Справа № 211/2401/19

Провадження № 2/211/1364/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Ручки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в особі СП Криворізьке локомотивне депо та просить суд скасувати наказ № 229/с від 18.04.2019 р. про його звільнення, стягнувши з відповідача на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначив. що працював машиністом електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг), Регіональної філії «Придніпровської залізниці» ПАТ «Українська залізниця. 12 лютого 2019 року на станції Нікополь за його участю трапилась транспортна подія, внаслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-450 з поїздом № 2337 із наступних розрізом стрілочного переводу № 2 на колії 1А без сходження з рейок рухомого складу. 01.03.2019 р. наказом № 165/тч його було відсторонено від роботи з 02.03.2019 р., вищезазначений випадок, що стався 12.02.2019 р. було класифіковано як інцидент. 12.03.2019 р. наказом № 139/Н його було позбавлено посвідчення машиніста електровоза. З 12.02.2019 р. він не працює, тому 01.03.2019 р. та 14.03.2019 р. звернувся з заявою до в.о. начальника щодо ознайомлення з графіком його роботи. 27.03.2019 р. він відправив поштою заяву на ім`я в.о. начальника Криворізького локомотивного депо щодо переведення його помічником машиніста, 02.04.2019 р. отримав повідомлення відповідача з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій. Того ж дня він погодився на вакансію помічника машиніста електровоза, звернувшись з відповідною заявою до в.о. начальника. Однак незважаючи на його згоду щодо продовження роботи в нових умовах на посаді помічника машиніста електровоза, був звільнений наказом № 229/ос від 18.04.2019 р. за пунктом 2 статті 40 КЗпПУ. Зазначив про те, що він письмово не відмовлявся від запропонованої посади, навпаки, в наявності дві заяви про його згоду. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 КЗпПУ може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої він є, однак таке розірвання було здійснено без згоди профспілки. До того ж відповідач не запросив представника профспілки на оперативну нараду, не надав матеріалів до профспілки по оперативній нараді для ознайомлення. Наказ № 139/п не містить повідомлення за яким графіком змінності він повинен був працювати у відповідності до вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 КЗпПУ, тому в зв`язку з відсутністю графіка роботи він з 12.02.2019 р. він не працює. Враховуючи викладене, наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Ухвалою суду від 11 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, викликано свідків та зобов`язано Структурний підрозділ Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) надати суду належним чином завірені копії: довідки про середню заробітну плату, розраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 10; наказу № 165/ТЧ від 01.03.2019 р. «Про відсторонення від роботи машиніста електровозу ОСОБА_1 »; наказу № 139/п від 12.03.2019 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; наказу № 229/ос від 18.04.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; наказу №63 від 21.05.2018 р. щодо порядку проведення оперативної наради; витягу з пункту 2.2.6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Відокремленого структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці.

Протокольною ухвалою суду від 12 червня 2019 року посвідчено довіреність представника позивача Придачого Ю.М.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 вимоги позову підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач суду пояснив, що проти факту події, яка мала місце 12 лютого 2019 року він не заперечує, дійсно порушив. Самостійно не з`явився на виклик 01.03.2019 р., про вакантну посаду помічника машиніста електровоза він дізнався від людей.

Представник відповідача Ручка М.В. вимоги позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що 12.02.2019 р. на станції Нікополь за участю машиніста електровозу ОСОБА_1 було здійснено проїзд забороняючого показання вихідного сигналу НІ, який було виконано з початку руху без дозволу. На підставі рішення наради до протоколу № 17/ТЧ-2 від 13.02.2019 р. було прийнято рішення про відсторонення позивача від роботи, позбавивши його посвідчення, та видано 13.02.2019 р. наказ про розслідування події. Після збору матеріалів службової перевірки 12.04.2019 р. керівництво регіональної філії було викликано до м. Києва для розгляду вказаної події. 01.03.2019 р. в депо було видано наказ № 165/ТЧ про відсторонення позивача від роботи машиніста електровозу до вирішення питання переведення його на іншу роботу. 13.03.2019 р. було видано наказ № 199/ТЧ про направлення позивача до відділу кадрів на 15 березня 2019 року по вирішенню питання ознайомлення та переведення його на іншу посаду. 14.03.2019 р. було складено акт про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з наказом, на дзвінки в подальшому він не відповідав, до нарядників депо не звертався. на роботу не виходив. 22.03.2019 р. ОСОБА_1 направлено повідомлення про запропонування йому вакантних посад, з`явитися до відділу кадрів та направлено на його адресу, але останній не з`явився. 22.03.2019 р. було складено акт про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з вакантними посадами, наказом директора про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 27.03.2019 р. йому було повторно направлено повідомлення про запропонування йому вакантних посад, з`явитися до відділу кадрів та направлено на його адресу, але останній не з`явився. 25.03.2019 р. повторно було видано наказ № 255/ТЧ про прибуття машиніста електровозу ОСОБА_1 до відділу кадрів на 28 березня 2019 року щодо вирішення кадрового питання, 02.04.2019 р. йому повторно було направлено повідомлення про запропонування вакантних посад та явки до відділу кадрів, направлено на його адресу. Отримавши повідомлення позивач прибув до відділу кадрів та написав заяву пор переведення його на посаду помічника машиніста електровозу, яка раніше йому була запропонована, де він відмовився. Станом на 02.04.2019 р. посади помічника машиніста вже не було, тому йому запропонували інші посади. ОСОБА_1 відмовився. Раніше, за 2 місяці до даного часу, позивач був попереджений про його звільнення у разі відмови від іншої посади, однак він надав незгоду продовжувати трудові відносини на нових умовах, де керівництво депо 02.04.2019 р. за № 424 надано лист про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілці і 11 квітня 2019 р. отримано відповідь від профспілки щодо ненадання згоди. 16.04.2019 р. було видано наказ № 328/ТЧ про ознайомлення з наказом про звільнення та проведення розрахунку заробітної плати отримання трудової книжки, але позивач не з`явився в депо. 18.04.2019 р. було видано наказ № 229/ТЧ про звільнення машиніста електровоза ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та його відмовою від переведення на іншу роботу. Позивачу 18.04.2019 р. було направлено повідомлення щодо явки для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки, однак ОСОБА_1 з`явився лише 26.04.2019 р. Тому вважає, що відповідачем дотримано всіх вимог трудового законодавства, та просить відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є головою Вільної профспілки, а ОСОБА_1 з 01.02.2019 р. є членом їх профспілки. Роботодавець звернувся до їх профспілки з погодженням щодо звільнення позивача. Профспілка надала відмову. Потім ОСОБА_1 надав заяву про переведення та пояснив, що цю заяву йому не дали зареєструвати, тому він змушений був направити її по пошті. Він особисто на Вайбер отримував інформацію, що по станції Нікополь були вакансії, про що він повідомив позивача.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що працює помічником начальника з кадрових питань Криворізького локомотивного депо. Він деякий час приймав участь у звільненні ОСОБА_1 . За порушення у позивача були вилучені права керівником залізниці. 13 лютого 2019 року було проведено оперативну нараду, напередодні ОСОБА_1 просили надати пояснення. На оперативній нараді були ОСОБА_1 , його помічник, представник профспілки Нікопольського депо. 15 лютого 2019 р. в м. Дніпрі на оперативній нараді підтримано рішення про вилучення у ОСОБА_1 права керування. 16 лютого 2019 року ОСОБА_1 пішов на лікарняний до 28 лютого 2019 року. 01 березня 2019 року позивач був запрошений на оперативну нараду, де останньому оголошувалось рішення про позбавлення прав керування. Він підготував перелік вакансій по Криворізькому локомотивному депо та поблизу м. Нікополь для подальшої праці. 01 березня 2019 року був присутній вже ОСОБА_4 , як представник вільної профспілки, так як з 12.02.2019 р. ОСОБА_1 перейшов до цієї профспілки. Цього ж дня позивачу було оголошення рішення та під підпис надано перелік вакансій, однак ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись. Він вголос хотів прочитати перелік вакансій, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покинули кабінет. Потім ОСОБА_1 писав заяви про переведення на посаду машиніста електровоза в м. Нікополь. Станом на 27.03.2019 р. ОСОБА_1 викликали в локомотивне депо, на той момент з`явилась посада помічника машиніста електровоза в м. Кривий Ріг. 02.04.2019 р. ОСОБА_1 приїхав в депо, але ця вакантна посада вже була зайнята, тому він від всього відмовився та поїхав. Доповнив, що на заяви ОСОБА_1 вони письмових відповідей не давали.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Положеннями статті 43 Конституції України задекларовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 працював машиністом електровозу в оборотному локомотивному депо Нікополь Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг), Регіональної філії «Придніпровської залізниці» ПАТ «Українська залізниця». Звільнений 18 квітня 2019 року у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 13 - копія трудової книжки).

