НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                          ВИРОК                        

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 березня  2010 року         справа № 1-41/10     м. Нововолинськ                                      

    Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням

судді                                              Ференс-Піжук О.Р.

за участю секретаря                       Шевчук О.М.    

прокурора                                     Смаля О.І.

потерпілого                                   ОСОБА_1

захисника                                      ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в  м.Нововолинську  кримінальну справу про обвинувачення     ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нововолинська, Волинської області,   українця, громадянина  України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого  вироком Нововолинського міського суду від 15.07.2002 року за ст. 15-185 ч.2.15-185 ч.3, 185 ч.3, ст.296 ч.2, ст.75  КК України до 5-ти років позбавлення іспитовий строк 1 рік; вироком Нововолинського міського суду від 03.11.2003 року  за ст. 185 ч.3, ст.69 КК  України, до 240 годин громадських робіт, вироком Нововолинського міського суду від 30.03.2004 року за ст.185 ч.3, ст.185 ч.2, ст.71,75 КК України, до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;  вироком Нововолинського міського суду від 16.08.2004 року  за ст.185 ч.2, ст.71 КК України, до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі; звільнений 16 лютого 2009 року по відбуттю строку покарання, жителя АДРЕСА_2

             у вчиненні  злочинів, передбачених ч.2, ч.3, ст.185, ч.1 ст.304, ч.3 ст.357 КК України;

встановив:

               На початку вересня 2009 року, приблизно о 22 годині, підсудний  ОСОБА_3, з корисливою метою, через кватирки вікон, які були відкриті, проник в приміщення кухні та вітальної кімнати квартири АДРЕСА_1, звідки повторно, таємно викрав мобільний телефон марки “Samsung С-100” імеі: НОМЕР_5, вартістю 200 гривень, в який була вмонтована телефонна картка (стартовий пакет) оператора мобільного зв’язку “Лайф” з номером +НОМЕР_6, вартістю 10 гривень та мобільний телефон марки “NOKIA-1110” імеі: НОМЕР_7, вартістю 200 гривень, в який була вмонтована телефонна картка (стартовий пакет) оператора мобільного зв’язку “Київстар” з номером +НОМЕР_8, вартістю 30 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 440 гривень.

          Крім того, 12 вересня 2009 року, біля 23 години підсудний   ОСОБА_3, за попередньою змовою з неповнолітніми  ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які звільнені від кримінального покарання на підставі ст.105 КК України, з корисливою  метою, шляхом вільного доступу, проник в автомобіль НОМЕР_1, який знаходився поблизу кафе “Діоніс” в  м.Нововолинську, на проспекті Дружби, звідки повторно, таємно викрав сумочку для дисків, вартістю 28 гривень, CD- диски в кількості 7 штук, вартістю одного 25 гривень на суму 175 гривень, окуляри від сонця, вартістю 230 гривень, автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону марки “Соні-Еріксон”, вартістю 40 гривень, записник червоного кольору, вартістю 200 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 673 гривні, барсетку із шкірозамінника, сірого кольору з чорними вставками, вартістю 160 гривень в якій знаходився шкіряний гаманець коричневого кольору, вартістю 350 гривень, пластикова картка на заправку дизельним пальним в мережі АЗС “AVIAC” №НОМЕР_9, вартістю 10 гривень, мобільний телефон марки “NOKIA N70”, чорно-сірого кольору, серійний номер (імеі:) НОМЕР_10 вартістю 1100 гривень, в якому знаходилась флеш-картка ємністю 1 Gb., вартістю 90 гривень, ключі до  замка гаража в кількості 3 шт., вартістю одного 15 гривень, на суму 45 гривень, ключі до  замка дверей квартири в кількості 4 шт., вартістю одного 40 гривень, на суму 160 гривень, ключ замка запалювання автомобіля “Фіат Дукато”, вартістю 70 гривень, довідку про надання ідентифікаційного коду НОМЕР_2 на ім”я ОСОБА_8, довідку про надання ідентифікаційного коду НОМЕР_3 на ім”я ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1985 гривень та  жіночу шкіряну сумочку, чорного кольору, вартістю 580 гривень, в якій знаходився мобільний телефон марки “Samsung Е530”, білого кольору з фіолетовими вставками, серійний номер (імеі:) НОМЕР_11, вартістю 1800 гривень, з вмонтованою телефонною карткою (стартовим пакетом) оператора мобільного зв’язку “DJUICE” номер +НОМЕР_12, вартістю 25 гривень, мобільний телефон марки “NOKIA TVE 71”, чорного кольору, серійний номер (імеі:) НОМЕР_13, вартістю 2500 гривень, з вмонтованими телефонною карткою оператора мобільного зв’язку “Київстар” номер +НОМЕР_14, вартістю 25 гривень та телефонною карткою оператора мобільного зв’язку “DJUICE ” номер +НОМЕР_15 вартістю 25 гривень, “NOKIA 1100”, біло-зеленого кольору, серійний номер (імеі:) НОМЕР_13, вартістю 350 гривень, з вмонтованими телефонною карткою оператора мобільного зв’язку “Лайф” номер +НОМЕР_16, вартістю 25 гривень шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 450 гривень, в якому знаходились гроші купюрами різним номіналом у розмірі 100 гривень, кредитна картка КБ “ПриватБанк” та зарплатна картка “Укрсиббанку” на ім”я ОСОБА_8, вартістю однієї 10 гривень, на суму 20 гривень, ключі до  замка дверей квартири в кількості 2 шт., вартістю одного 40 гривень, на суму 80 гривень, жіночу косметичну сумочку з косметичним набором, вартістю 400 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 6380 гривень.  

    Крім цього, 12 вересня 2009 року приблизно о 23 годині, ОСОБА_3, знаючи  та усвідомлюючи про неповнолітній вік ОСОБА_5 і  ОСОБА_6,  шляхом вмовляння  та за допомогою використання свого авторитету, спонукав їх  до  таємного викрадення   чужого майна (крадіжки) з автомобіля  НОМЕР_4, що знаходився  біля кафе «Діоніс» в м.Нововолинську.  

         В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій визнав частково і пояснив, що  12 вересня 2009 року, він разом з ОСОБА_6 розвантажував кавуни на ринку поблизу стадіону м. Нововолинська і біля 22 години на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 з яким вони вирішили зустрітись. Так, зустрівшись в центрі м. Нововолинська,  вони  втрьох разом  прогулювались по місту.

       Приблизно о 23 годині, проходячи неподалік кафе “Діоніс”   побачили два чи три автомобілі, до одного з яких,  марки його він не знає, підійшов ОСОБА_9 і потягнувши на себе задні праві дверцята, проник в салон автомобіля. В цей час він, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стояли на вулиці і дивились щоб ніхто не йшов. Приблизно через хвилину, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля і він побачив у нього в руках барсетку та жіночу сумочку. Після цього вони всі разом побігли на сусідню вулицю, де почали оглядати викрадене ОСОБА_5 майно.      

      Оглянули жіночу сумочку та барсетку, в яких знаходилось  декілька мобільних телефонів, документи,  мобільні телефони та CD-диски. З цих речей ОСОБА_5 дав йому, ОСОБА_3,  мобільний телефон марки “Самсунг Е-530” типу жабка сіро-бірюзового кольору та шість CD-дисків, решту речей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розділили між собою. Що серед цих речей було він не знає, так як не придивлявся і хлопці йому нічого не показували.  Речі які він взяв, зберігав у себе вдома і про їх походження нікому нічого не розповідав.  

     Зазначив, що коли йому  давали мобільний телефон, який викрали, то ОСОБА_5 попередньо витягнув звідти  телефонну карту.

    Через деякий час до нього приїхали працівники міліції, на  запитання яких він все розповів  про  цей  випадок  та повернув речі, які були викрадені.

     ОСОБА_10 та ОСОБА_6 поділи інші викрадені ними речі, йому не відомо.

      Підсудний  ОСОБА_3 не заперечив,  що перед скоєнням цього злочину, приблизно на початку вересня 2009 року, точної дати він непам”ятає, прогулюючись по місту Нововолинську та проходячи по бульвару Шевченка, біля 22 години, він зайшов в двір будинку №34, де побачив у вікнах на першому поверсі однієї з квартир першого під”їзду відчиненими дві кватирки, В  самих кімнатах світилось світло, але ніяких силуетів людей він не бачив. Підійшовши ближче, на підвіконні з внутрішньої сторони приміщення кухні, він побачив мобільний телефон марки “NOKIA”, сірого кольору, марки його він не знає, який  вирішив викрасти, так як в приміщенні кухні нікого не було.  Ставши на підвіконня із зовнішньої сторони вікна та впевнившись, що його ніхто не бачить, через кватирку вікна перегнувся  та з приміщення кухні дістав вказаний мобільний телефон. В момент коли він викрадав вказаний мобільний телефон, то відразу вирішив подивитись і в приміщенні залу, з метою щось викрасти.

   Так, діставши вказаний мобільний телефон, він підійшов до вікна приміщення залу і побачив, що на підвіконні знаходиться ще один мобільний телефон синього кольору, після чого впевнившись, що його ніхто не бачить, таким же чином через кватирку вікна викрав і цей мобільний телефон. Після цього   пішов до себе додому, де і заховав викрадені мобільні телефони, щоб ніхто не міг їх знайти, при цьому він їх виключив. Про те, що він скоїв дану крадіжку, нічого нікому не розповідав.

    На слідуючий день з одного із телефонів, марки “Самсунг” він дістав телефонну карту оператора мобільного зв’язку “Лайф” та вставив її у свій мобільний телефон, для того, щоб зателефонувати, так як у нього на рахунку не було грошей. Відразу після того, на цей номер зателефонував  незнайомий йому хлопець, який вимагав, щоб він, ОСОБА_3 повернув йому  мобільні телефони. Після того, він  погодився на пропозицію  цього хлопця з ним зустрітись. В цей же день, приблизно в обідню пору,  він, ОСОБА_3,  біля будинку АДРЕСА_3, зустрівся з цим хлопцем. Крім цього хлопця ще були  два чоловіки, які почали у нього вимагати повернути їм викрадені телефони.  Так як  він ці мобільні телефони з собою не взяв, тому віддав їм свій мобільний телефон та 250 гривень, які знаходились у нього як заставу.   Після цього  вони зустрілись через два дні біля супермаркету “Наш край”, де він повернув цьому чоловіку, як йому пізніше стало відомо його прізвище ОСОБА_4, викрадені два мобільні телефони з телефонними картками до них, а останній віддав  йому,  ОСОБА_3, його мобільний телефон та 150 гривень, а 100 гривень не віддав, мотивуючи, що це кошти в рахунок компенсації за моральну шкоду.  Після цього вони розійшлись.

  Щодо обвинувачення у втягненні неповнолітніх ОСОБА_6  та ОСОБА_5 у злочинну діяльність, винним себе не визнає, оскільки ніякого  впливу на них не мав і немає, не схиляв їх до вчинення  злочину, не вмовляв, і взагалі в момент вчинення крадіжки ОСОБА_5  стояв неподалік разом з ОСОБА_6 Також зазначив, що наміру  викрадати документи в них не було і вони не знали чуже майно, то не знали, що серед нього знаходяться паспорти чи інші важливі особи, що серед чужого майна є якісь  документи.

              Допитаний в судовому засіданні  неповнолітній  ОСОБА_5  пояснив, що 12 вересня 2009 року він прогулювався разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 по місту   Нововолинську і проводив її додому на вулицю  Гірничу.

         Приблизно між 20 та 21 годинами йому на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_3, з яким колись розвантажували  кавуни на ринку в м. Нововолинську. ОСОБА_3 сказав, що разом із спільним знайомим ОСОБА_6 буде його чекати біля кафе “Діоніс”, так як можна заробити грошей, але яким саме  способом ОСОБА_3 не пояснював.

     Біля  22 години, він, ОСОБА_9,  підходячи до кафе “Діоніс”, в якому відбувалось весілля, побачив неподалік цього приміщення  ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які сиділи на підвищенні під балконом кафе.

    Всі троє спілкувались і під час розмови   ОСОБА_3 сказав, щоб вони зачекали, а сам відійшов в сторону автомобілів, які стояли неподалік кафе “Діоніс”. Що він там робив ОСОБА_5 не бачив, так як в цей час не звертав на нього уваги. Коли ОСОБА_3 повернувся, то ОСОБА_6 сказав, що хоче  додому, і ОСОБА_3 запропонував йти пішки. Так, проходячи поблизу одного  із автомобілів іноземного виробництва, що стояв біля кафе “Діоніс”,  ОСОБА_3 сказав їм зачекати, і він, ОСОБА_5 з ОСОБА_6  зупинились відразу за багажником вказаного автомобіля, а ОСОБА_3, простягнувши руку через вікно передніх дверей, яке було напіввідкрите, відчинив дверцята і дістав з салону автомобіля поліетиленовий пакет, затемнені окуляри, зарядний пристрій до мобільного телефону та диски, які віддав йому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Після того, ОСОБА_3 сказав, щоб вони ще зачекали і відкривши дверцята задніх дверей, дістав з салону автомобіля жіночу сумочку, чорного кольору та барсетку світло-коричневого кольору, які також їм віддав. Після чого на пропозицію  ОСОБА_6  вони разом з ним побігли в сторону гуртівні за приміщення кафе “Діоніс”, а ОСОБА_3 знову зазирнув в салон автомобіля,  після чого приєднався до них.

    Зазначив, що коли ОСОБА_3 перший раз відкрив двері автомобіля, то він ОСОБА_5 і ОСОБА_6  відразу зрозуміли, що той буде щось викрадати і при цьому вони стояли неподалік  від даного автомобіля і їх в цей момент ніхто не бачив. Коли вони після крадіжки всі зібрались, то почали разом дивитись вміст речей, які викрали.

    Серед викрадених речей, були  чотири мобільні телефони, з яких він, ОСОБА_5 забрав собі два марки “NOKIA”, один мобільний телефон забрав собі ОСОБА_3, а один мобільний телефон забрав собі ОСОБА_6 Також, були якісь кредитні картки, затемнені окуляри від сонця, CD-диски, з яких він бачив лише три,  коробка до даних дисків та зарядний пристрій, а також  жіночий гаманець, в якому знаходились гроші і  якісь документи.      

    По дорозі ОСОБА_3 викинув телефонні картки з мобільних телефонів.

    Біля кінотеатру ОСОБА_3 по мобільному телефону викликав таксі, на   якому вони поїхали на 15 –Мікрорайон до супермаркету “Наш”. За таксі розраховувався ОСОБА_6, заплативши 20 гривень.

   Після цього, вони втрьох пішли у під”їзд будинку № 20 на 15-Мікрорайоні і всі речі  заховали в приміщенні підвалу, окрім мобільних телефонів, які забрали з собою, після чого порозходились по домівках.

    Зазначив, що саме ОСОБА_3 зателефонував  йому пізно ввечері на мобільний телефон і запропонував  прийти до приміщення кафе «Діоніс», сказавши, що   можна заробити грошей. Також вказав, що з ОСОБА_3 був раніше знайомий і він знав, що ОСОБА_5  навчається в школі.

    Вказані обставини підтвердив в суді неповнолітній ОСОБА_6, який також пояснив, що 12 вересня 2009 року він з ОСОБА_3 після розвантаження кавунів приблизно о 23 годині на пропозицію останнього   прийшов до приміщення кафе «Діоніс», де їх чекав  ОСОБА_5 Ствердив, що крадіжку з автомобіля вчиняв саме ОСОБА_3, а вони з ОСОБА_5 стояли неподалік і ОСОБА_3 передавав їм викрадене майно.  

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що він разом з дружиною ОСОБА_8, автомобілем під керуванням ОСОБА_7, 12 вересня 2009 року приїхав до кафе «Діоніс», де був запрошений на весілля. Коли всі вийшли з машини, то залишили там мобільні телефони, інші речі і закрили машину на центральний замок. Зазначив, що сигналізації там немає. Біля 2 год ночі вийшли на вулицю, щоб їхати додому і виявили, що мобільні телефони, барсетка, документи, гроші пропали. Хто вчинив крадіжку відомо не було. Зазначив, що на даний час претензій до підсудних немає, оскільки  шкода завдана злочином відшкодована батьками неповнолітніх ОСОБА_6 і  ОСОБА_9  

З оголошених в суді показів потерпілого ОСОБА_7 (а.с. 29) вбачається, що 12.09.2009 року він їздив на автомобілі «Опель-Омега» в ресторан «Діоніс» і був там на весіллі. Коли біля 2 години ночі вийшов, то хотів відкрити машину з пульта, але йому не вдалося, так як двері вже були відчинені. В цей час виявив пропажу музичних дисків в футлярі, окулярів від сонця, автомобільного зарядного пристрою до мобільного телефону, записника. Окрім цього пропали речі його знайомих ОСОБА_8, які знаходились  автомобілі та чотири їх мобільних телефони, в тому числі три  марки  Нокіа та один марки Самсунг. У поданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, претензій до підсудних немає.(а.с.288).

Потерпіла ОСОБА_8 також подала суду заяву в якій просила справу розглядати у її відсутності, претензій до підсудних немає.(а.с.309)

Окрім показань підсудного ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_4 ОСОБА_1, допитаних  в суді свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13,  оголошених в суді показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,  винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненні повторно таємного викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_4  ( крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, у таємному викраденні  чужого майна потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 вчиненому повторно  за попередньою змовою групою осіб та втягненні  неповнолітніх у злочинну діяльність,  підтверджується письмовими доказами справи: протоколами  огляду місця події від 13.09.2009 року , від 18.09.2009 року , від 21.09.2009 р. від 25.09.009 року ( а.с.8, 14.20,22, 25, 58) протоколом огляду предметів від 24.09.2009 року ( а.с.34-36), які приєднані до матеріалів справи постановою від 24.09.2009 року ( а.с.45), протоколом огляду предметів від 30.099.2009 року (а.с.57-58), які приєднані до справи постановою від 30.09.2009 року ( а.с. 2009 року) протоколом огляду речових доказів від 20.10.2009 року ( а.с.95), постановою про приєднання речових доказів до справи від 20.10.2009 року ( а.с. 96-97), протоколами відтворення обстановки і обставин події від 21.11.2009 року ( а.с.176-182 з фото таблицями), протоколом огляду речових доказів від 23.11.2009 року ( а.с.183), які постановою від 23.11.2009 року приєднані до матеріалів справи ( а.с.184-185), довідками про вартість майна ( а.с.189-194).  

Умисні дії підсудного ОСОБА_3  які  виразились у таємному  викраденні чужого майна вчиненому повторно  за попередньою змовою групою осіб, суд  кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.

Умисні дії підсудного ОСОБА_3 які виразились у  таємному викраденні чужого майна вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Заперечення ОСОБА_3 щодо безпідставності  обвинувачення його  у втягнення неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у злочинну діяльність спростовані показами допитаних в суді неповнолітніх ОСОБА_5 ОСОБА_6, які ствердили, що саме ОСОБА_3, знаючи про їх вік,  запропонував їм  прийти до кафе «Діоніс» пізно ввечері, пояснивши, що там можна підзаробити грошей. Такі умисні дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 304 КК України.  

  В суді не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 у незаконному  заволодінні шляхом викрадення  паспортами  та іншими  особистими документами, оскільки,  як встановлено в судовому засіданні,  паспорти та інші особисті документи  ОСОБА_1 і ОСОБА_8  виявилися у нього  лише тому, що він викрав інше майно вказаних осіб, зокрема жіночу сумочку, барсетку, що також належала  потерпілим, в зв’язку з чим  його дії по цьому епізоду кваліфіковані як  злочин проти власності.  Враховуючи  наведене,  за ч.3 ст. 357 КК України підсудного ОСОБА_3 суд виправдовує за відсутністю складу злочину.  

          Обставин  що пом"якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 суд не вбачає.  

    При призначені підсудному ОСОБА_3  міри покарання суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу - неодноразово  притягувався до кримінальної відповідальності  за корисливі злочини,  скоїв злочин  після відбуття покарання і звільнення з місць позбавлення волі, не працює, що дає суду підстави  вважати, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства. Визначаючи строк покарання у виді позбавлення волі, суд бере до уваги думку потерпілих, стан психічного здоров?я  підсудного, вік та стан здоров?я його батьків.  

    Судові витрати по справі за проведення судової дактилоскопічної експертизи  (а.с.54, 134) в сумі 973,52 грн. та судової психіатричної експертизи ( а.с.147) в сумі 306, 90 грн., які мають бути стягнуті з ОСОБА_3, що є неплатоспроможною особою,  суд, у відповідності до ч.5 ст.93 КПК України, відносить на рахунок держави.    

          Питання  про речові докази суд  вирішує в порядку ст.81 КПК України.

    Керуючись  ст.323,324 КПК України, - суд

                                                    з а с у д и в:

    ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК,  ч.1 ст.304 КК України та призначити йому покарання:

           - за ч.3 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки  1 ( один ) місяць;

        - за ч.2 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

        - за ч.1 ст.304 КК України  - у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки.

         На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно  призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки  1 ( один) місяць.

        За ч.3 ст.357 КК України – виправдати, в зв’язку з відсутністю складу злочину.

        Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити засудженому ОСОБА_3 без змін.    

             Речові докази: паспорт громадянина України ОСОБА_8, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім”я ОСОБА_17, паспорт громадянина України ОСОБА_1, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ на автомобіль марки «Тойота каролла», посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1, тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль марки «Тойота-королла», талон до посвідчення водія, яке належить ОСОБА_1, талон до посвідчення водія, яке належить ОСОБА_8, посвідчення водія на ім’я ОСОБА_8, пластикову картку супермаркету  «Фокстрот», пластикову картку «Укрсиббанк», яка належить ОСОБА_8., пластикову картку ДП, перепустку на підприємство «Кроноспан» залишити у власності  ОСОБА_8, ОСОБА_1.  Мобільний телефон марки «Нокіа TVЕ71», мобільний телефон марки «Самсунг Е530», мобільний телефон марки «Нокіа 1100»,  мобільний телефон марки «Нокіа-N70», оптичні лазерні диски в кількості 6 шт., футляр для компакт-диску, автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону, затемнені окуляри від сонця, мобільний телефон марки “Samsung С-100”, телефонну картку (стартовий пакет) оператора мобільного зв’язку “Life”, мобільний телефон марки “Nokia 1100”, телефонну картку (стартовий пакет) оператора мобільного зв’язку “Київстар”, барсетку виготовлену із шкірозамінника, в’язку ключів до  замків сріблястого кольору в кількості 4 шт., в’язку ключів до  замків  в кількості 3 шт., ключ до замка запалювання автомобіля  телефонну картку (стартовий пакет) оператора мобільного зв’язку “DJUICE” – залишити у власності  ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_4.  

                На вирок може бути  подано апеляції до апеляційного суду Волинської                  області протягом 15-ти днів з моменту  його проголошення.  

       Головуючий   підпис

       Згідно з оригіналом

       Суддя                                                                                   О.Р. Ференс-Піжук