Справа № 2-81/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Літвінової Л.Ф., при секретарі Москвіті Н.О., розглянувши на попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської територіальної громади про визнання житлового будинку роздільним майном подружжя,
ВСТАНОВИВ:
23 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Іванівської сільської територіальної громади про визнання житлового будинку роздільним майном подружжя.
В обгрунтування позову остання зазначила, що з ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з 21 вересня 1985 року. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4.
07 лютого 2002 року їй за місцем роботи в ТОВ Агрофірма «Промінь» була видана безкоштовна позика у розмірі 3000 грн. на купівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
26 березня 2002 року вона придбала на ці кошти за 3000 грн. у ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік ОСОБА_2 помер. Заповіту на майно останнього немає. Зараз їй потрібно продати будинок, але нотаріус не має можливості посвідчити договір купівлі-продажу, так як цей будинок придбано у період шлюбу, тому вважається, що ? частина будинку належить її чоловіку ОСОБА_2, хоча будинок фактично придбано за її особисті кошти. Крім цього, у ОСОБА_2, крім неї на його спадщину маються інші спадкоємці першої черги за законом – їхні діти, але вони відмовились від спадщини свого батька на її користь.
Проте їй необхідне рішення суду про те, що придбаний нею будинок в АДРЕСА_1 належить їй особисто як роздільне майно подружжя.
Позивачка просить суд визнати, що її житловий будинок являється роздільним майном подружжя.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність. Проти позову не заперечує.
Суд, заслухавши позивачку, дослідивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Позивачка 21 вересня 1985 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2
26 березня 2002 року ОСОБА_1 за 3000 грн., які були видані їй за місцем роботи в ТОВ Агрофірма «Промінь» як безкоштовна позика на купівлю житлового будинку, придбала у ОСОБА_5 житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 137 від 16.12.2009 року, виданою ТОВ Агрофірма «Промінь» та копією договору купівлі-продажу житлового будинку.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть. Заповіту на майно останнього немає. Позивачка являється дружиною померлого, що підтверджується копією паспорту останньої, тому вона являється спадкоємцем першої черги за законом на майно ОСОБА_2 Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого: дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, які від спадщини відмовились на користь позивачки, про що свідчать залучені до матеріалів справи заяви останніх від 15.12.2009 року завірені належним чином секретарем Іванівської сільської ради.
У відповідності до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе визнати житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1,
особистою приватною власністю ОСОБА_1, тобто роздільним майном подружжя, так як він був придбаний фактично за кошти, які належали позивачці особисто.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 57 СК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Л.Ф. Літвінова