У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого-судді |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Буніна О.І. |
розглянула в судовому засіданні 8 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2005 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, такий, що не має
судимості згідно ст. 89 КК України,
засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 800 грн. 24 коп. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він у другій половині квітня 2005 року в невстановлений слідством час і невстановленої слідством особи в м. Дніпропетровську незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину - первітин об”ємом 1,0 мл, кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 0,04 гр. Цю речовину він переніс за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, де став її незаконно зберігати з цією ж метою.
20 квітня 2005 року приблизно о 19-ій год. 20 хв. за вказаним місцем проживання він незаконно збув ОСОБА_2 особливо небезпечну психотропну речовину - первітин об”ємом 1,0 мл., яка є кустарно виготовленим препаратом з ефедрину (псевдоефедрину), в склад якого входить метамфетамін (первітин) і сліди непрореагованого ефедрину (псевдоефедрину), кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 0,04 гр.
Він же в кінці квітня 2005 року приблизно о 10-ій год. для незаконного виготовлення особливо небезпечної речовини первітину з метою його збуту придбав в аптеці по вул. Уральській в м. Дніпропетровську дві упаковки таблеток “Трайфед”, чотири пляшки йоду, а також на Верхнє-Красному ринку, розташованому по вул. Чкалова, 23 м. Дніпропетровська, червоний фосфор. У цей же день він незаконно виготовив 27,5 мл. особливо небезпечної психотропної речовини - первітину, кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 1,65 гр., який незаконно зберігав з метою збуту за вказаним місцем проживання.
27 квітня 2005 року приблизно о 23-ій год. 30 хв. за тим же місцем проживання він незаконно збув ОСОБА_2 частину цієї виготовленої особливо небезпечної психотропної речовини об”ємом 2,0 мл., яка є кустарно виготовленим препаратом з ефедрину (псевдоефедрину), в склад якого входить метамфетамін (первітин) і сліди непрореагованого ефедрину (псевдоефедрину), кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 0,12 гр., а решту особливо небезпечної психотропної речовини об”ємом 25,5 мл., кількість якої в перерахунку на суху речовину становить 1,53 гр., продовжував незаконно зберігати за місцем свого проживання.
28 квітня 2005 року в період із 16-ої год. 15 хв. до 17-ої год. 25 хв. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська в нього було виявлено та вилучено рідину об”ємом 1,1 мл., 9,0 мл. і 15,4 мл. загальним об”ємом 25,5 мл., які містять особливо небезпечну психотропну речовину - кустарно виготовлений препарат з ефедрину (псевдоефедрину), в склад якого входять метамфетамін (первітин) і сліди непрореагованого ефедрину (псевдоефедрину), кількість якого в перерахунку на суху речовину становить відповідно 0,07 гр., 0,54 гр. і 0,92 гр. загальною вагою 1,53 гр., які він незаконно виготовив і зберігав з метою збуту.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду про його винність в інкримінованих йому цим вироком злочинах не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими, оскільки грунтуються лише на його показаннях, які в суді він дав внаслідок хворобливого стану. Стверджує, що саме через незадовільний стан здоров”я змушений був визнати вину в злочинах, яких не вчиняв, і погодитись на проведення скороченого судового слідства. Разом з тим оспорює правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки вважає, що в них відсутня така кваліфікуюча ознака цього злочину як повторність.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і повністю визнав себе винним у вчинені даних злочинів. Свою позицію він підтвердив у своїй заяві до суду, підписану ним і адвокатом ОСОБА_3, в якій висловився про недоцільність дослідження доказів, проявив обізнаність у тому, що в такому разі він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку та погодився з таким порядком їх дослідження (а.с. 188-189).
Суд роз”яснив ОСОБА_1 процесуальні наслідки скороченого розгляду справи згідно ч. 3 ст. 299 КПК України та впевнився в добровільності та істинності його позиції.
Тому вважати обгрунтованими доводи засудженого ОСОБА_1 про порушення вимог закону щодо визначення обсягу доказів, що підлягали доказуванню, підстав немає.
Крім того, в суді захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат. За його клопотанням також була допущена до участі у справі як захисник ОСОБА_4
Тому доводи засудженого про порушення судом його права на захист не грунтується на вимогах закону.
Доводи ж ОСОБА_1 про те, що висновки суду про винність у злочині, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи, в даній стадії судочинства не підлягають перевірці з наступних підстав.
Виходячи із положень частин 1 та 3 ст. 398 КПК України (в редакції Закону від 7.02.06 р.) підставами для скасування або зміни в касаційному порядку зазначених у ч. 2 ст. 383 цього ж Кодексу судових рішень є:
1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
2) неправильне застосування кримінального закону;
3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Такої підстави як невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи для скасування або зміни вироку (ухвали) районного (міського) суду при перевірці справи в касаційному порядку чинний кримінально-процесуальний закон не містить.
Тому посилання касатора на те, що висновки суду про його винність в інкримінованих цим вироком злочинах, не відповідають фактичним обставинам справи і тому постановлені у ній судові рішення з цієї підстави мають бути скасовані, є юридично нікчемним.
Безпідставними слід вважати посилання ОСОБА_1 про те, що не в змозі був реалізовувати свої права під час судового розгляду у зв”язку з захворюванням, оскільки за даними медичного висновку МСЧ Дніпропетровського СІЗО він за станом здоров”я міг брати участь у слідчих діях і судових засіданнях (а.с. 192).
Перевіркою справи не виявлено об”єктивних даних, які б свідчили про фальсифікацію її матеріалів та істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового і судового слідства, які були б підставою для скасування постановлених у ній судових рішень.
Твердження в скарзі засудженого ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України є необгрунтованими.
У частині 1 ст. 32 КК передбачено, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 двічі незаконно збував особливо небезпечну психотропну речовину в різні проміжки часу і такі його дії не охоплювались єдиним умислом.
З огляду на це, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України за такою кваліфікуючою ознакою як повторність є правильною.
Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про особу винного та конкретних обставин справи.
При обранні ОСОБА_1 покарання судом була врахована наявність у нього захворювань, що обумовило застосування до нього ст. 69 КК України.
Призначене засудженому покарання є необхідним для його виправлення, а тому підстав для його пом”якшення немає.
Постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам закону. Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін М.Р. Кліменко О.І. Бунін