ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 р. № 6/114
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівДемидової А.М.
Жукової Л.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційне поданняЗаступника прокурора Чернігівської області
на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 р.
у справі № 6/114
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Чернігівська фабрика лозових виробів"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
провизнання права власності
за участю представників:
прокурора: Громадський С.О.
позивача: Посмашний Р.В.
відповідача: не з’явився
встановив:
Закрите акціонерне товариство "Чернігівська фабрика лозових виробів" (надалі –"Фабрика") звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця (надалі –"ФОП") ОСОБА_4 про визнання права власності на об’єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі з літерою Е-1, загальною площею 443,00 кв.м., що складається з двох приміщень, а саме склад № 1 (літера Е-1) загальною площею 183,9 кв.м. та склад № 2 (літера Е1-1) загальною площею 259,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані самочинним зведенням відповідачем на земельній ділянці позивача капітальної будівлі та наявністю підстав для застосування норм ст. 367 ЦК України.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 р. (суддя Блохіна Ж.В.) позов задоволено повністю; визнано за Фабрикою право власності на об’єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі з літерою Е-1, загальною площею 443,00 кв.м., що складається з двох приміщень, а саме склад № 1 (літера Е-1) загальною площею 183,9 кв.м. та склад № 2 (літера Е1-1) загальною площею 259,1 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 328, 331, 373, 375, 376 ЦК України, ст. 95 Земельного кодексу України (надалі –"ЗК України"), ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".
В порядку ст. 107 ГПК України та ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" до Вищого господарського суду з касаційним поданням звернувся Заступник прокурора Чернігівської області, який просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційне подання мотивоване неправильним застосуванням судом норм ст.ст. 375, 376 ЦК України, а також незастосуванням судом норм ст.ст. 18, 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про реєстрацію прав на нерухоме майно".
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом Чернігівської області встановлено, що 20.12.2007 р. між Фабрикою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки Р-2Л (надалі –"Договір").
Об’єктом оренди за Договором, згідно п.п. 1.1, 2.1., є земельна ділянка загальною площею 0,0690 га, що належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Строк оренди встановлено у десять місяців до 20.09.2008 р.
Відповідач прийняв об’єкт оренди за актом приймання-передачі від 20.12.2007 р. та повернув його орендодавцеві 31.05.2008 р. за відповідним актом. При цьому, як встановлено місцевим судом, в п. 5 акту приймання-передачі від 31.05.2008 р. зазначено, що земельна ділянка, яка передається від орендаря орендодавцеві, має на собі самочинно збудовані орендарем будівлі, зокрема, одноповерхову капітальну будівлю загальною площею 443,0 кв.м.
Згідно умов Договору земельна ділянка передається орендареві під встановлення тимчасових металевих конструкцій (ангару), не пов’язаних з землею. Використовується земельна ділянка, відповідно до п.п. 5.1, 5.2., виключно у відповідності до її цільового призначення, тобто для експлуатації будівель та споруд промислового призначення.
Сторони Договору погодили, що орендар зобов’язаний не проводити без письмової згоди орендодавця будь-яких будівельних робіт, необумовлених Договором (п. 9.1.).
Нормами ст. 95 ЗК України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця, із дотриманням установленого законодавством порядку.
Втім, як встановлено судом, Фабрика не надавала ФОП ОСОБА_4 відповідної згоди на зведення об’єкту нерухомого майна на своїй земельній ділянці. Виходячи з цього та керуючись нормами ст. 376 ЦК України місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги про визнання права власності. Втім, на думку колегії суддів, такий висновок є передчасним, виходячи з наступного.
Нормами ч. 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Приймаючи рішення, господарський суд не дослідив наявності в позивача прав на звернення до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності. Судом також не встановлено, які саме дії відповідача порушували б права або інтереси позивача та зумовили право позивача на звернення до господарського суду згідно ст.1 ГПК України. Не з'ясовано судом і дійсних обставин спору, зокрема, щодо наявності умов, встановлених законом, для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду.
Крім того, згідно положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Втім, судом питання порушення прав інших осіб самочинним будівництвом не досліджувалось.
Водночас місцевим господарським судом проігноровано норми ст. 27 ГПК України та не вирішено питання щодо залучення до участі у справі компетентних органів, до відання яких, відповідно до чинного законодавства, віднесені питання надання дозволів на забудову земельних ділянок, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів та обов’язкової державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, місцевим господарським судом в порушення ст. 43 ГПК України не досліджено всіх обставин справи та неправомірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Наведене свідчить, що винесений судовий акт підлягає скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 р. у справі № 6/114 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя А. Демидова
судді: Л. Жукова
О. Кролевець