КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10157/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019року місто Київ

справа № 360/1051/19

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Куркіній І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Міланіч А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач звернувся до Бородянського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46360976 від 08 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. про державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 ;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на вказану квартиру.

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

накласти арешт на двокімнатну квартиру, загальною площею 67,1 кв.м, житловою площею 33,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити АТ «Укрсоцбанк» відчужувати двокімнатну квартиру, загальною площею 67,1 кв.м, житловою площею 33,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняти дії по розпорядженню даною квартирою зі зняттям з реєстраційного обліку та виселенню всіх її мешканців, у тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, передавати в іпотеку, проникати у квартиру без згоди позивача, вселяти інших осіб, користуватися будь-яким способом квартирою без згоди позивача;

заборонити АТ «Укрсоцбанк» здійснювати дії щодо відключення від електричних мереж, газопостачання, комунікацій квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи вказану заяву позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, оскільки працівники АТ «Укрсоцбанк» 21 травня 2019 року самоправно без рішення суду про виселення осіб, що зареєстровані в квартирі зламали замки в спірній квартирі, зайняли житлове приміщення та мають намір відчужити квартиру.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , власником якої є АТ «Укрсоцбанк», заборонивши її відчуження, укладення договорів оренди, передачу в іпотеку.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідач АТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанову нову, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивачем не додано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб та не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі відчуження банком спірного нерухомого майна.

Зазначав, що накладення арешту на квартиру, що є предметом іпотеки порушує право АТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателя, надане йому Законом України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору.

Вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на неспівмірність заходів забезпечення позову, оскільки іпотечний договір є чинним та діє презумпція правомірності правочину.

Зауважував, що позивачем не доведено,чим порушуються його права внаслідок задоволення вимог кредитора шляхом позасудового врегулювання спору в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» та п.9.1іпотечного договору при невиконаному зобов`язанні щодо погашення заборгованості за чинним кредитним договором та договором іпотеки.

Посилався на те, що суд першої інстанції, приймаючи до розгляду заяву про забезпечення позову впорушення вимог ст.ст.152-154 ЦПК України не звернув увагу на те, що вказана заява не міститьпропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Від позивача ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі та третя особа у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просив розгляд справи проводити без участі його представника.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є рішення державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».

Спірна квартира на час укладення іпотечного договору №MRTG-000000012999/S від 23 травня 2008 року належала на праві власності ОСОБА_1 на підставідоговору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 травня 2008 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. за реєстровим №1575, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів, реєстраційний номер 2912409 від 23 травня 2008 року.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 08 квітня 2016 року зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В.

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо законності рішення державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. від 08 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 та державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірне нерухоме майно на підставі цього рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину вказаної квартири, яка належала позивачу з забороною її відчуження, укладення договорів оренди, передачу в іпотеку.

На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що АТ «Укрсоцбанк», як новий власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Накладення арешту на 1/2 частину спірної квартири з забороною її відчуження, укладення договорів оренди, передачу в іпотеку є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не додано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб та не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі відчуження банком спірного нерухомого майна правильність висновків суду першої інстанції щодо накладення арешту на 1/2 частину спірної квартири не спростовують, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Посилання апелянта на те, що накладення арешту на квартиру порушує право АТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателя та перешкоджає його господарській діяльності не містять відповідних обґрунтувань, в чому саме полягає існування перешкод для такої діяльності.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, приймаючи до розгляду заяву про забезпечення позову в порушення вимог ст.ст.152-154 ЦПК України не звернув увагу на те, що вказана заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язкові підстави для застосування зустрічного забезпечення судом, які передбачені статтею 154 ЦПК України у суду першої інстанції були відсутні.

За таких обставин, висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірної квартиру з забороною її відчуження, укладення договорів оренди, передачу в іпотеку є законним та обґрунтованим.

Що стосується вимог про заборону АТ «Укрсоцбанк» вчиняти дії по розпорядженню даною квартирою зі зняттям з реєстраційного обліку та виселенню всіх її мешканців, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, дарування, проникати у квартиру без згоди позивача,вселяти інших осіб, користуватися будь-яким способом квартирою без згоди позивача та здійснювати дії щодо відключення від електричних мереж, газопостачання, комунікацій квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що підстави для їх задоволення відсутні, оскільки вказані вимога не стосується предмету заявленого позову та виходить за межі його доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновку суду першої інстанції не спростовують і на його правильність не впливають.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2019 року.

Головуючий:

Судді: