Справа №8-2/10

РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2010 р.                                                  м. Сімферополь

Центральний      районний суд м. Сімферополя, у складі:

Головуючого судді - Малухіна В.В.,

При секретарі – Борисової О.Д.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселенні, зняття з реєстраційного обліку, зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування жилим приміщенням, позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселенні,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка 18.07.2005 р.  звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2   мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно договіру купівлі – продажу від 23.06.2005р., є власником квартири  за адресою: АДРЕСА_1. В квартирі проживає відповідачка разом із малолітньою донькою ОСОБА_10. На її вимоги відповідачка не звільняє квартиру, що порушує її права власника. Просить суд усунути перешкоди в користуванні квартирою і висилити відповідачку разом із донькою із квартири без надання іншого жилого приміщення і зняти з реєстрації за вказаною адресою.

    ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просить визнати за нею та двома її дітьми право на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що в спірну квартиру вона вселилася у 1999 році разом із своїми неповнолітніми дітьми. Власником квартири на час вселення була ОСОБА_4,  яка надала згоду на їх вселення, вони вели спільне господарство до серпня 2000 р.( до смерті ОСОБА_4.) і таким чином є членами сім`ї ОСОБА_4 Важає, що відповідно ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.405 ЦК України (2003 р.) як члени сім`ї власника житла, має право на користування спірною квартирою.

    Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 11.05.2007 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

    Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 10.04.2008 р. вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами, справа призначена до судового розгляду.

    До участі у справі Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 24.11.2009 р. притягнуто третю особу - ОСОБА_3, яка 10.01.2010 р.  заявила самостійні вимоги щодо предмету спору до ОСОБА_2, просила усунути перешкоди в користуванні квартирою і висилити відповідачку разом із іншими членами сім`ї  із АДРЕСА_1

    Представник позивачки ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримав повністю, просив задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

    ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що вона вселилася у спірну квартиру як член сім`ї власника квартири у 1999 році та має усі права на користування квартирою, на підставі ч.7 ст.319, 396 ЦК має право користуватися квартирою, що їй не належить а також вважає, що з 1999 р. у неї є сервітутне право на користування квартирою передбачене ст.405-406 ЦК, свої позовні вимоги по зустрічному позову підтримала, просила задовольнити.

    Представник відділу з охорони прав дитинства служби по справам дітей Сімферопольської міської ради у судове засідання 11.03.2010 р. не з`явилася, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, у попередніх судових засіданнях представник відділу з охорони прав дитинства служби по справам дітей Сімферопольської міської ради за довіреністю ОСОБА_6  просила зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

    Представник ВГІРФО Центрального РВ СГУ МВС України в Криму у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

    Третя особа ОСОБА_7 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпідставними, просив у задоволенні вказаних позовів відмовити на підставі того, що їх сім`я на законних підставах проживає у спірній квартирі.

Суд  вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 23.06.2005 Рішенням року купила АДРЕСА_1(л.с.4) ОСОБА_2 зверталася до суду з вимогами про визнання вказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним але рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 27.04.2006 р. в задоволенні позову відмовлено, Ухвалою Апеляційного суду АРК від 09.10.2006 р. вказане рішення залишено без змін,  рішення набрало законної сили. Ухвалою суду касаційної інстанції від 15.11.2007 р.  вказані рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В квартирі з серпня 1999р. по теперешній час проживає ОСОБА_2 із своєю донькою ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_2, та повнолітнім сином ОСОБА_7, якій в спірній квартирі не зареєстрован.  Витрати за комунальні послуги за квартиру несе ОСОБА_2 Відповідно облікового рахунку ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_10  зареєстрована в спірній квартирі 28.05.2004 р. як квартиронаймач, реєстрація проведена на підставі Ухвали Центрального районного суду м.Сімферополя від 24.12.2003 р., але Ухвалою тогож суду від 05.07.2004 року вказана Ухвала суду від 24.12.2003 р. скасована, тому і реєстрація ОСОБА_2 разом із донькою за адресою АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

Відповідно договіру купівлі-продажу від 06.03.2008 р. ОСОБА_1 продала спірну квартиру ОСОБА_3, за якою, відповідно витягу про реєстрацію права власності зареєстровано АДРЕСА_1

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 17.12.2008 р. в задоволенні позову ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини та визнаня права власності на спірну квартиру відмовлено, в задоволенні позову  ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі продажу  спірної квартири від 25.06.2005 року  та від 03.03.2008 року відмовлено.

Відповідно ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно ст.64, 156 ЖК України до членів сім`ї власника квартири належать дружина, їх діти і батьки, членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть спільне господарство. Члени сім`ї власника, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

ОСОБА_2 та її діти не знаходилися і не знаходяться в родинних відносинах із власником спірної квартири- ОСОБА_4, спільне господарство з власником не вели, факт оплати ОСОБА_2 комунальних послуг по квартирної плати за період з 1999 р. не може бути визнан як доказ про ведення спільного гоподарства разом із власником, інших доказів на підтвердження вимог про визнання членом  сім`ї  власника квартири ОСОБА_2 не надано. Посилання ОСОБА_2 на ч.7 ст.ст.319 ч.7, 396,405, 406 ЦК України, як на правові підстави в обгрунтування заперечень проти позову та обгрунтування своїх вимог є цілком не спроможніми. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 разом із дітьми -донькою Кямиле, та сином ОСОБА_7, вселилася і проживають в АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав. Відповідно ст.94 ЖК України, громадяни, які незаконно поселилися в жилому приміщенні, зобов`язані негайно звільнити його, а в разі відмовлення – підлягають виселенню у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно ст.ст.386, 387, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При таких обставинах, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням грунтуються на законі і підлягають задоволенню шляхом виселення ОСОБА_2 разом із дітьми  із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання за нею та її дітьми права постійного проживання за адесою вул Руська,38-а, кв.119  в м.Сімферополі не підлягає задоволенню.

Сторони не просили стягувати на їх користь судові витрати.    

Керуючись ст.ст. 64, 94, 156 ЖК України, ст.ст.386, 387, 391  ЦК України,  ст. ст. 10,11, 27, 31,35,60,61,88,169,209,212,214,215,218 ЦПК України,  суд

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити повністю.

    Усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням - АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, її малолітньої доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 та повнолітнього сина- ОСОБА_9 із вказаної квартири.

    Зобов`язати ВГІРФО Центрального РВ СГУ МВС України в Криму зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_1  ОСОБА_2 та її малолітню доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування жилим приміщенням відмовити.

    Рішення може бути оскаржене  до Апеляційного суду Автономній Республіці Крим  через Центральний районний суд м. Сімферополя  шляхом  подачі до суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  протягом десяти днів від дня проголошення рішення, і апеляційної скарги  на рішення суду  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: