Справа № 1-46/10

                                                                    В И Р О К

                                                     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                           05 березня 2010 року                                                            

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді                                                                                     Шаруновича В.В.

за участю секретаря                                                            Спасюк К.В.

прокурора                                                                             Волинець С.М.

підсудного                                                                            ОСОБА_1

захисника                                                                              ОСОБА_2.

законного представника неповнолітнього підсудного    ОСОБА_3      

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Карпилівка Камінь-Каширського району Волинської області, жителя с.Битень, Ковельського району, Волинської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого,  судимого 30.01.2009р. Ковельським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. 1, 186 ч. 2 КК України до одного року позбавлення волі, звільненого 06.11.2009 року після відбуття строку покарання,  у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

                                                                в с т а н о в и в:

            ОСОБА_1 будучи раніше судимим, судимість в якого не знята та не погашена у встановленому законом порядку, повторно 15.11.2009 року приблизно о 14.00 год, перебуваючи на Привокзальному ринку м. Ковеля, що по бульвару Л.Українки, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, з кишені пальто гр-ки. ОСОБА_4 таємно викрав мобільний телефон марки ?окіа 5130с-2” вартістю 700,00 грн.,  в якому знаходився стартовий пакет мережі ?ілайн” вартістю 25,00 грн., на рахунку якого була 01,00 грн. і належав останній, спричинивши ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 726,00 грн.

    Крім того, ОСОБА_1 18.11.2009 року приблизно о 11.00 год., перебуваючи, на вищезазначеному ринку, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, з кишені куртки гр-ки ОСОБА_5, таємно викрав гаманець вартістю 60,00 грн., в якому знаходились гроші в сумі 400,00 грн. та пенсійне посвідчення на ім’я останньої, спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 460,00 грн.  

 Крім того, ОСОБА_1 19.11.2009 року приблизно о 12.00 год., перебуваючи, на вищевказаному ринку, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, з пакету гр-ки. ОСОБА_6, таємно викрав гаманець вартістю 20,00 грн., в якому знаходились гроші в сумі 460,00 грн., спричинивши  ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 480,00 грн.  

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України визнав повністю, суду показав, що 06.11.2009 року він звільнився з Ковельської ВК, де відбував покарання та поїхав проживати до своєї тітки в с .Битень, Ковельського району, де прожив декілька днів, а потім поїхав в м. Ковель. 15.11.2009 року перебував на Привокзальному ринку в м. Ковель, де біля виходу з ринку у однієї із жінок, з правої кишені верхнього одягу викрав мобільний телефон „Нокіа”, який пізніше продав, а гроші витратив на власні потреби.  Також показав, що 18.11.2009 року на цьому ж ринку, в молочному павільйоні, у жінки, непомітно для останньої і сторонніх осіб викрав гаманець з грошима в сумі 400,00 грн., який знаходився у кишені верхнього одягу останньої, а 19.11.2009 року  перебуваючи на вказаному ринку, з пакету невідомої йому жінки, викрав таємно гаманець з грошима. У вчиненому розкаюється просить суворо не карати.

    Крім повного визнання своєї винуватості самим підсудним, його винуватість у вчинених  злочинах  повністю доводиться зібраними по справі доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового розгляду.      

Законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що підсудний являється сиротою, виховувався без батьків, оступився, має надію на виправлення його, а тому просить застосувати до підсудного мінімальну міру покарання.

Вина підсудного у вчиненні йому інкримінованих дій, крім визнання ним своєї вини, доводиться  також матеріалами справи, а саме:  протоколом огляду виявлення та вилучення від 19.11.2009 року, згідно якого у підсудного ОСОБА_1 було вилучено 15,00 грн., які він викрав у ОСОБА_5.(а.с.16); протоколом явки з повинної від 19.11.2009 року, в якій ОСОБА_1 добровільно зізнався у вчиненні крадіжки грошей у ОСОБА_5.(а.с.17); протоколом добровільної видачі предметів від 19.11.2009 року, згідно якого у ОСОБА_6 було вилучено викрадені у неї гаманець з грошима (а.с. 24); протоколом явки з повинною від 02.12.2009 року, в якій ОСОБА_1 добровільно зізнався у вчиненні крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_4 (а.с.29); протоколом вилучення від 02.12.2009 року, згідно якого було вилучено викрадений ОСОБА_1 мобільний телефон у ОСОБА_4 (а.с.30); протоколом огляду предметів від 22.11.2009 року, яким було оглянуто викрадені ОСОБА_1 у ОСОБА_5 гроші в сумі 15,00 грн. та викрадені ним у ОСОБА_6 гроші в сумі 460,00 грн. та гаманець (а.с. 32-33); протоколом огляду предметів від 07.12.2009 року, яким було оглянуто вилучені у ОСОБА_1 і викрадені останнім, гроші в сумі 460,00 грн. та гаманець.  

    Суд, повн , всесторонньо  і об’єктивно аналізуючі зібрані по справі докази приходить                                                                          

до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1, що виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно,  вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 185  КК України.

    При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

    До пом’якшуючих покарання   обставин суд відносить вчинення злочину неповнолітнім та з’явлення з зізнанням і щире каяття.

    За обтяжуючу покарання обставину суд відносить рецидив злочину.

    Суд також враховує характеристику підсудного з місця проживання, який характеризується позитивно, а по місцю відбуття покарання посередньо.

    Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливо без його ізоляції від суспільства.              

        Міру запобіжного заходу щодо підсудного до набрання вироком законної  сили залишити попередню утримання під вартою.

    Речові докази по справі слід залишити у власності потерпілих.

    Зважаючи, що позивач по справі, ОСОБА_5, подала суду заяву, якою свій цивільний позов не підтримує, суд вважає за необхідне її позов залишити без розгляду.

        Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

                                                              З А С У Д И В:

    ОСОБА_1  визнати винуватим  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України  призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

    Міру запобіжного заходу щодо підсудного до набрання вироком законної  сили залишити попередньою  утримання під вартою.      

    Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання з 19.11.2009  року, з 21 год. 30 хв.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду.

    Речові докази по справі:   гроші в сумі 460,00 грн. та гаманець, які знаходяться на зберіганні ОСОБА_6, залишити у її власності;

     гроші в сумі 15,00 грн., які знаходяться на зберіганні ОСОБА_5, залишити у її власності;

    мобільний телефон ?окіа 5130с-2” ІМЕІ НОМЕР_1 який знаходиться на зберіганні потерпілої ОСОБА_7, залишити у її власності.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з дня наступного після  його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                           В.В. ШАРУНОВИЧ