ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа №825/532/16

адміністративне провадження №К/9901/32580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/532/16

за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) Банк «Біг Енергія» (Банк) ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Брокінвестгруп» про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Гром Л.М., Глущенко Я.Б., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 21.03.2016 ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

визнати незаконними дії ліквідатора ВАТ Банк «БІГ Енергія» ОСОБА_2 в частині визначення черги та розміру акцептованих вимог та віднесення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів за Законом України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), в редакції Закону України від 24.07.2009 № 3127-ІV «Про внесення змін до статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»» (далі - Закон № 3127-ІV);

- визнати незаконною бездіяльність ТОВ «Брокінвестгруп» з приводу відмови у розгляді по суті заяви позивача про внесення змін до реєстру кредиторів від 19.01.2016, у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу;

- визнати незаконною бездіяльність ТОВ «Брокінвестгруп» з приводу відмови у розгляді по суті заяви позивача про внесення змін до реєстру кредиторів від 20.03.2016, у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу;

- зобов`язати ТОВ «Брокінвестгруп» включити ОСОБА_1 до реєстру кредиторів четвертої черги у сумі 7 178 345 грн. 83 коп. згідно з положеннями статті 96 Закону № 2121-III в редакції Закону № 3127-ІV з виплатою коштів кредиторської заборгованості в пріоритетному порядку - до перерахування коштів за вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), які віднесено до 5 черги;

- зобов`язати ТОВ «Брокінвестгруп» виплатити кошти кредиторської заборгованості ВАТ Банк «БІГ Енергія» у сумі 7 178 345 грн 83 коп., в порядку черговості до виплати коштів за вимогами Фонду, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 в пріоритетному (першочерговому) порядку черговості - до черги перерахування коштів за вимогами Фонду, кошти у сумі 7 178 345 грн 83 коп., з спеціального рахунку ВАТ Банк «БІГ Енергія» у Національному банку України.

Позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що спірні дії відповідачів є протиправними, оскільки всі її вимоги по поверненню вкладів, відсотків та судових витрат підтверджені судовими рішеннями і повинні бути віднесені відповідачем до четвертої черги вимог кредиторів згідно з положеннями статті 96 Закону № 2121-III в редакції Закону №3127-ІV, з виплатою коштів заборгованості в пріоритетному порядку, до виплати коштів за вимогами Фонду, оскільки цивільні права і обов`язки виникли з договорів банківських вкладів укладених у 2007 році.

2. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 задовольнив позовні вимоги.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. 08.06.2016 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 - залишити в силі.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.07.2016 скасував рішення судів попередніх інстанцій, а провадження у справі - закрив.

6. Верховний Суд України постановою від 31.05.2017 скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.07.2016, а справу передав до цього ж суду для здійснення касаційного розгляду.

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016.

8. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 22.01.2007 між ВАТ Банк «БІГ Енергія» в особі Чернігівської філії ВАТ Банк «БІГ Енергія» та позивачем укладено договір № 707/07/038, згідно із пунктом 1.2 якого був розміщений вклад терміном з 22.01.2007 по 22.01.2009.

Також між ВАТ Банк «БІГ Енергія» в особі Чернігівської філії ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення вкладу на депозитний рахунок від 22.08.2007 № 707/07/1216 строком на 2 роки під 16,2 % річних, а також договір від 10.10.2008 №ДС2 N 012124 строком на 1 рік під 21 % річних.

22.01.2009 ОСОБА_1 звернулась з заявою до відповідача про видачу коштів у зв`язку з закінченням строку дії договору, але відповідачем в порушення пункту 2.1.5 договору по закінченню терміну дії договору не була повернута сума вкладу у розмірі 1 150 582 грн. 54 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.04.2009 у справі № 2-1862/09 з ВАТ Банк «БІГ Енергія» стягнуто 1 150 582 грн 54 коп. боргу вкладу та судові витрати в розмірі 30 грн всього - 1 150 612 грн. 54 коп.

Цей же суд рішенням від 18.06.2009, яке було змінене рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 09.10.2009 у справі № 2-3022/09 договори від 22.08.2007 № 707/07/1216 та 10.10.2008 № ДС 2N 012124 розірвав та постановив стягнути з Банку 751 650 грн - суму боргу, 25 514 грн 91 коп. - проценти за користування вкладом та судові витрати в розмірі 30 грн.

В подальшому рішеннями судів з Банку на користь позивача було стягнуто заборгованість по процентах з урахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми та судові витрати.

24.02.2010 правління НБУ видало постанову № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ «Банк «Біг Енергія», якою постановило з 01.03.2010 відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації Банку.

26.03.2010 ОСОБА_1 подала до Банку заяву про включення її до реєстру кредиторів на підставі вищенаведених рішень судів з наданням копій судових рішень та виписки з особових рахунків від 23.03.2010. Проте відповіді на вказану заяву відповідач не надав.

Рішеннями Деснянського районного суду міста Чернігова, які ухвалювалися в період з 2011 по 2016 рік, з Банку на користь позивача стягувалися суми коштів у зав`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення вкладу.

Суди також установили, що 28.01.2014 Банк і ТОВ «Брокінвестгруп» уклали договір № 33-Л, відповідно до умов якого останнє отримало в управління непродані активи Банку і зобов`язалося вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Банку за рахунок коштів, одержаних від управління активами.

19.01.2016 ОСОБА_1 подала до ТОВ «Брокінвестгруп» заяву про внесення змін до реєстру кредиторів у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу та просила внести зміни до реєстру кредиторів Банку, включивши її вимоги до Переліку (реєстру) вимог кредиторів четвертої черги, та виплатити їй кошти кредиторської заборгованості в пріоритетному порядку до перерахування коштів за вимогами Фонду.

Листом від 25.01.2016 ТОВ «Брокінвестгруп» відмовило у задоволенні заяви.

20.03.2016 ОСОБА_1 подала до ТОВ «Брокінвестгруп» заяву про внесення змін до реєстру кредиторів у зв`язку із збільшенням визнаної судами суми боргу, проте відповіді на вказану заяву відповідач не надіслав.

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що всі вимоги позивача, як вкладника згідно зі статтею 96 Закону 2121-III у редакції Закону № 3127-ІV, як такі, що перевищують еквівалент 50 000 грн, підлягають включенню до четвертої черги вимог кредиторів та мають виконуватися пріоритетно перед вимогами Фонду.

11. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що правовідносини стосовно ліквідації ВАТ Банк «Біг Енергія» виникли саме з дати відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку, тобто з 01.03.2010 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція частини першої статті 96 Закону № 2121-III в редакції Закону № 3127-ІV, відповідно до якої кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;

3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

5-1) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв`язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу;

6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності);

7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

8) вимоги за субординованим боргом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції невірно визначив розмір та черговість акцептованих вимог кредиторської заборгованості Банку перед позивачем, оскільки змістом статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні відносини, які виникають з договорів банківського вкладу, включають в себе, в тому числі обов`язок банку повернути суми вкладу, який має бути реалізований також і у процесі ліквідації банку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

14. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

17. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

18. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

19. Подібна дефініція терміну «суб`єкт владних повноважень» міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017).

20. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

24. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

29. У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно із статтею 91 Закону № 2121-III (в редакції, що діяла на час відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; відомості про фінансовий стан банку, боржників, які порушили строки виконання зобов`язань перед банком, вимоги банку до боржників, які порушили строки виконання зобов`язань перед ним, перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення угод, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

30. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (пункт 4 частини другої статті 93 Закону № 2121-III).

31. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури визначено у статті 96 Закону № 2121-III.

32. У справі, яка розглядається спір виник з приводу розміру та порядку черговості задоволення акцептованих вимог кредиторської заборгованості, заявлених в процедурі ліквідації, у зв`язку з чим правовідносини щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується, які задовольняються у порядку черговості відповідно до вимог законодавства, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку його ліквідатором.

33. За таких обставин колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

35. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

36. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

37. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 239 КАС України).

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 у справі № 825/532/16 скасувати.

Провадження у справі № 825/532/16 за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду