ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2019Справа № 910/16489/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Бондаренко Г.П., за участю секретаря судового засідання Лебович А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/16489/18

За позовом Комунального підприємства «Управління житлово - комунального господарства» (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318)

До Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код ЄДРПОУ 20578072)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Клоковський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

про визнання права та зобов`язати виконати умови договору

Представники учасників сторін:

від позивача: Чумак А.М. (ордер серія ЧН №014681),

від відповідача: Піун С.П. (довіреність №14-194 від 17.05.2019)

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Богдан С.В. (довіреність №Др10-0119 від 02.01.2019)

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Глущенко В.В. (довіреність №1-855 від 29.05.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить:

- визнати право Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на споживання у 2017-2018 році природного газу за договором постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017;

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконувати умови договору постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017 в частині виділення номінацій та постачання природного газу в областях, зазначеного в п. 2.1 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 залишено позовну заяву Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду: письмової заяви з зазначенням електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача; письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї доказів сплати судового збору у встановлено порядку і розмірі.

02.01.2019 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, якими останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №910/16489/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - третя особа-1) та підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2019, явку уповноважених представників сторін визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, але не пізніше закінчення строку підготовчого провадження (60 днів з моменту винесення ухвали), запропоновано позивачу у строк до закінчення підготовчого провадження (60 днів з моменту винесення ухвали) надати суду відповідь на відзив та запропоновано третій особі подати пояснення на позовну заяву у відповідності та в строки, встановлені частинами 3-7 статті 165 ГПК України, але не пізніше закінчення строку підготовчого провадження (60 днів з моменту винесення ухвали).

05.02.2019 від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2019 відкладено підготовче засідання суду на 19.03.2019 та викликано представника позивача у підготовче засідання по справі.

22.02.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: докази відмови відповідача оформити акти приймання-передачі природного газу на опалюваний період 2017-2018 року; докази ухилення відповідача від виконання умов договору - копії листів відповідача щодо відмови виділення номінацій позивачу.

12.03.2019 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Акціонерного товариства «Укртрансгаз», що є оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб.

Окрім того, цією ж датою до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на таке. Так, відповідно до умов укладеного договору оператор газорозподільного механізму (далі - ГРМ) має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі несвоєчасної оплати та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності підтвердженого обсягу природного газу у споживача або перевищення його місячного підтвердженого обсягу природного газу. Право позивача на придбання природного газу за укладеним договором не є абсолютним та залежить від ряду умов, зокрема від належного виконання позивачем своїх зобов`язань в частині здійснення належних розрахунків за спожитий природній газ (станом на 26.12.2017 заборгованість позивач складала 74 997 497, 28 грн), а тому наголошує на тому, що оператор ГРМ за відсутності правових підстав, в січні 2018 здійснив розподіл природного газу позивачу. Окрім того, зазначає, що позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права на споживання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і який не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природній газ до споживача після підписання актів приймання - передачі, тому така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.

15.03.2019 від представника третьої особи-1 на стороні позивача надійшли пояснення, в яких зазначено про необхідність задоволення позовних вимог. Так, Кабінет Міністрів України зобов`язав ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надати номінації виробниками теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, а також надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто розширив категорії виробників теплової енергії, яким відповідач зобов`язане постачати природній газ в опалювальному сезоні 2017-2018 року. При цьому, номінації теплогенеруючим і теплопостачаючим організаціям повинні бути надані відповідно до договорів та з дотриманням принципу недискримінації. Водночас, ненадання номінації на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від обов`язків постачати природній газ споживачам ТКЕ, в тому числі і позивачу, як споживачу за укладеним договором постачання природного газу. При цьому, планові обсяги постачання газу визначені сторонами в договорі, що є узгодженими, свідчить про безпідставне повернення відповідачем актів приймання-передачі природного газу за укладеним договором без підписання.

19.03.2019 від позивача надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи - Акціонерного товариства «Укртрансгаз», скільки відповідачем у заяві про залучення третьої особи не наведено належних обґрунтувань щодо того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки цієї особи щодо однієї із сторін спору, а також не зазначено з яких підстав це підприємство належить залучити до участі у даній справі.

Ухвалою суду від 19.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 09.04.2019. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - третя особа-2). Зобов`язано позивача направити позовну заяву з додатками на адресу Акціонерного товариства «Укртрансгаз», докази чого надати суду до 31.03.2019. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 31.03.2019, а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 08.04.2019 та запропоновано Акціонерному товариству «Укртрансгаз» надати письмові пояснення по справі до 08.04.2019.

Так, на виконання вимог ухвали суду позивачем було надано докази про підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками третій особі-2 та які отримані відділом діловодства суду 26.03.2019.

09.04.2019 від представника третьої особи-2 надійшло клопотання про поновлення строку для надання письмових пояснень по даній справі та відкладення розгляду підготовчого судового засідання, яке призначене на 09.04.2019 на іншу дату.

Протокольною ухвалою суду від 09.04.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.04.2019.

