Справа  №  1-96/10

                                                                В  И  Р  О  К

                                                    Ім’ям України

            9 березня 2010 року                          Тульчинський районний суд Вінницької області                  

                    в складі: головуючого судді                     Робак С.О.

                                   при секретарі                              Скавронській Т.О.

                                   з участю прокурора                    Чорної В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                м. Тульчина, жителя АДРЕСА_1, українця, гр-на України, з середньою освітою,

                розлученого, інваліда 3 групи, не судимого, по ст. 164 ч.1 КК України,

                                                          В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 відповідно до рішення Тульчинського районного суду від 31 січня 2003 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 28.01.2003 року і до повноліття дитини.

    ОСОБА_1 замість добросовісного виконання рішення суду та обов’язків батька утримувати дитину, участі у вихованні дочки не приймає, навмисно ухиляється від сплати заборгованості по аліментах , але не зважаючи на це ОСОБА_1 кошти на утримання дитини не перерахував жодного разу починаючи з червня місяця 2008 року по грудень 2009 року. ОСОБА_1 не працював, на обліку в Тульчинському центрі зайнятості населення не зареєструвався. Проживаючи за рахунок тимчасових заробітків і отримуючи гроші за свою роботу ОСОБА_1 аліменти не виплачував, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів станом на 1.12.2009 року в сумі 4057 грн. 59 коп.

    Державний виконавець відділу ДВС Тульчинського районного відділу юстиції неодноразово попереджала ОСОБА_1 про необхідність сплати аліментів і погашення заборгованості, та те, що в разі непогашення заборгованості він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КК України, проте останній не реагував і продовжував не виплачувати аліменти.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив викладені обставини і пояснив суду, що згідно рішення Тульчинського районного суду від 31 січня 2003 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до повноліття дитини. До червня місяця 2008 року він отримував пенсію як інвалід 3 групи з якої вираховували кошти на сплату аліментів. Після того як групу інвалідності було знято він аліменти не виплачував, так як офіційно ніде не працевлаштувався і не мав постійного заробітку.

Йому декілька раз присилали повідомлення з відділу ДВС Тульчинського РУЮ та попереджали про необхідність сплати заборгованості по аліментам, але він в відділ ДВС не з’являвся і аліментів на платив. Також був попереджений державним виконавцем, що за злісне ухилення від сплати аліментів буде притягнутий до кримінальної відповідальності по ст. 164  КК України.

Заборгованість по аліментах та поточні аліменти він не виплачував, так як на протязі двох років ніде не працював, а проживав за рахунок тимчасових заробітків, так як інколи працював найманим працівником. Кошти які отримував за роботу по найму витрачав на утримання нової сім’ї, де є теж його неповнолітня донька, а аліменти з них не виплачував.

На даний час йому знову встановили третю групу інвалідності і він отримує пенсію з якої вираховують аліменти.

В скоєному щиро розкаюється.

            Крім  визнання підсудним своєї вини в скоєному злочині, його вина підтверджується показами потерпілої, матеріалами справи.

Так потерпіла  ОСОБА_2 суду пояснила, що підсудний являється батьком їх неповнолітньої доньки ОСОБА_1 і згідно рішення Тульчинського районного суду зобов’язаний виплачувати аліменти на її утримання до досягнення повноліття. Так як ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, то до червня 2008 року він сплачував аліменти регулярно. А з червня 2008 року він як інвалід на обліку не перебував і аліменти їй не виплачував до грудня 2009 року, внаслідок чого виникла заборгованість по аліментах в розмірі 4057 грн. 59 коп. Добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки теж не надає. Лише на Різдво 2009 року дав доньці 10 грн. Підсудний ніде офіційно не працює, але їй відомо, що він ходив по тимчасових заробітках, але аліментів з них не платив.

Вина підсудного підтверджується також копією виконавчого листа виданого 3.02.2003 р. Тульчинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 28 січня 2003 р. і до її повноліття (а.с. 7), копіями попереджень державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ про необхідність сплати боргу по аліментах (а.с. 5-6), розрахунком заборгованості по аліментах   ОСОБА_1 (а.с. 3), повідомленням начальника відділу ДВС про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с. 2), копією свідоцтва про народження дитини ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 є батьком останньої (а.с. 28), довідкою Тульчинського районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 не зареєстрований в центрі зайнятості (а.с. 42).

Інші докази відповідно до ст. 299 КПК України судом не досліджувались, так як фактичні обставини справи ніким не оспорювались.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) доведена в судовому засіданні і дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 164 ч. 1 КК України.

При обранні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь  тяжкості вчиненого злочину, а також особу  підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання підсудного є щире каяття в скоєному злочині.

            Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують відповідальність підсудного судом не встановлено.          

    Враховуючи наведені обставини, а також особу підсудного, який характеризується позитивно, на час розгляду справи почав сплачувати аліменти на утримання доньки, раніше не судився, суд вважає необхідним призначити покарання достатнє для його виправлення в вигляді громадських робіт.

             Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з підсудного 4057 грн. 59 коп. заборгованості по аліментах слід залишити без задоволення, поскільки дана заборгованість стягується по виконавчому листу про стягнення з останнього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 і при задоволенні позову вона буде стягуватись двічі.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                                    З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ст.164 ч.1 КК України і призначити покарання в вигляді громадських робіт терміном на 80 (вісімдесят) годин.д - підписку про невиїзд - залишити попередній до вступу вироку в законну силу.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 4057 грн. 59 коп. заборгованості по аліментах відмовити.

            Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя Тульчинського                        

районного суду                                                                             С.О.Робак