Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 451/122/16

провадження № 61-41425св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - Дмитрівський навчально-виховний комплекс Радехівського району Львівської області,

представники відповідача: Андрушків Степан Євгенович , Шпирко Олексій Михайлович ,

третя особа - відділ освіти Радехівської районної державної адміністрації,

представник третьої особи - Заремба Анатолій Зіновійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 22 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дмтрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області (далі - Дмитрівський НВК Радехівського району Львівської області) про визнання протиправним та скасування наказу від 29 грудня 2015 року; поновлення на роботі на посаді прибиральниці Дмитрівського НВК Радехівського району Львівської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивувана тим, що з 12 січня 2004 року вона працювала на посаді прибиральниці службових приміщень Дмитрівського НВК та наказом від 29 грудня 2015 року її було звільнено за систематичне невиконання трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним і необґрунтованим, оскільки директор Дмитрівського НВК Радехівського району Львівської області ОСОБА_8 . 28-29 грудня 2015 року наказами по установі звільнила з роботи одночасно чотирьох прибиральниць, у тому числі і її. За період з 04 по 18 грудня 2015 року щодо неї було складено чотири документи: акт від 04 грудня 2015 року про неналежне прибирання закріпленої за працівником площі, акт від 08 грудня 2015 року про неналежне прибирання закріпленої за працівником площі, акт від 18 грудня 2015 року про неналежне прибирання закріпленої за працівником площі, наказ по Дмитрівському НВК Радехівського району Львівської області від 07 грудня 2015 року № 75 «Про дисциплінарне стягнення». Про їх існування вона дізналася лише після її звільнення. Директор навчального закладу, приймаючи наказ про її звільнення, керувалася не трудовим законодавством, а лише особистими мотивами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Дмитрівського НВК від 29 грудня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді прибиральниці Дмитрівського НВК Радехівського району Львівської області з 29 грудня 2015 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 620,36 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2015 року по 21 червня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача був акт від 04 грудня 2015 року, при цьому підставою для звільнення був цей же акт від 04 грудня 2015 року, наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 07 грудня 2015 року та акт від 18 грудня 2015 року, у якому йде мова про неналежне прибирання закріпленої працівником площі, а відтак суд дійшов висновку що до позивача двічі застосовано дисциплінарне стягнення за одне й те саме порушення, у вигляді догани та у вигляді звільнення, що суперечить вимогам закону. У порушення вимог статті 149 КЗпП України від позивача не було відібрано пояснення з приводу невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків. З урахуванням зазначеного та положень частин першої, другої статті 235 КЗпП України, суд поновив позивача на роботі, одночасно стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року, апеляційну скаргу Дмитрівського НВК Радехівського району Львівської області задоволено. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 21 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що процедура, встановлена законодавством про працю щодо звільнення позивача за пунктом 3 частиною першою статті 40 КЗпП України, відповідачем не порушена.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що з листа-відповіді районного відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації (далі - Радехівська РДА) від 19 серпня 2017 року на її інформаційний запит від 16 серпня 2017 року їй стали відомі обставини, які є істотними для справи та які не були і не могли бути їй відомі під час розгляду справи, а саме: те, що районний відділ освіти Радехівської РДА Львівської області Дмитрівському НВКкошти на оплату судового збору не виділяв і судовий збір за подання апеляційної скарги був оплачений особистими коштами фізичної особи - директора школи ОСОБА_8 Заявник вважає, що наведене свідчить про порушення порядку відкриття апеляційного провадження у даній справі, оскільки у зв`язку з несплатою юридичною особою судового збору апеляційне провадження не підлягало відкриттю, а апеляційну скаргу слід було залишити без розгляду. Наведене, як вважає позивач,вказує на наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги фізичною, а не юридичною особою, не є тією обставиною, що має істотне значення для вирішення спору про поновлення працівника на роботі, оскільки зазначена обставина не входить до предмета доказування в указаній справі і не могла вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, як така, що стосується застосування судом норм процесуального права, а відтак не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 423 ЦПК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати його і призначити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що колегія суддів апеляційного суду порушила норми процесуального права, необґрунтовано відмовивши у клопотаннях позивача про її відводи, неупереджено та об`єктивно розглянувши вказану справу. Крім того, встановивши, що судовий збір за подання апеляційної скарги Дмитрівським НВК не сплачений, а був оплачений директором Дмитрівського НВК ОСОБА_8, що в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленою обставиною, апеляційний суд безпідставно залишив заяву позивача про перегляд рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року Дмитрівський НВК Радехівського району Львівської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 451/122/16 з Радехівського районного суду Львівської області.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення, постанови або ухвали суду за нововиявленими або виключними обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зазначені заявником обставини не спростовують фактичні дані, покладені в основу рішення апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року, не впливають на правильність цього судового рішення та не мають істотного значення для правильного вирішення спору. Такі обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, які могли б вплинути на висновки апеляційного суду при ухваленні рішення від 22 вересня 2016 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційний судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки заявник не навела достатніх та обґрунтованих доводів на підтвердження неправомірності, на її думку, відмови у задоволенні її заяв про відводи суддів, а також щодо порушення апеляційним судом принципу рівності сторін та неупередженості суду.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому не заслуговують на увагу. Апеляційний суд надав належну правову оцінку доводам заявника, висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун