АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    02 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.,

Суддів   : М ' ясоєдової Т.М.,

  Даніла Н.М.,

з участю секретаря : Печуріна Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Управління з   питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян Сімферопольської міської   ради до ОСОБА_5 про усунення перешкод шляхом звільнення жилої кімнати , за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2009 року   позовні вимоги Управління з   питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян Сімферопольської міської   ради задоволено в повному обсязі.

Зобов’язано ОСОБА_5 звільнити жилу кімнату, площею 17,6 кв.м., квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_5  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених позивачем, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що право позивача порушене та підлягає захисту.

Такі висновки суду суперечать нормам Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 4, 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що право на обрання способу захисту належить позивачеві, а суд зобов'язаний розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ордеру № 1 від 27 січня 1999 року у квартиру АДРЕСА_2, яка віднесена до відселенчеського фонду Управління з питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян Сімферопольської міської ради згідно рішення Сімферопольської міської ради № 1511 від 23 жовтня 1998 року (арк. справи 5),  була вселена ОСОБА_5 та як член сім`ї наймача ОСОБА_5 (арк. справи 23).

Згідно копії особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_5 виписана із вказаної квартири 29 листопада 2007 року у зв'язку із смертю (арк. справи 9).

Письмові докази у справі підтверджують, що місцем проживання позивача ОСОБА_5  вказано квартиру АДРЕСА_3, про що свідчать відомості внесені до паспорту, виданого 21 березня 2003 року Центральним районним відділом Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (арк. справи 18).

Прийнятий відповідно до статті 92 Конституції України Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема, визначає порядок реалізації вільного вибору місця проживання.

Статтею 3 названого закону також передбачено, що термін реєстрація вживається в такому значенні, як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із значенням адреси житла.

Отже, в наявності юридичний факт щодо встановлення уповноваженими органами держави місця проживання відповідача у справі.

Згідно свідоцтва про шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим зареєстровано 04 квітня 2009 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (арк. справи 39).

Свідоцтво про народження від 13 жовтня 2005 року свідчить про те, що ОСОБА_6 має доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 38).

ОСОБА_5 ініціював перед управлінням з   питань міжнаціональних відносин та депортованих громадян Сімферопольської міської   ради питання про вселення у займану ним квартиру АДРЕСА_3 свою дружину ОСОБА_6 та її доньку ОСОБА_7, оскільки вони мають намір проживати разом у м. Сімферополі.    

ОСОБА_6 та її донька зняті з реєстрації з попереднього місця проживання АДРЕСА_4, про що свідчить відомості внесені до паспорту Красногвардійським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та копія талону про зняття з реєстрації місця проживання (арк. справи 34, 36).

Дані носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання в суді першої інстанції вказують на те, що відповідач, зокрема, пояснював, що спірному житловому приміщенні проживає і веде спільне господарство з дружиною ОСОБА_6 та її донькою (арк. справи 64).

Колегія суддів також не може не враховувати, що за змістом рапорту оперуповноваженого СУР Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 02 лютого 2010 року в квартирі АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_5 спільно з дружиною ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_7 (арк. справи 88).

Враховуючи наведене, судом першої інстанції безпідставно не вирішено питання щодо процесуального положення по справі та притягнення до участі у справі дружини відповідача ОСОБА_6 та відповідного органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7

Колегія суддів вважає також за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до позовної заяви позивач, зокрема,  звертався до суду також з позовними вимогами про зобов’язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в праві користування спірною кімнатою квартири АДРЕСА_1.

Зміст мотивувальної частини судового рішення суду не містить будь-яких обставин та визначених відповідно до них правовідносин щодо розгляду названих позовних вимог позивача.

За правилами пунктів 4, 5 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, оскільки суд вирішив про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі та розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

При такому положенні рішення суду не може бути визнано законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 303, 309, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2009 року   скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді:

В. Сіротюк Т. М ' ясоєдова                                   Н. Даніла