Справа  №  1-93/10

                                                                В  И  Р  О  К

                                                    Ім’ям України

            12 березня 2010 року                          Тульчинський районний суд Вінницької області                  

                    в складі: головуючого судді                     Робак С.О.

                                   при секретарі                              Скавронській Т.О.

                                   з участю прокурора                    Чорної В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

                жителя АДРЕСА_1, українця, гр-на України, з середньо-технічною освітою,

                одруженого, працюючого «Кобра-Схід» інспектором охорони, в порядку ст. 89

                КК України не судимого, за ст. 164 ч.1 КК України,

                                                          В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 згідно рішення Тульчинського районного суду від 2.11.1998 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29.10.1998 року і до його повноліття.

В період з 2.11.1998 року по 1.06.2006 року ОСОБА_1 в деякій мірі сплачував аліменти, так як стояв на обліку в Тульчинському центрі зайнятості та працював на підприємствах де у нього відраховували кошти, однак все ж таки у нього виникла заборгованість по аліментах перед ОСОБА_2 станом на 1.06.2006 року в сумі 1430,15 грн.

Починаючи з 1.06.2006 року по 1.12.2009 року ОСОБА_1 замість добросовісного виконання рішення суду та конституційних обов’язків батька утримувати дитину, участі у вихованні сина не приймає, ухиляється від сплати аліментів , хоча знає, що він повинен їх сплачувати. З метою ухилення від сплати аліментів останній ніде офіційно не працює, на обліку в Тульчинському центрі зайнятості населення не зареєструвався, проживає за рахунок тимчасових заробітків і отримуючи гроші за свою роботу, аліменти не сплачує. В зв’язку з цим у ОСОБА_1 в період з червня 2006 року по 1.12.2009 року виникла заборгованість по сплаті аліментів перед ОСОБА_2 на утримання їхнього сина ОСОБА_3 в сумі 8292,69 грн., а загальна заборгованість по сплаті аліментів становить 9722,84 гривень.    

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю і пояснив суду, що згідно рішення Тульчинського районного суду від 2.11.1998 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. В той час він ніде не працював і не мав змоги виплачувати аліменти. Приблизно в 1999 році він став на облік в Тульчинський центр зайнятості де на користь ОСОБА_2 з його соціальної допомоги вираховували кошти. Після того як його було знято з обліку в Тульчинського центру зайнятості він офіційно ніде не працював, а заробляв кошти тимчасовими заробітками, однак аліменти не платив, так як грошей заробляв мало. З 2001 по 2005 рік він не офіційно працював на заводі «Продтовари» м. Тульчина, однак аліменти не виплачував, так як в нього інша сім’я де є двоє неповнолітніх дітей і зароблених грошей не вистачало навіть на проживання його сім’ї. З липня 2005 року по червень 2006 року його офіційно було оформлено на роботу на завод «Продтовари», де він отримував заробітну плату з якої утримували аліменти на користь ОСОБА_2 В червні 2006 року він звільнився з роботи і офіційно не працював, а заробляв кошти тимчасовими заробітками, однак аліменти не платив. В 2008 році він офіційно працював на Тульчинському хлібокомбінаті, де отримував заробітну плату, але аліменти не платив, так як не бажав. Його повідомляли з відділу ДВС, що він зобов’язаний платити аліменти, проте на дані повідомлення він не реагував. Йому відомо, що в нього виникла заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2 в розмірі 9722 грн. В даний час влаштувався на роботу і буде виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2  на утримання сина ОСОБА_3. В скоєному щиро кається.

            Крім  визнання підсудним своєї вини, його вина підтверджується показами потерпілої, матеріалами справи.

Так потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що з 1998 року ОСОБА_1 згідно рішення Тульчинського районного суду зобов’язаний виплачувати аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3. Спочатку ОСОБА_1 перебував на обліку в Тульчинському центрі зайнятості і з його допомоги їй вираховували по 8.50 грн. Після того, як він був знятий з обліку в центрі зайнятості, то знову матеріально утримувати сина не допомагав, хоча вона неодноразово зверталась до нього. Деякий час він працював в фірмі «Діана» і з його заробітної плати утримували аліменти в розмірі 52 грн. З червня місяця 2006 року по даний час ОСОБА_1 ніякої допомоги на утримання сина не надав. Вона неодноразово зверталась до нього з просьбою, щоб він платив аліменти, але він відмовлявся, так як не працював і говорив, що в нього немає грошей. Вона також неодноразово зверталась в відділ ДВС, щоб останні прийняли до нього міри за несплату аліментів.

Крім цього вина підсудного підтверджується: копією виконавчого листа від 2.11.1998 р., виданого Тульчинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 7), повідомленнями відділу ДВС про необхідність виплати заборгованності по аліментах (а.с. 5-6), розрахунком заборгованості по аліментах (а.с. 4-4а), поданням начальника відділу ДВС про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 164 ч. 1 КК України (а.с. 3), довідкою Тульчинського районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 в центрі зайнятості не зареєстрований (а.с. 15).

Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) доведена в судовому засіданні і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь  суспільної небезпеки і характер скоєног о злочину, а також особу  підсудного, який позитивно характеризується позитивно.

Обставинами які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання підсудного є: щире каяття, знаходження на утриманні двох неповнолітніх дітей.  

            Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують відповідальність підсудного по справі не встановлено.

            Суд також враховує, що підсудний на даний час влаштувався на роботу і буде мати можливість виплачувати аліменти, а також думку потерпілої, яка просить призначити підсудному покарання яке давало б можливість виплачувати їй аліменти на утримання сина.          

    Враховуючи наведені обставини, суд вважає можливим призначити підсудному покарання необхідне для його виправлення в вигляді обмеження волі і відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбуття призначеного покарання.            

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                                    З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.164 КК України і призначити покарання в вигляді обмеження строком на два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання якщо він протягом двох років на вчинить нового злочину і відповідно до ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця роботи і проживання, а також не виїзджатиме за межі України на постійне місце проживання без відому цих органів.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд – залишити попередній до вступу вироку в законну силу.

            На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.

Суддя Тульчинського                        

районного суду                                                                             С.О.Робак