ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Провадження №11кп/818/1174/19                                Головуючий 1 інстанції: Храмцов В.Б. Справа № 610/2081/17                                                Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч. 2 ст. 190 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       01 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

       головуючого – судді                                   - Протасова В.І.,

       суддів:                                                         - Савченка І.Б., Савенка М.Є.,

       при секретарі                                        - Пильченко Ю.В.,

       за участю прокурора                                - Фатєєва А.М.,

захисника адвоката                         - Костяного А.О.        

обвинуваченого                                 - ОСОБА_1 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Фурманова Є.В., захисника Костяного А.О. на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 27 липня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

       Покладено на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу – оперуповноваженим СКР Балаклійського РВ ГУ МВС України в Харківській області, з метою незаконного збагачення шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою та у групі з невстановленими в ході досудового розслідування особами, 26.12.2014 близько 18-00 год., знаходячись у м.Балаклія Харківської області, отримав інформацію від особи, з якою перебував у змові та матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, котра в свою чергу в телефонній розмові з ОСОБА_2 , 1941 року народження, для створення у неї хибного уявлення щодо кримінальної відповідальності, яка загрожує її онуку ОСОБА_3 , 1986 року народження, повідомила неправдиву інформацію про те, що її онук став винуватцем дорожньо-транспортної події та в теперішній час затриманий і знаходиться у районному відділі міліції у м. Мерефі Харківської області. Також особа, з якою ОСОБА_1 перебував у змові та матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, повідомила ОСОБА_2 про те, що для звільнення ОСОБА_3 та уникнення ним кримінальної відповідальності їй необхідно надати потерпілій від дорожньо-транспортної події грошові кошти у розмірі 10 000 грн., які необхідно перерахувати на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , яка була необізнаною у злочинних намірах ОСОБА_1 та невстановлених в ході слідства осіб.

В цей же день близько 18-30 год. ОСОБА_2 , будучи введеною в оману, через термінал самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк», розташований по вул. Леніна, 40-а, у м. Балаклії Харківської області, внесла на банківський рахунок (картку) № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , власні грошові кошти в сумі 10 000 гривень.

26.12.2014 близько 19-30 год. ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою та у групі з невстановленими в ході слідства особами, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на особисте збагачення, заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 у розмірі 9 600 грн. (без урахування комісії банку), які на його прохання з банкомата ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого по вул. 1 Травня, 10, у м.Балаклії Харківської області, з банківського карткового рахунку ОСОБА_4 зняв її чоловік – ОСОБА_5 , не обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановлених в ході слідства осіб.

Злочинні дії ОСОБА_1 та невстановлених в ході слідства осіб завдали ОСОБА_2 , із врахуванням її матеріального становища, значної шкоди на загальну суму 10 000 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб та таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

В апеляційних скаргах:

-прокурор просить скасувати вирок у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що при призначенні покарання суд не врахував ганебність вчиненого злочину працівником правоохоронного органу щодо особи похилого віку. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину не визнав, про спільників не повідомив, що свідчить про його злочинну спрямованість;

-захисник просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 невинуватим у скоєнні інкримінованого злочину та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Мотивуючи скаргу вказав, що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, судовий розгляд проведено неповно та упереджено, порушено кримінальний процесуальний закон, право обвинуваченого на захист. На думку захисника, надані у кримінальному провадженні докази лише підтверджують факт скоєння злочину стосовно ОСОБА_2 , однак вони жодним чином не доводять наявність складу злочину в діях обвинуваченого, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Вказав, що ОСОБА_1 не застосовував до потерпілої обман, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_2 ввели в оману інші невстановлені особи. Також вказав на сумлінне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, через що, на думку захисника, він й був обмовлений з метою дискредитації. Органом досудового слідства не було перевірено факт причетності до скоєного злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Показання свідків ОСОБА_6 є суперечливими та неправдивими, між ними та обвинуваченим склалися неприязні відносини через сумлінну роботу ОСОБА_7 по боротьбі зі злочинністю. Відповідно до інформації оператора мобільного зв`язку, абонент, який телефонував потерпілій, знаходився в місцях позбавлення волі в Луганській області, що виключає причетність ОСОБА_7 до вчиненого злочину. По справі не встановлений зв`язок обвинуваченого з особами, що вчинили злочин, наявність між ними зговору, конкретні злочинні дії ОСОБА_7 . У вироку не міститься інформація про час, місце, спосіб вчинення злочину, суб`єктивну сторону складу злочину у діях ОСОБА_7 . Також вказав, що судом було необґрунтовано відхилено низку клопотань сторони захисту, направлених на доведення невинуватості ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь головуючого судді; з`ясувавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача; захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу адвоката Костяного А.О.; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг захисника та прокурора, а саме в частині обґрунтованості засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, дотримання при здійсненні кримінального провадження вимог кримінального процесуального закону та правильності призначення покарання.

Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 27 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Висновки суду про вчинення обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах, серед яких наступні.

Показання потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що 26 грудня 2014 року ввечері на стаціонарний домашній телефон їй зателефонувала невідома особа, яка назвалася її онуком – ОСОБА_3 , який повідомив, що він на автомобілі збив жінку, яка перебуває у важкому стані. Потім слухавку узяла інша особа, яка назвалася співробітником поліції і повідомила, що її онук – ОСОБА_3 потрапив у дорожньо транспортну пригоду та завдав шкоди потерпілій, яка перебуває у тяжкому стані. Крім того, невідома особа, яка назвалася співробітником поліції, запропонувала відшкодувати збитки потерпілій жінці шляхом передачі потерпілій грошей, на що погодилася потерпіла ОСОБА_2 . Після чого за потерпілою заїхав автомобіль, відвіз до банкомату, з якого потерпіла ОСОБА_2 перерахувала гроші у сумі 10 000 гривень на зазначений невідомою особою, яка назвалася співробітником поліції, рахунок.

Показання свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що наприкінці грудня 2014 року зателефонувала її мати – ОСОБА_2 і сказала що перерахувала гроші, щоб відшкодувати збитки потерпілій жінці, яку начебто збив на своєму автомобілі її онук ОСОБА_3 . Просила нікому не казати. Після чого, вона зателефонувала своїй сестрі – ОСОБА_9 , яка повідомила що з її сином все гаразд.

Показання свідка ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що 26 грудня 2014 року їй зателефонувала сестра – ОСОБА_8 і повідомила що син останньої – ОСОБА_3 потратив у дорожньо-транспортну пригоду. ОСОБА_9 у відповідь сказала що це не могло статися, оскільки машина сина стояла у гаражі. Після чого, вона одразу ж зателефонувала синові і запитала чи все добре, на що той відповів, що все добре і у ніяку дорожньо – транспортну пригоду він не потрапляв.

Показання свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що у 2014 році у холодну пору року, більш точної дати він не пом`ятає, зателефонувала його мати і спитала чи все у нього гаразд, також повідомила, що бабуся перерахувала гроші щоб відшкодувати збитки потерпілій жінці, яку він начебто збив на своєму автомобілі. Він сказав матері що у ніяку дорожньо – транспортну пригоду не потрапляв і з ним все гаразд. Після чого вони поїхали до бабусі, яка розповіла що їй телефонувала особа, яка назвалася її онуком і просила допомоги, а після чого вона перерахувала гроші на рахунок, який продиктувала особа, яка назвалася співробітником поліції. 

Показання свідка ОСОБА_10 , який пояснив суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у його сина був день народження, на який було запрошено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Близько 17-00 години, коли всі гості сиділи за святковим столом, на телефон ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_11 , який у телефонному гучному режимі попросив кредитну картку. Оскільки у ОСОБА_5 своєї кредитної картки не було з собою, він запитав у своєї дружини – ОСОБА_4 чи є у неї кредитна картка. ОСОБА_4 запитала навіщо ОСОБА_1 , потрібна картка, на що ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_1 повинен терміново перерахувати гроші його брат а картки у нього не має. Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали раніше, щоб зняти гроші.

Показання свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що 26 грудня 2014 року він з дружиною – ОСОБА_4 приїхали на день народження племінника його дружини. На мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 і спросив чи є у нього банківська картка, на що той відповів, що у нього не має. Запитав у дружини чи є у неї банківська картка і та сказала що є. Після чого ОСОБА_4 передав дружині мобільний телефон і вона продиктувала ОСОБА_1 номер кредитної картки. Після чого ОСОБА_1 декілька раз телефонував йому і питав чи прийшли гроші. Оскільки у ОСОБА_5 з собою не було планшету, на який була прив`язана вказана банківська картка, вони з дружиною поїхали додому, подивились на планшеті що гроші надійшли на рахунок, взяли картку і він разом з ОСОБА_1 , який приїхав до них до дому, поїхали до банкомату, де він зняв гроші і передав їх ОСОБА_12 . Наступного ранку приїхав ОСОБА_1 і показав добове зведення подій, зареєстрованих у Балаклійському відділі міліції за добу, в якій була зазначена заява на його дружину. Дружина одразу сказала, що якщо приїдуть співробітники правоохоронних органів, то вона все їм розкаже як все було насправді.  ОСОБА_5  запитав у  ОСОБА_1  навіщо він їх так підставив, на що той відповів, що так вийшло і що його підставили співробітники міліції.

Показання свідка ОСОБА_4 , яка пояснила суду, що 26 грудня 2014 року вона разом з чоловіком – ОСОБА_5 приїхали на день народження її племінника. На мобільний телефон її чоловіка зателефонував ОСОБА_1 і запитав чи є у нього банківська картка, на що той відповів, що у нього не має. Запитав у неї і вона сказала що є. Після чого її чоловік передав їй мобільний телефон і вона продиктувала ОСОБА_1 номер кредитної картки. Потім вони поїхали додому щоб перевірити чи надійшли гроші. Після того її чоловік разом з ОСОБА_1 поїхали до банкомату знімати гроші. Наступного ранку приїхав ОСОБА_1 і показав добове зведення подій, зареєстрованих у Балаклійському відділі міліції за добу, в якій була зазначена заява на неї. Вона одразу сказала, що якщо приїдуть співробітники правоохоронних органів, то вона все їм розкаже як все було насправді. У грудні 2015 року вранці приїхали з обшуком співробітники УБОЗ. У вечорі приїхав ОСОБА_1 , коли як раз у гостях була її кума – ОСОБА_13 . ОСОБА_1 просив щоб вона змінила свої покази, інакше у нього будуть проблеми із за неї. Вона йому відмовила і після чого спілкування з ОСОБА_1 закінчилось.

Показання свідка ОСОБА_14 , яка пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у її сина був день народження, на який було запрошено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які приїхали близько 15-00 год. Після того, як ОСОБА_5 зателефонував телефон, він спросив у дружини – ОСОБА_4 чи є у неї кредитна картка, на що та запитала для чого вона потрібна. ОСОБА_5 відповів, що для ОСОБА_15 , якому повинен терміново перерахувати гроші його брат. ОСОБА_4 взяла мобільний телефон і продиктувала номер її кредитної картки. Після 17-00 години ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали.

Показання свідка ОСОБА_13 , яка пояснила суду, що у грудні місяці 2015 року приїжджала у гості до ОСОБА_4 . Бачила як у той час приїжджав ОСОБА_1 та розмовляв з ОСОБА_5 . ОСОБА_16 , як ОСОБА_1 просив ОСОБА_5 щоб той вплинув на дружину, аби та змінила свої покази. Потім чула як ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_4 та просив щоб та змінила свої покази, на що остання відповіла відмовою.

Виписка по банківському (картковому) рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 , відповідно до якої на її рахунок 26.12.2014 року надійшли кошти в сумі 10 тис. грн. та фотозображення, відповідно до якого вказані кошти перевів у готівку у той самий день ОСОБА_5 (т.1 а.с.50).

Інформація про здійснені телефонні дзвінки ПрАТ «МТС Україна» відповідно до якої, у день вчинення злочину, а саме 26.12.2014 обвинувачений ОСОБА_1 не однократно телефонував (19 разів) свідкам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також 9 разів телефонував на наступний день зранку, що підтверджується показаннями вказаних свідків (т.1 а.с.236-256).

Постанова про визнання речовими доказами від 11.12.2015 року та 24.04.2017 року, відповідно до яких банківський чек перерахування коштів ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_4 та аркуш паперу із власноручними записами потерпілої ОСОБА_2 визнані речовими доказами (т.1 а.с. 79-82, 213-214).

Протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 09.12.2015 року, відповідно до якого в ході обшуку вилучено банківську картку ОСОБА_4 , на яку потерпіла ОСОБА_2 перерахувала 10 тис. грн. при вищевказаних обставинах (т.1 а.с. 65 - 75).

Протоколи огляду речей і документів від 11.12.2015 року та огляду документу від 24.04.2017 року, відповідно до яких оглянуто банківський чек та рукописні записи потерпілої ОСОБА_2 у день вчинення злочину, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_2 перерахувала кошти в сумі 10 тис. грн. на рахунок ОСОБА_17 , у якому зафіксовано дату, час, суму переведених коштів, ім`я та по-батькові останньої, її банківський рахунок, за яким банківську картку отримав обвинувачений у ОСОБА_4 (т.1 а.с. 76-78, 210-212).

Лист ПАТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/-20180129/3947 від 17.04.2018 року, відповідно до якого всі термінали самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» в тому числі TS207745 та TS211694 можуть надавати свої послуги цілодобово, зокрема клієнти мають змогу переказувати грошові кошти, поповнювати карткові рахунки тощо (т.2 а.с.48).

Довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2001 року по 30.06.2017 року, з якого вбачається, що розмір отримуваної середньомісячної пенсії, яка нараховувалася та виплачувалася потерпілій ОСОБА_2 , була меншою в більш ніж 5 разів спричиненого їй збитку внаслідок вчинення вищевказаного злочину, що свідчить про заподіяння значної шкоди потерпілій ОСОБА_2 (т.1 а.с. 316-320 ).

Зазначені показання потерпілої, свідків, письмові докази по справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Наведені докази були належним чином оцінені судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за вказаним обвинуваченням, а доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновки, що були покладені в основу обвинувального вироку за ч. 2 ст. 190 КК України.

При постановленні обвинувального вироку, районний суд відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. По справі здобуто докази, що були отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими, у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, поза розумним сумнівом.

Колегією суддів ретельно перевірені й інші доводи апеляційної скарги захисника, в результаті встановлено наступне.

Твердження апелянта про порушення права обвинуваченого на захист не знайшло свого підтвердження. ОСОБА_18 під час досудового та судового слідства був забезпечений професійною правовою допомогою, по справі приймав участь адвокат Костяний А.О. Судом були створені належні умови для повноцінної реалізації обвинуваченим своїх процесуальних прав, будь-яких перешкод у доведенні перед судом своєї правової позиції, участі в допиті учасників судового розгляду, заявленні клопотань, висловлюванні своєї думки з приводу клопотань інших учасників – не встановлено.

Щодо доводу захисника про те, що ОСОБА_1 не застосовував до потерпілої обман, а у вироку суду зазначено, що ОСОБА_2 ввели в оману інші невстановлені особи, що свідчить про непричетність обвинуваченого до вчиненого злочину, колегія суддів вказує на таке.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб та таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

Відповідно до обставин кримінального провадження, які визнані судом доведеними, ОСОБА_1 26.12.2014 р. близько 18-00 год. отримав інформацію від особи, з якою перебував у змові та матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, котра в свою чергу в телефонній розмові з ОСОБА_2 , 1941 року народження ввела останню в оману, внаслідок чого потерпіла перевела на банківську картку, що належить ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 грн. Згідно з вищевказаними показаннями свідків, номер банківської картки надала ОСОБА_4 , а в подальшому ОСОБА_5 зняв із неї вказані кошти на прохання ОСОБА_1 . Вказані обставини повністю доведені наданими стороною обвинувачення доказами та підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 злочину за попередньою змовою та у групі з іншими особами та правильність кваліфікації його дій.

Посилання захисника про те, що обвинувачений був обмовлений у вчиненні злочину не підтверджено будь-якими об`єктивними доказами.

Крім того дана обставина перевірялася судом першої інстанції, з цього приводу суд зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_5 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_14  та ОСОБА_13 під час досудового розслідування та судового розгляду давали послідовні показання, які суттєво не змінились за весь цей час та не мають жодних протиріч між собою. Із показань вбачається чітка послідовність дій, яка підтверджена інформацією про здійснені телефонні дзвінки ПрАТ «МТС Україна» за номерами телефонів обвинуваченого ОСОБА_1 , а також свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Таким чином, вказаний довід сторони захисту є необґрунтованим та не може вплинути на висновки районного суду про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

Щодо посилання апелянта про те, що органом досудового слідство не було прийнято належних та дієвих заходів для встановлення інших причетних до скоєння даного злочину осіб, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно із вказаною нормою закону судом розглянуто кримінальне провадження в межах обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 , правових підстав для оцінки дій інших осіб, які на думку захисника є причетними до вчиненого злочину, суд не мав.

Також в ході апеляційного розгляду кримінального провадження не підтвердилося посилання захисника про невідповідність оскаржуваного вироку положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, прийняте рішення містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Щодо посилань адвоката про необгрунтовану відмову судом у задоволенні клопотань сторони захисту, колегія суддів вказує таке.

При розгляді кримінального провадження стороною обвинувачення були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджували вину ОСОБА_1 , а тому задоволення численних клопотань сторони захисту про проведення слідчих, негласних слідчих, розшукових дій, встановлення певних осіб, їх виклик допит в судовому засіданні (том 1, арк.133-139; том 2, арк. 4-13) було недоцільним та лише призвело б до невиправданого затягування розгляду кримінального провадження, що суперечило б як ст. 2 КПК України, так й принципу, закріпленому у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Мотиви, з яких судом було відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту ретельно та переконливо викладені в ухвалі від 23.01.2018 року (том 2, арк. 20-22). Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при здійсненні кримінального провадження, неповноту та необ`єктивність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення районного суду про визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, є законним та обгрунтованим, прийнятим за результатами повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката Костяного А.О. й скасування вироку суду немає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому занадто м`якого покарання, апеляційний суд зазначає наступне.

При призначенні покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про його особу, відповідно до яких ОСОБА_1 раніше не судимий, неодружений, має вищу освіту, перебуває на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області, в органах внутрішніх справ та Національної поліції –  з 04.08.2006 року,  на займаній посаді з 28.11.2016 року,  має спеціальне звання капітана поліції, має грамоти, подяки, позитивно характеризується за місцем виконання своїх посадових обов`язків та за місцем проживання, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Таким чином, районний суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Разом з тим, суд зазначив, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі та застосував до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки на умовах контролю за його поведінкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування відповідно до положень ст. 75 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

       Сукупність наведених даних свідчить про те, що обвинувачений заслуговує на довіру суду та отримання шансу на виправлення й повернення до суспільно корисного, законослухняного життя без ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність та прийняв обґрунтоване, законне рішення, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню суспільної небезпечності, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації; є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи апеляції прокурора про неправильне застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України є непереконливими, спростовуються викладеними у вироку районного суду та даній ухвалі обставинами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

       Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та захисника залишити без задоволення, а вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 27 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий суддя –

Судді: