Справа № 22ц-366/10 Головуючий у 1 інстанції: БорносА.В.
Категорія: 48 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Веремчук Л.М., Подолюка В.А.
при секретарі - Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2008 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Постановлено стягувати із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Підгородно Любомльського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2008 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині стягнення розміру аліментів та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав і просив рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.03.2005 року. Під час подружнього життя у них народилася дитина – син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1
Ці обставини стверджені поясненнями сторін, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про народження ОСОБА_5, у якому сторони записані його батьками (а.с. 3, 6).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5, то зобов’язаний утримувати останнього до досягнення ним повноліття.
Згідно ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач має постійне місце роботи, регулярний, стабільний заробіток (а.с. 7,19), а тому суд дійшов правильного висновку про стягнення аліментів у частці від доходу.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів по ј заробітку (доходу) щомісячно на дитину, суд врахував стан здоров’я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, відсутність інших обставин, що можуть вплинути на розмір стягуваних аліментів, зокрема, стан здоров’я, наявність інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, що відповідає вимогам ст. 182 СК України.
Доводи апелянта, що суд при ухваленні рішення не взяв до уваги тієї обставини, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку і не має самостійного заробітку, не заслуговують на увагу, оскільки позивач не була позбавлена можливості звернутися з позовом про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років. А тому дана обставина не впливає на розмір аліментів, визначений судом.
Покликання позивача в апеляційній скарзі на неправдивість пояснень відповідача та свідка ОСОБА_7 щодо добровільного надання коштів на утримання дитини, а також продуктів харчування, подарунків будь-якими доказами не підтверджені. Крім того, як ствердила позивач в даному судовому засіданні, вона відмовилася від отримання коштів, перерахованих відповідачем на її ім’я для утримання дитини.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни розміру аліментів визначеного судом першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: