УХВАЛА

09 серпня 2019 року

Київ

справа №746/526/17

адміністративне провадження №К/9901/21529/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року

у справі №746/526/17

за позовом ОСОБА_1

до Срібнянської селищної ради Чернігівської області

про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Срібнянської селищної ради Чернігівської області, у якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просив: визнати протиправним і скасувати рішення першої сесії сьомого скликання Срібнянської селищної ради Чернігівської області №6 від 17 листопада 2017 року «Про дострокове припинення повноважень Срібнянського селищного голови ОСОБА_1 », поновити його на посаді Срібнянського селищного голови Чернігівської області, про що внести відповідний запис у трудову книжку та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення першої сесії сьомого скликання Срібнянської селищної ради Чернігівської області №6 від 17 листопада 2017 року «Про дострокове припинення повноважень Срібнянського селищного голови ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді Срібнянського селищного голови Чернігівської області з 17 листопада 2017 року та внесено відповідний запис у трудову книжку; стягнуто зі Срібнянської селищної ради Чернігівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 235394, 52 грн. та 640 грн. судового збору.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

30 липня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавством обмежено можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставлено можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваного судового рішення та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення повноважень селищного голови, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто спірні правовідносини у цій справі склались з приводу звільнення позивача з публічної служби.

Примітка до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» містить перелік посад, які розуміються під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, до яких зокрема, віднесено і осіб, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій.

Разом з тим, посада ОСОБА_1 , яку він обіймав у Срібнянській селищній раді - сільського голови цієї сільської ради, відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до першої - третьої категорій не належить.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано на посаді Срібнянського селищниого голови, обраного на перших виборах депутатів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 29 жовтня 2017 року, тобто позивач проходив публічну службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не містять підстав і відповідних обґрунтувань щодо наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, прийняте у справі незначної складності, скаржник не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а» -«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції», колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №746/526/17.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. В. Жук

Судді Н. М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко