Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 681/1677/16-ц

провадження № 61-32364св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Венгер Денис Олегович, на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року у складі судді Горщара А. Г. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання.

Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2015 року між Спеціальним полком «Титан» УДСО при ГУ МВС України в місті Києві (далі - СП «Титан»), ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України укладено договір про навчання за кошти СП «Титан».

Відповідно до умов договору позивач прийняв на себе зобов`язання перерахувати навчальному закладу кошти за підготовку відповідача за професією охоронник для служби у СП «Титан», а ОСОБА_1 зобов`язався після закінчення навчального закладу прибути на службу до СП «Титан» та відпрацювати мінімум три роки.

Правонаступником СП «Титан» є Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві. Після закінчення навчання ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора батальйону поліції охорони № 2. Однак, у порушення вимог договору відповідач звільнився зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

На підставі викладеного Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві просило стягнути з ОСОБА_1 вартість навчання у розмірі 14 067,65 грн у зв`язку з порушенням умов договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києвісуму заборгованості у розмірі 14 067,65 грн та судовий збір у розмірі 1 450 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , не дотримавшись взятих на себе зобов`язань згідно з договором від 15 вересня 2015 року, звільнився за власним бажанням з посади, не відпрацювавши після закінчення навчального закладу в підрозділі Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві протягом трьох років, тому повинен компенсувати витрати, понесені на його навчання позивачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач після закінчення навчання був призначений на посаду, але звільнився за власним бажанням не пропрацювавши трьох років, тому позивачем порушено взяті на себе зобов`язання, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Венгер Д. О.,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт понесених ним витрат, які зазначені у пункті 2.4 договору від 15 вересня 2015 року (витрати на навчання відповідача).

Надані позивачем платіжні доручення не підтверджують заявлених вимог, оскільки не стосуються договорупро навчання від 15 вересня 2015 року.

Судові рішення ґрунтуються на припущеннях, що заборонено законом.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2017 року Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними та справедливими. Заявлені позивачем вимоги доведені належними та допустимими доказами, яким судами надана належна правова оцінка.

Позивач порушив умови укладеного договору, тому зобов`язаний відшкодувати витрати на навчання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 березня 2015 року між СП «Титан» (замовник) та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України (виконавець) укладено договір на закупівлю послуг з підготовки та навчання співробітників підрозділу Державної служби охорони при МВС України, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки за заявками замовника здійснювати у 2015 році підготовку та навчання співробітників по усіх категоріях кадрів атестованого складу та працівників замовника, а також їх перепідготовку, підвищення кваліфікації в порядку, визначеному нормативними актами МВС України та Департаменту Державної служби охорони при МВС України. Усі права та обов`язки сторін щодо направлення замовником кожного кандидата на навчання до виконавця, вартість послуг виконавця та строки проведення регулюються окремими договорами, які укладаються, сторонами з кожним кандидатом окремо і є невід`ємною частиною цього Договору.

Між СП «Титан» (підрозділ), кандидатом на службу в органах внутрішніх справ України на посадах працівників міліції охорони ОСОБА_1 (кандидат) та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України (навчальний заклад) 15 вересня 2015 року укладено договір про навчання за кошти СП «Титан».

Відповідно до умов зазначеного договору від 15 вересня 2015 року підрозділ зобов`язується перерахувати навчальному закладу кошти за підготовку по факту зарахування кандидата на навчання в розмірі 15 685,13 грн, а також вартість форменого одягу та стипендію на протязі трьох діб після надання навчальним закладом платіжної вимоги. Кандидат зобов`язується прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу та відпрацювати мінімум три роки (пункти 1.2, 2.3 договору).

Встановлено, що правонаступником СП «Титан» є Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві.

Відповідно до розрахунку витрат на початкову підготовку ОСОБА_1 Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві сплачено за навчання за період вересень-грудень 2015 року кошти у розмірі 17 584,65 грн, а саме за початкову підготовку - 12 790,53 грн, стипендія - 2 034,66 грн, за речове майно - 2 699,28 грн, за свідоцтво - 60,18 грн.

По закінченню навчання відповідно до наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора батальйону поліції охорони № 2, присвоївши звання «капрал поліції».

ОСОБА_1 09 вересня 2016 року подав рапорт про звільнення за власним бажанням.

Наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві від 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з 13 вересня 2016 року за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років на день звільнення складає 1 рік 1 день.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції).

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьою статті 6 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як встановлено вище, між СП «Титан» (підрозділ), кандидатом на службу в органах внутрішніх справ України на посадах працівників міліції охорони ОСОБА_1 (кандидат) та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту Державної служби охорони при МВС України (навчальний заклад) 15 вересня 2015 року укладено договір про навчання за кошти СП «Титан» з кандидатом на службу в органи внутрішніх справ України.

Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції, а тому його служба є публічною.

Згідно з пунктом 1 Положення про Управління поліції охорони з фізичної безпеки у місті Києві, затвердженого наказом Національної поліції України від 19 вересня 2016 року № 876, Управління поліції охорони з фізичної безпеки у місті Києві є територіальним органом Національної поліції України, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони.

Пунктом 3 указаного Положення визначено, що Управління поліції охорони з фізичної безпеки у місті Києві має статус юридичної особи публічного права.

Згідно з частинами першою, третьою статті 73 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов`язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України. Порядок і умови проходження первинної професійної підготовки визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Поліцейські після успішного закінчення курсу первинної професійної підготовки повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони були направлені для проходження первинної підготовки, для подальшого проходження служби в поліції відповідно до цього Закону (частина четверта статті 73 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що по закінченню навчання відповідно до наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора батальйону поліції охорони № 2, присвоївши звання «капрал поліції», де він пропрацював 1 рік 1 день.

Суди першої й апеляційної інстанцій зробили висновок, що спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов`язання відшкодувати вартість навчання, тому вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду.

З таким висновком Верховний Суд не погоджується, оскільки спори, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) та статті 19 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом касаційної інстанції), якими охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції та апеляційний суд, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, діяли не як суди, встановлені законом. Колегія суддів Верховного Суду вбачає наявність підстав для скасування таких рішень та закриття провадження у справі з роз`ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Суди першої й апеляційної інстанції розглянули справу у порядку цивільного судочинства помилково, неправильно визначили юрисдикційність спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Венгер Денис Олегович, задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києвідо ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - закрити.

Роз`яснити Управлінню поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві його право на звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська