АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Руснак А.П.,

  Адаменко О.Г.,

з участю секретаря : Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2009 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його позову до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики.

    Скасовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони Сімферопольському районному бюро технічної інвентаризації здійснювати дії пов’язані з перереєстрацією права власності ОСОБА_6 на нежилі приміщення, що йому належать, а саме: корпуси № 7 та № 8 кроликоферми, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вжиті відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Сімферополя від 01 жовтня 2009 року.  

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми боргу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про сплив строку позовної давності та відсутність поважних причин пропущення позовної давності.

Такі висновки відповідають нормам Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 23 квітня 2005 року за реєстром № 4106 був укладений договір позики, згідно до умов якого ОСОБА_5 передав у борг строком на три місяці ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 30 600 грн., які останній зобов’язався повернути до 23 липня 2005 року (арк. справи 34).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно умов вищеназваного договору його строк закінчився 24 липня 2005 року, однак, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише у червні 2009 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності.

Про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем у справі, що підтверджується даними носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання в суді першої інстанції, зокрема, його поясненнями у судову засіданні від 16 липня 2009 року (арк. справи 45).

Доводи апеляційної скарги представника позивача не містять законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Довірливі та дружні відносини між сторонами по справі, як підстави для визнання їх поважними причинами пропущення позовної давності самі по собі не можуть бути визнані такими, що перешкоджали би своєчасно звернутися до суду  з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Не має підстав вважати, що судом першої інстанції також були встановлені обставини, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України.

При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.

Судді:

В. Сіротюк А. Руснак О. Адаменко