КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 серпня 2019 року                       м. Київ                                     № 320/4177/19

          Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши  позов ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: Садівниче товариство «Заліське», про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

          до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: Садівниче товариство «Заліське», в якому просить суд:

          - визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області № 717-20-VІІ від 12.10.2017 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земель загального користування (під дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування) у власність для ведення колективного садівництва на території СТ «Заліське» в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області».

          Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

          В силу вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши позовну заяву судом встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

                    Таким чином, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, позивачеві  слід було сплатити 768, 40 грн. судового збору.

                    Проте, судовий збір позивачем не сплачено взагалі, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати збору на підставі статті 133 Кодексу. На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначила, що на даний час є безробітною, зареєстрована як безробітна в Деснянській районній філії КМЦЗ з 03.01.2019, на підтвердження чого надана незасвідчену у передбачений законом спосіб ксерокопію довідки від 04.07.2019 № 3096 про нарахування їй за період з 03.01.2019 по 31.05.2019 доходу у розмірі 17483, 00 грн.   

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону № 3674-VI).

          Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

          При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Тобто, звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об`єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

На переконання суду представлена суду довідка Деснянської районної філії КМЦЗ від 04.07.2019 № 3096 не може бути самостійним доказом підтвердження незадовільного майнового стану позивача. Аналогічна позиція неодноразово висловлена в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, в тому числі і від 12.11.2018 у справі №826/9855/18.

Враховуючи, що скаржником не додано достатніх доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення саме за наявними матеріалами.

                    Також, відповідно до пунктів 2, 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

                    В порушення вищевказаних вимог процесуального закону, у позовній заяві не зазначено: реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача та адреси її електронної пошти (за наявності); ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача, засобів зв`язку та адреси його електронної пошти; власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

          У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області № 717-20-VІІ від 12.10.2017 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земель загального користування (під дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування) у власність для ведення колективного садівництва на території СТ «Заліське» в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області».

З відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву, вбачається, що позов здано позивачем на пошту 31.07.2019, що свідчить про пропуск визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Разом з тим заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

                    У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення її прав спірним рішенням позивачеві стало відомо після отримання ОСОБА_2 , як представника позивача, 26.06.2019 листа відповідача від 26.06.2019 вих. № 814.

          Водночас, вказані обставини не свідчать про те, що саме позивачеві, а не представнику, не було відомо про порушення її прав до 26.06.2019, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем тривають значний час, у тому числі й в судовому порядку.

Крім цього, як вбачається із наданого позивачем статуту СТ «Заліське» та протоколу загальних зборів товариства, позивач у 2017 році була членом СТ «Заліське», а відтак повинна була б бути обізнана про наявність рішення про надання дозволу товариству, членом якого вона є, на розробку проекту землеустрою.

          Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.                              Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Також, відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

          Отже, метою суду (правосуддя) є захист саме порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав).

          Водночас, адміністративний позов не містить викладу обставин щодо того, яким чином рішення відповідача про надання дозволу СТ «Заліське» на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земель загального користування  на території СТ «Заліське» в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області порушує право позивача на отримання аналогічного дозволу; обґрунтувань щодо того, якими нормами права заборонено надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок одночасно декільком суб`єктам господарювання на один і той же об`єкт.

          Враховуючи характер спірних правовідносин та розгляд даної справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін суд буде позбавлений процесуальної можливості з`ясувати дану обставину під розгляду даної справи.

          Також, частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В порушення вищевказаних вимог Кодексу, до позовної заяви не додано її копії, а також копії доданих до неї документів для учасників справи.

Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

                     Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

                    Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

          - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України;

          - належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача та адреси її електронної пошти (за наявності); ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача, засобів зв`язку та адреси його електронної пошти; власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

          - належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача, третьої особи та для суду;

                    - оригіналу документа про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру в розмірі 768, 40 грн. або доказів, які  свідчать про наявність у позивача відповідних пільг щодо сплати судового збору чи незадовільного майнового стану, з урахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі.

                    Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Принагідно суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема,  в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

                    Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Кодекс адміністративного судочинства України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишання позовної заяви без руху.

          Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.           Позовну заяву ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: Садівниче товариство «Заліське», про визнання протиправним та скасування рішення, – залишити без руху.

2.           Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3.           Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4  статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.           Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

          Суддя                                                                                 Панченко Н.Д.