Справа №10-79/10                                  Головуючий у І інстанції Борнос А.В.

Категорія: запобіжний захід                             Доповідач Філюк П.Т.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                         04 березня 2010 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області у складі:    

головуючого –         судді Філюка П.Т.,

суддів –             Польового М.І., Пазюка О.С.,

з участю прокурора –     Чубко Д.В.,    

обвинуваченого –         ОСОБА_1,

захисника –             ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку апеляцію захисника ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Володимир-Волинський, Волинської області, проживаючого по АДРЕСА_1, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, несудимого,

В С Т А Н О В И Л А :

    Постановою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року задоволено подання слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області та обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на один місяць щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

В апеляції захисник обвинуваченого просить постанову суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В обґрунтування зазначає, що постанова суду є незаконною та не мотивованою, оскільки відсутні достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Крім того, вважає, що судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненому злочині визнав та щиро розкаявся, активно сприяє розкриттю злочину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, одружений, на утриманні у нього знаходиться малолітня дитина, а також батьки пенсійного віку, один з яких хворіє, а тому потребує стороннього догляду.

Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови та доводи апеляції, обвинуваченого та його захисника, які просили апеляцію задовольнити, прокурора, який заперечив доводи апеляції, слідчого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, та інші обставини, що її характеризують. Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Обираючи щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання понад три роки і є підозрюваним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, ухиляється від явки до органів дізнання та досудового слідства, а тому, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства та суду, продовжити займатись злочинною діяльністю, перешкодити встановленню об’єктивної істини у справі, впливаючи на показання потерпілих та свідків.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи.

З протоколу судового засідання вбачається,  що ОСОБА_1 в судовому засіданні допитаний поверхнево, судом не з’ясовано чи переховувався останній від слідства, чи відомо було обвинуваченому, що йому необхідно з’явитися до слідчих органів.

Суд першої інстанції не навів переконливих мотивів прийнятого рішення та конкретних фактів, що свідчили б про ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від органів дізнання та досудового слідства.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що кримінальна справа була порушена  за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, 07.05.2009 року не щодо ОСОБА_1, а по факту нанесення тілесних ушкоджень. Підстав вважати, що ОСОБА_1 з травня 2009 року ухилявся від органів дізнання та досудового слідства немає, оскільки він не мав процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого.  

Посилання суду як на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від дізнання та досудового слідства на рапорти, доручення СВ Рожищенського РВ УМВС України у Волинській області та повідомлення УМВС України у Волинській області, не є безумовним свідченням того, що ОСОБА_1 ухилявся від явки до слідчих органів на виклики та повідомлення. Крім того, у справі немає даних, що ОСОБА_1 особисто запрошувався до слідчих органів.

Із змісту п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» вбачається, що подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту розглядається в межах предмета судового дослідження, яким є подання слідчого.

Суд першої інстанції не дотримався зазначених положень Пленуму Верховного Суду України і при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту  врахував те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в той час, як слідчий на цю обставину у поданні не посилається.

У своєму поданні слідчий як на підставу обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не посилався на те, що ОСОБА_1 може  перешкодити встановленню об’єктивної істини у справі, впливаючи на показання потерпілих та свідків, а  обґрунтував подання тим, що ОСОБА_1 ухиляється від явки до слідчих органів і може вчинити нові злочини.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі подання слідчого.

Суд першої інстанції не врахував тяжкості злочину та не досліджував обставини, що характеризують особу обвинуваченого і які відповідно до ст. 150 КПК України мають бути враховані при обранні запобіжного заходу.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, на утриманні у нього знаходиться малолітня дитина.

Переконливих підстав вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від слідства та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин немає і в ході апеляційного розгляду подання судом таких доказів не здобуто.

З урахуванням вищевикладеного, апеляція захисника обвинуваченого є обґрунтованою, а  тому постанова суду підлягає зміні. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних обов’язків.

Керуючись ст.ст. 362, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно.

Головуючий         (підписи)                         П.Т.Філюк

Судді                                         М.І.Польовий

                                            О.С.Пазюк

Оригіналу відповідає:

Голова апеляційного суду

Волинської області                                     П.Т.Філюк