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Порядок звільнення - це певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Пунктом 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах 1, 3 пункту 21 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника.

Висновок атестаційної комісії про кваліфікацію працівника є одним із доказів його відповідності обійманій посаді чи виконуваній роботі. Цей висновок підлягає перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Однак, не виключена можливість розірвання трудового договору за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП України без проведення атестації навіть при наявності нормативних актів щодо атестації певних категорій працівників, якщо фактичними даними підтверджується, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки.

Крім того, частиною другою статті 40 КЗпП України законодавець визначив, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті другому статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (частина перша статті 43 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В матеріалах справи містяться дві заяви позивача від 27.03.2019 р. та 02.04.2019 р. (а.с. 8-10), що не оспорюється представником відповідача, щодо згоди ОСОБА_1 на переведення його на посаду помічника машиніста електровозу, на яку відповідач не відреагував, в тому числі й письмовим повідомленням щодо відсутності вакантної посади (згідно усних пояснень свідка ОСОБА_5 ), тощо.

По суті, відповідачем проігноровано вказані заяви та безпідставно звільнено через два тижні після згоди ОСОБА_1 на запропоновані посади, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та його відмовою від переведення на іншу роботу.

Згоду профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 роботодавцем не отримано (а.с. 85-87).

При цьому суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_5 з приводу того, що спочатку посада помічника машиніста була вакантна та запропонована позивачу, однак згодом вже була зайнята та відсутня в переліку вакантних, про що усно було повідомлено позивача.

Надані акти про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказами по підприємству та переліком вакантних посад, суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вищезазначеного.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що відповідач під час звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза допустив порушення трудового законодавства . суд вважає, що заявлені вимоги в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача підлягають задоволенню.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується роз`ясненнями, наданими в статті 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Згідно довідки від 14.06.2019 р., Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка міститься в матеріалах справи та не оспорюється позивачем (а.с.118), середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 80,74 грн. за годину.

ОСОБА_1 було звільнено з роботи наказом 229/ос від 18 квітня 2019 року (а.с. 90 - копія наказу), тобто період вимушеного прогулу судом рахується з 19 квітня 2019 року по дату винесення судового рішення, 05 серпня 2019 року.

Представником відповідача надано графік виходу роботи машиніста електровозу.

Так, відповідно до вказаного графіку, в період з 19.04.2019 р. до 27.04.2019 р. включно здійснено 68,71 годин (з перевищенням норми), однак інших доказів розрахунку суду не надано.

За травень, червень та липень 2019 року суд керується нормою часу, яку затверджено відповідачем для посади помічника машиніста та зменшення якої можу призвести до порушення трудових прав працівника.

Так, за травень 2019 року норма 166 годин, червень 2019 року норма 149 годин, липень 2019 року норма 181 година.

Стосовно п`яти днів серпня 2019 року, то з графіка роботи локомотивних бригад з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. беручи за приклад графік машиніста ОСОБА_8 (першого в графіку), суд розрахував за ці дні 30 годин: 3 робочих дні, оскільки далі слідують 2 вихідних дня * на 10 годин за кожен день, оскільки з наданого графіку вбачається час початку роботи, однак не вбачається час кінця роботи, а отже суд керувався графіком роботи за попередні місяці, в якому в середньому машиніст електровозу відпрацьовує 10 годин.

В загальному підрахунку,виходячи з викладеного, 68,71 годин (квітень) + 166 годин (травень)+149 годин (червень)+181 годин (липень) + 30 годин (серпень) = 594,71 грн. * 80,74 грн. (середньоденний) = 48016,89 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, він підлягає компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст.. 34, 84, 113 КЗпП України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати наказ № 229/ос від 18 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновивши ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на роботі на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (код ЄДРПОУ 40081237, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Серафимовича, буд. 97).

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2019 р. по 05.08.2019 р. включно, в сумі 48016 (сорок вісім тисяч шістнадцять) гривень 89 коп. без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 серпня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко