Справа № 2а-38/2007
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року.
Нововоронцовський районний суд Херсонської області
В складі головуючого судді Синьогуб М.С.
При секретарі Самойленко О.С
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нововоронцовка Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України - про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди,
Ціна позову: матеріальна 4901,25 грн. моральна - 3000 грн.
ВСТАНОВИВ:
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій та відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Згідно ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Але всупереч вимогам ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п.З ст.22 Конституції України, призначена грошова допомога за 2000 - 2006 роки виплачувалася не в повному обсязі.
Недоплата складала : у 2004 році 284,69 х 5 = 1423,45 - 120,00 = 1303,45 грн.; у 2005 році 332,00 х 5 = 1660,00 - 250,00= 1410,00 грн.; у 2006 році 359,00 х 5 = 1795,00 - 250,00 = 1545,00 грн.. Загальна сума недоплати за три роки становить 4258,45 грн..
Позивач, посилаючись на порушення його права на отримання допомоги , просив стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову допомогу за період 2004 -2006 роки у розмірі 4258,45 грн., а з урахуванням індексу інфляції розмір доплати становить 4901 грн.25 коп..
Крім того, позивач зазначив, що неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральні страждання, пов"язані з постійними переживаннями, занепокоєнням за істотні зміни у житті, за його майбутнє життя, втрата нормальних життєвих зв"язків. Позивач не міг почувати себе соціально захищенним, кваліфіковано і вчасно лікуватись, відповідно харчуватись, жити повноцінним життям, стан його здоров"я погіршився, пройшли зміни в життєвих планах. Його страждання тривають і досі, бо не має можливості пройти більш кваліфіковане і детальне обстеження стану свого здоров"я і оплатити подальше лікування. Позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 3000 грн..
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені в адміністративному позові, просив задовольнити позов.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту
Нововоронцовської районної державної адміністрації Шмарковська О.О. - позов не визнала, пояснила, що Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації щорічно до 1 квітня направляє до Херсонського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі „Центр") списки всіх пільговиків, в тому числі учасників бойових дій, що проживають в Нововоронцовському районі, який проводить нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на особові
рахунки пільговиків. Розмір грошової допомоги передбачено Законом України "Про Державний бюджет". Відповідач просила в позові відмовити, оскільки підставою для виплати щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій були суми встановлені Законом України „Про державний бюджет України", які виплачені позивачу у повному обсязі. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Відповідач - Міністерство фінансів України, позов не визнав, просив справу слухати без участі представника та відмовити позивачеві в позові до Міністерства Фінансів України у повному обсязі. Із відзиву на позовну заяву вбачається, що частиною 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Позивач отримував зазначені виплати, в розмірах встановлених Законами України про Державний бюджет на 2004-2006 роки, тому його позовні вимоги не грунтуються на нормах чинного законодавства України і задоволенню не підлягають. Статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлений порядок щодо виплат разової грошової допомоги , зокрема, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня передбачених статтями 12-16 цього Закону , здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача).
Щодо питання відшкодування моральної шкоди, Міністерство фінансів України вважає такі вимоги позивача необгрунтованими.Позивач не надав доказів яким чином дії саме Міністерства фінансів принизили його честь, гідність, престиж або ділову репутацію, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується. Міністерство фінансів України не знаходилось з позивачем у будь-яких безпосередніх відносинах, і тому жодним чином не могло впливати на обсяг його прав та законних інтересів , тому відсутні підстави для стягнення з Мінфіну коштів.
Відповідач - Державне казначейство України, позов не визнав , просив справу слухати без участі представника та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України у повному обсязі. Із пояснення на позовну заяву вбачається, що згідно з частиною 2 статті 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються лише через розпорядника бюджетних коштів.
Обов"язок по виплаті разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік покладається на Мінпраці України, яке перераховує виділені кошти місцевим органам праці та соціального захисту населення. Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів передбачених Законом України „Про державний бюджет" на зазначену программу виконало в повному обсязі.
Закон України „Про індексацію грошових доходів населення" на який посилається позивач, не передбачає індексації щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій.
Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України та пункту першого частили четвертої Положення про Державне казначейство України, затвердженого постаноною кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1232 казначейство здійснює розрахунково - касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Державне казначейство України, як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов"язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало, тому правових підстав вирішувати питання про взаємовідносини між позивачем та Державним казначейством немає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників бойових дій.
Згідно з вимогами ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом , є недійсними.
Мінімальна пенсія за віком складала: за 2004 рік - 284,69 грн.; за 2005 рік - 332,00 грн.;за 2006рік- 332,00грн..
Згідно з Законом України „Про державний бюджет України" (на певний рік) позивачу виплачено допомогу : за 2004 рік - (ст. 44)- 120 грн.; за 2005 рік - (ст. 34)-250 грн.;за 2006 рік - (ст. 30)-250 грн., що підтверджується довідкою НОМЕР_2 управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації.
Недоплата разової грошової допомоги учаснику бойових дій складає: у 2004 році 284,69 х 5 =1423,45 - 120,00 = 1303,45 грн.; у 2005 році 332,00 х 5 =1660,00 - 250,00 =1410,00грн.; у 2006 році 332,00 х 5 =1660,00 - 250,00 = 1410,00 грн.;
Загальна сума недоплати за три роки становить 4123,45 грн..
Суд визнає, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу.
Судом також враховується, що Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявності певних коштів чи фінансування.
Право позивача на отримання грошової допомоги не заперечується відповідачами.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, що управління не є належним відповідачем по справі і визнає їх безпідставними, оскільки статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, -за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Суд визнає, що Міністерство фінвнсів України та Державне казначейство України, як юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушували, тому , правових підстав вирішувати питання про взаємовідносини між позивачем та Міністерством фінансів України і Державним казначейством Ураїни немає.
Суд дійшов до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2006 рік в розмірі 1410,00 гривень, так як Кодексом адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк.
Суд не враховує при стягненні недоплаченої суми разової грошової допомоги індекс інфляції , оскільки Закон України „Про індексацію грошових доходів громадян" на який посилається позивач , та інші нормативно - правові акти не передбачають індексацію щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій.
Суд виходив із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності КАС України. Однак у випадку не набрання чинності КАС України позивач хоча б і звертався в порядку позовного провадження, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права передбачений Главою 31 -А ЦПК України в редакції 1963 року. Отже, КАС України не обмежив, а навпаки поширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права.
Суд не знаходить підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки чинним законодавством України не передбачено право на відшкодування моральної шкоди на підставах , на які посилається позивач та не встановлено, що відповідачі своїми діями або бездіяльністю завдали таку шкоду позивачеві.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування. Так, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень , даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Суд вважає, що в діях відповідачів відсутні протиправність дій, вина та причинний зв'язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачеві, про що зазначено вище.
Керуючись ст.2, 12, 17-1,22 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 1166, 1167, 1173, 1175 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10,11,86,160 ч. 1,2,3, 162 ,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України - про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій в сумі 4901,25 грн та моральної шкоди в розмірі 3000 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_1 - 1410 грн. (одну тисячу чотириста десять гривень) - недоплаченої щорічної разової допомоги учаснику бойових дій за 2006 рік.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду
апеляційної інстанції через Нововоронцовський районний суд шляхом подачі протягом
десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням
після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС
України.