16.04.2019 до відділу діловодства суду надійшли письмові пояснення від третьої особи-2, в яких зазначено про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке. Так, нею на виконання вимог Кодексу газотранспортної системи (Кодекс ГТС) було здійснено процедуру алокації позивача, за результатами якої встановлено наявність у останнього негативних місячних небалансів у січні, лютому, березні, квітні 2017 та січні 2018 (підтверджується звітами про надані послуги з транспортування), які виникли внаслідок несакціонованих відборів здійснених позивачем з газорозподільної систем, оператором якої є Приватне акціонерне товариство «Київоблгаз». При опрацюванні ним інформації про фактичний обсяг споживання природного газу були виявлені випадки недостовірного надання третьою особою-1 даних в частині безпідставного відображення в таких даних відповідачу, як постачальнику природного газу для позивача по відповідних періодах.

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2019 ухвалено відкласти підготовче засідання на 21.05.2019 та викликано третю особу -2 в підготовче засідання, явку представників учасників визнано обов`язковою.

08.05.2019 до відділу діловодства суду надійшли заперечення від третьої особи-1 щодо пояснень третьої особи-2, який стверджує про відсутність небалансів в газотранспортній системі, про які йдеться у поясненнях третьої особи-2, з огляду на те, що необхідний ресурс газу для забезпечення підприємств теплової енергетики, був наявний у відповідача та фактично використаний позивачем як підприємством теплової енергетики на підставі укладеного договору. Так, враховуючи умови укладеного договору, необхідність виконання вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 22.03.2017, з урахування розпорядження Кабінету Міністрів України №720-р від 04.10.2017, обсяги споживання природного газу, в тому числі і позивачем в опалюваний період 2017-2018 року не можуть бути кваліфікованими, як несанкціонований відбір та небаланс оператора газорозподільних систем. Тому, обсяги природного газу, які підлягали постачанню у спірний період і, як наслідок, подальшому транспортуванню та розподілу, були поставлені з ресурсу відповідача, та фактично використані позивачем, як підприємством теплокомуноенерго на підставі укладеного договору.

20.05.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли заперечення щодо пояснень третьої особи-2 та зазначено про безпідставність тверджень щодо небалансів в газотранспортній системі, оскільки ненадання номінації на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє відповідача від обов`язку постачати природній газ виробникам теплової енергії, як споживачам за укладеними між ними договорами. При цьому, планові обсяги постачання природного газу визначені сторонами в договорах є узгодженими між його сторонами, що свідчить про безпідставне повернення відповідачем без підписання актів приймання-передачі природного газу по укладеному з позивачем договору, як підприємством теплокомуноенерго.

У судовому засіданні 21.05.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою постановлено про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 25.06.2019.

У судовому засіданні від 25.06.2019 оголошено перерву до 23.07.2019.

23.07.2019 до відділу діловодства суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких зазначено про правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 згідно з якою, вимога про визнання права на споживання природного газу не є належним та ефективним способом захисту, а є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.

У судовому засіданні від 23.07.2019 судом заслухано пояснення представників позивача та третьої особи-1, які позовні вимоги підтримали з підстав викладених у заявах по суті справи та представників відповідача та третьої особи-2, які заперечували проти позовних вимог з підстав викладених у їхніх заявах по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - споживач), ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу (далі - договір розподілу), затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015, шляхом подання до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» (далі - оператор газорозподільної системи, оператор ГРМ) заяви-приєднання №09420VD88UDT016 від 01.01.2016 приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є прибутковими).

Згідно з п. 1.2 договору розподілу умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до п. 1.3 договору розподілу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк..

Згідно з пунктів 2.1, 2.2 договору розподілу, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 3.1 договору розподілу встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

За наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (пунктів 3.2, 3.3 договору розподілу).

Пунктом 7.4 договору розподілу передбачено, що споживач зобов`язується, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Відповідно до п. 9.1 договору розподілу оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у споживача; несанкціонованого відбору природного газу.

11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та споживачем укладено договір про постачання природнього газу №2249/1718-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується постави споживачеві у 2017-2018 природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

У відповідно до пункту 1.3 договору необхідний споживачу плановий обсяг природнього газу, зазначений в п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно.

Так, за приписами пункту 2.1 договору (з урахуванням додаткових угод №1 від 31.10.2017, №3 від 01.04.2018, №4 від 23.06.2018, №5 від 28.08.2018, №6 від 26.09.2018) постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 30.09.2018 (включно) природній газ, в тому числі по місяцях: жовтень 2017 - 35, 238 тис. куб. м., листопад 2017- 1 596, 0 тис. куб. м., грудень 2017 - 1 931, 0 тис. куб. м., січень 2018 - 1 986, 0 тис. куб. м., лютий 2018 - 1 984, 0 тис. куб. м., березень 2018 - 2 040, 0 тис. куб. м., квітень 2018 - 1 230, 0 тис. куб. м., травень 2018 - 700 тис. куб. м., червень 2018 - 50 тис. куб. м., липень 2018 - 400 тис. куб. м., серпень 2018 - 400 тис. куб. м., вересень 2018 - 500 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.6 договору, розподіл (транспортування) природнього газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Київоблгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (договори).

Як унормовано пунктом 3.1 договору, постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: - природного газу власного прибутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У пункті 3.2 сторони погодили, що постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу №187 від 22.03.2017 (далі - положення).

У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (пункти 3.3, 3.4 договору).

За умовами пункту 3.6 договору, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

За приписами пункту 5.2 договору, ціна за 1 000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 грн. крім того податок на додану вартість (ПДВ - 20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн.

Як передбачено приписами пункту 5.3 договору постачання природнього газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови, зокрема, дотримання вимог пункту 12 положення.

Виходячи з пунктів 7.2, 7.3 договору, споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством; постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачеві у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Вищезазначей договір постачання природного газу набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 30.08.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору з урахуванням додаткової угоди №6 від 26.09.2018).

Так, на виконання умов укладеного договору сторонами надано до суду акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 за жовтень 2017 року, від 30.11.2017 за листопад 2017 року, від 31.12.2017 за грудень 2017 року, від 28.02.2018 за лютий 2018 року, від 31.03.2018 за березень 2018 року та від 30.04.2018 за квітень 2018 року.

З наявного у матеріалах справи листування, а саме з листів №26-7819/1.2-17 від 30.10.2017, №26-9770/1.2-17 від 28.11.2017, №26-10396/1.2-17 від 28.12.2017, №26-428/1.2-18 від 25.01.2018, №26-2384/1.2-18 від 04.04.2018 вбачається, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» повідомило позивача про те, що ним не виконуються вимоги п.12 положення та відповідно позивачем не отримано номінації природного газу з ресурсу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на листопад-грудень 2017 року, січень, лютий та квітень 2018 року. Крім того, за відсутності номінацій Компанія не матиме правових підстав для документального оформлення природного газу, використаного позивачем у листопаді-грудні 2017, січні, лютому та квітні 2018 року. З метою уникнення соціальної напруги в суспільстві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просило своєчасно та у повному обсязі проводити розрахунки за використаний природний газ та виконувати зобов`язання відповідно до надісланих графіків погашення заборгованості. Компанія і надалі готова здійснювати постачання природного газу, дотримуючись вимог чинного законодавства України та положень укладених договорів.

За твердженням позивача, спір у справі виник внаслідок не визнання відповідачем права на споживання газу під час опалювального сезону 2017-2018 року (а саме спірний період січень 2018 року) безпідставно вважаючи, що він здійснював несанкціонований відбір природного газу, у зв`язку з чим просить суд визнати за ним право на споживання природного газу під час опалювального сезону 2017-2018 року за договором постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017.

В свою чергу заперечуючи проти доводів позовної заяви, відповідач зазначає, що ним не підтверджено номінації лише за січень 2018 року. Окрім того, вважає, що позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права на споживання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і який не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природній газ до споживача після підписання актів приймання - передачі, тому така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017, за якими Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» визнано постачальником природного газу, а позивач - споживачем, погоджено періоди здійснення передачі (поставки) газу та його обсяги.

Як було зазначено судом, що спором у даній справі є вимога позивача про визнання за ним права на споживання природного газу під час опалювального сезону 2017-2018 року за договором постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017, а саме за спірний період січень 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018 вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Вирішуючи господарський спір, суд має з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У даній справі, позивач звернувся з вимогою про визнання його права на споживання природного газу за укладеним договором з відповідачем у визначених обсягах у газу протягом опалювального періоду 2017-2018 року (а саме січень 2018 року), тобто за період, який на час звернення до суду з позовом минув та обсяг якого позивачем, як встановлено при розгляді справи, вже було спожито.

Тобто, позивач просить суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому, стверджуючи, що інакше спожитий газ може бути розцінений як несанкціоновано відібраний, внаслідок чого від нього можуть вимагати оплату спожитого газу у підвищеному розмірі. При цьому, доказів заявлення такої вимоги до позивача, на момент звернення з даним позовом, позивач до матеріалів справи не надав.

Отже, заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.

Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема, за вимогою, спрямованою до позивача, яка, як зазначає позивач, може бути до нього гіпотетично заявлена. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, сама по собі ефективним способом захисту не є, і у разі задоволення позову не можливо відновлення становище, яке існувало у позивача, до того, як його право за його твердженням було порушено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у праві №910/6642/18 від 14.06.2019, яка враховується судом при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суд частково погоджується з доводами відповідача щодо неналежності обраного позивачем способу захисту, а тому приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу визнати за ним права на використання газу за період, який вже минув у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і його не існує в природі, а договором поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі та є неналежним та неефективним способом захисту.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) про визнання права та зобов`язати виконати умови договору відмовити.

2. Судові витрати за розгляд позову покласти на Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.08.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко