155-06 скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позовні вимоги задовольнити частково за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», м. Херсон.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», м. Херсон, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро», м. Херсон, 81.271,50 грн. збитків, 812,72 грн. державного мита, 82,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Відносно Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон, в позові відмовити в повному обсязі.
7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро», м. Херсон, на користь Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон, 172,13 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», м. Херсон, на користь Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон, 406,36 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
9. Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.