Ухвала

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 146/616/15-ц

провадження № 61-10494св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - колективне підприємство «Томашпільська меблева фабрика»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71

розглянув клопотання ОСОБА_1 про касаційний розгляд за її участю у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Томашпільська меблева фабрика» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників колективного підприємства ва за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_44 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за співвласниками підприємства право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм в певних частках майном підприємства, зобов`язання КП «Томашпільська меблева фабрика» провести розпаювання майна КП між співвласниками, визнання статуту КП «Томашпільська меблева фабрика» недійсним, визнання недійсним рішення зборів співвласників КП «Томашпільська меблева фабрика» від 23 травня 1996 року в частині затвердження статуту підприємства визнано не прийнятими.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року рішення районного суду від 9 жовтня 2015 року та додаткове рішення районного суду від 05 січня 2016 року скасовано та постановлено ухвалу, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Томашпільська меблева фабрика», про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників колективного підприємства закрито.

У березні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У березні 2016 року ОСОБА_44 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, залишити в силі судові рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2015 року та 05 січня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувані матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року цивільну справу призначено до розгляду.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року матеріали цивільної справи № 146/616/15-ц надійшли до Верховного Суду.

06 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

Ласкорунська А. О. у касаційній скарзі просить справу розглядати за її участю.

У задоволенні вказаного клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 8 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 8 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)). Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме, тлумачення норм Цивільного кодексу.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявники не представили переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, тому колегія суддів Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги за її участю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук