У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 березня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, правонаступник - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) “Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2009 року зазначений позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” заборгованість за кредитним договором у сумі 13777 грн. 91 коп. та судові витрати 186 грн. 78 коп.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, яким у задоволенні позовних вимог у частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків – відмовити.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно не взято до уваги рішення банку про списання нарахованої пені.
Посилався на відсутність обґрунтування в рішенні грошових сум, зокрема визначеної судом суми, яка не підлягає стягненню у зв’язку з пропуском строку позовної давності, а також розрахунку стягненої неустойки в розмірі 1000 грн.
Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги через їх необґрунтованість. Просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що 27 липня 2007 року ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № 27 _41-07/07-МФ за яким надав ОСОБА_5 кредит у сумі 25 500 грн. строком до 26 липня 2009 року із сплатою 23% річних.
Крім того, 27 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 27_41-07/07-МФ-П1, за яким ОСОБА_6 поручилася за виконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором у повному обсязі. За умовами договору поруки у випадку невиконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором останній разом із ОСОБА_6 відповідають як солідарні боржники перед кредитором.
Встановлено, що ОСОБА_5 взяті зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого на 21 серпня 2009 року основна сума боргу по кредиту становила 10579 грн. 09 коп., заборгованість по сплаті відсотків становила 2198 грн. 82 коп., що разом становить 12777 грн. 91 коп.
У листопаді 2008 року та липні 2009 року позивач повідомляв відповідачів про наявність простроченої заборгованості. Згідно повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_6 отримала ці листи відповідно 3 грудня 2009 року та 3 серпня 2009 року через представника.
Згідно п.6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів сплачується пеня 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 21 жовтня 2007 року по 20 серпня 2009 року становить 20957 грн. 88 коп.
Встановлено судом, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, щодо стягнення частини неустойки в сумі 1084 грн. 93 коп. за період з 21 жовтня 2007 року по 28 серпня 2008 року і цей строк пропущений без поважних причин.
З урахуванням таких встановлених обставин суд частково задовольнив зазначений позов, зменшивши розмір неустойки до 1000 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Задовольняючи позов часткового, зменшуючи розмір нарахованої неустойки до 1000 грн. , суд першої інстанції правильно виходив із того, що розмір нарахованої банком неустойки підлягає зменшенню в порядку частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а судом при розгляді справи встановлені обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру неустойки. Зокрема , суд правильно врахував стан здоров’я ОСОБА_6, її матеріальне становище, наявність неповнолітніх дітей, які потребують додаткових матеріальних затрат.
Вбачається, що з таким висновком погодився і позивач у справі, оскільки ним не оскаржується судове рішення у цій справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції. Такі доводи не є підставою для скасування судового рішення повністю чи частково та ухвалення нового рішення по суті за всіма вимогами, чи у скасованій частині.
Посилання у апеляційній скарзі на рішення банку щодо списання нарахованої пені за кредитним договором не спростовує висновків суду.
Як вбачається із зазначеної виписки з протоколу засідання малої кредитної комісії індивідуального бізнесу Філії «Центральне Регіональне Управління» ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” (а.с.117) рішення про списання нарахованої пені банком не приймалось.
Зазначеним вище рішенням у його пункті 52 відділенню №27 лише дозволено списати нараховану пеню в сумі 20778 грн. 71 коп. за відповідних двох обов’язкових умов, зокрема погашення 3000 грн. нарахованої пені за рахунок позичальника.
Такі обов’язкові умови не були виконані, а тому цей дозвіл на списання вказаної суми, наданий відділенню №27, не є рішенням по суті про списання вказаної суми пені. Доводи апеляційної скарги щодо цього питання є безпідставними.
Вбачається, що судом правильно вирішено питання щодо зменшення розміру нарахованої неустойки до 1000 грн. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності розрахунку не спростовують висновки суду. Такий висновок суду вбачається законним і справедливим.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відповідно ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 грудня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: