РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-132/10

04 березня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі Кобкі Т.В.

з участю представника відповідача Аксініна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2009 року позивач ОСОБА_2 заявив позов до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те,що тривалий час 19 років  пропрацював в підземних тяжких, шкідливих, та небезпечних для життя  та здоров»я умовах на шахті ім.М.І.Сташкова  ВАТ «Павлоградвугілля» де отримав трудові каліцтва на протязі 1990-1993 років.

За висновком МСЕК  від 10 січня 2002 року йому встановлено 85% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності безстроково.

Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності» йому призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати,але  не відшкодовано  спричинену йому моральну шкоду за профзахворювання,яку він несе внаслідок  втрати здоров»я,у нього пошкоджені голова та  головний мозок,хребет,суглоби, він став інвалідом 2 групи, на 85 % втратив професійну працездатність,змушений постійно тривалий час  лікуватися,несе фізичні та моральні страждання,що змінили  звичний уклад його життя,примусило докладати додаткові зусилля для організації свого подальшого життя.

Враховуючи зупинення та зміни Закону України«Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,в якому виключено положення про відшкодування застрахованим особам моральної шкоди Конституційний  Суд України в абзаці 9 пункту 5 рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/ зазначив,що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки статтею 1167 ЦК України та ст..237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

З врахуванням наведеного спір про відшкодування  спричиненої йому моральної шкоди,завданої ушкодженням здоров»я від отриманих професійних захворювань,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України у зв»язку з доведеністю виконанням ним робіт  у небезпечних для життя і здоров»я умовах  /ст..153 КЗпП України/,заявлений ним спір є спором,що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути  на його користь у відшкодування моральної шкоди 120000 гривень.

Позивач в судове засідання не з»явився,подав заяву про слухання справи в його відсутність,позовні вимоги повністю підтримує.

Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» позовні вимоги не визнав,оскільки позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами на наслідками його праці на підприємстві з високою небезпекою на що свідомо погодився, відсутній висновок МСЕК про наявність у позивача  даних про спричинення йому моральної шкоди,який слід розглядати у комплексі з іншими документами відносно потерпілого,позивач є застрахованою особою,з 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань,які спричинили втрату працездатності»,відповідач сплачує за нього встановлені законом страхові внески,відповідальним за спричинену позивачу  шкоду,спричинену ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків є Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в особі  відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у місті Першотравенську,де позивач отримує належні йому страхові виплати за ушкоджене здоров»я, обидва рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року та від 08 жовтня 2008 року з одних і тих же правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві є діючими і взаємовиключними,позивачем пропущений трьохмісячний  строк для звернення до суду за захистом своїх прав,вважають задоволення позову за рахунок ВАТ «Павлоградвугілля» буде суперечити вимогам ст..ст.8,46 Конституції України,ст..9 Закону України «Про охорону праці»,ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»,просить в задоволенні позову відмовити .

Крім того представник відповідача в судовому засіданні  позов не визнав  та доповнив, що ОСОБА_2 отримав професійне захворювання та травми в 1990-1993 роках,первинні висновки МСЕК виникли починаючи з  1994 року з профзахворювання та травм з послідуючими переоглядами,а висновок МСЕК від 10 січня 2002 року,на який посилається позивач,є повторним про  стійку втрату  профпрацездатності  з тих же  підстав  безстроково сукупно встановив йому стійку втрату профпрацездатності 80% та 2 групу інвалідності безстроково.  Прохає суд в позові ОСОБА_2 відмовити на тій підставі,що він посилається на закон,який не діяв на момент спричинення йому каліцтв та профзахворювання,та  що він пропустив строк позовної давності, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин з 1990по 1993 роки, на дату встановлення стійкої втрати професійної працездатності вперше і сукупно.

  Вислухавши пояснення  представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні обставини.

 Так,відповідно до ст.9 ЦК України 2003 року положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин,якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно з п.3 ст.268 ЦК України 2003 року,який набрав чинності з 01 січня 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди ,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров»я або смертю.Проте за п.16 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів ,строк пред»явлення яких,встановлений законодавством,що діяло раніше,не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

   Судом встановлено ,що  позивач тривалий час пропрацював в підземних,тяжких,шкідливих та небезпечних умовах праці в якості машиніста гірничо -виїмкових машин шахти «Ювілейна» та ім.М.І.Сташкова ВАТ  «Павлоградвугілля».

При виконанні трудових обов»язків машиніста гірничо-виїмкових машин  отримав професійне захворювання та  трудові каліцтва:

-04 травня 1990 року закриту черепно-мозкову травму згідно акту форми Н-1 № 78 шахти «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» ;

-25 листопада 1993 року травму  лівої кисті згідно акту форми Н-1 № 88 шахти ім.М.І.Сташкова;

-професійне захворювання полірадикулопатію згідно довідки Криворіжського НДІ від 25 вересня 1993 року;

За висновком первинної МСЕК  від 22 серпня 1994 року йому встановлено  45% стійкої втрати професійної працездатності,із них 40% по профзахворюванню та 5% від травми ;

За висновком повторної МСЕК від 10 січня 1995 року йому встановлено 70% стійкої втрати профпрацездатності  та 2 групу інвалідності від травми від 04 травня 1990 року;

За висновком МСЕК від 28 березня 1995 року йому встановлено сукупно 90% стійкої втрати професійної працездатності,із них 20% по профзахворюванню та 70% по травмам 1990 та 1993 року;

За висновком МСЕК  від 13 лютого 1996 року йому встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності ,із них 70% по травмі від 04 травня 1990 року та 20% від профзахворювання;

За висновком МСЕК від 03 лютого 1997 року йому встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності,із них 70% по травмі від 04 травня 1990року ;

За висновком МСЕК від 18 грудня 1998 року  встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності ,із них 20% по профзахворюванню хронічна дискогенна полірадикулопатія ;

За висновком МСЕК від 10  грудня 1999 року встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності із них 70% по травмі від 04 травня 1990 року;

За висновком МСЕК від 22 грудня 2000 року встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності ,із них 20% по профзахворюванню  полірадикулопатія;

За висновком МСЕК від 10 січня 2002 року йому встановлено 85% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності безстроково,із них 80% по травмі від 04 травня 1990 року та 5% по профзахворюванню.

  Таким чином,висновком МСЕК від 22 серпня 1994 року ОСОБА_2  вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності 45%  .із них  40% по профзахворюванню та 5% по травмі ,за висновком повторної МСЕК від 10 січня 1995 року йому вперше встановлено 70% стійкої втрати профпрацездатності по травмі від 04 травня 199о року з послідуючими переоглядами,, а починаючи  з 28 березня 1995 року ОСОБА_2 встановлено сукупно  90% стійкої втрати профпрацездатності та 2 групу інвалідності,і них 20% по профзахворюванню та 70% по  травмі з послідуючими переоглядами по 10 січня 2002 року,за висновком останньої ,повторної  МСЕК від 10 січня 2002 року ОСОБА_2 встановлено сукупно 85% стійкої втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності безстроково ,із них 80% по травмі від 04 травня 1990 року та 5% по профзахворюванню .Вказане свідчить про те,що первинний висновок МСЕК про стійку втрату професійної працездатності та встановлення групи інвалідності  датований з 22 серпня 1994 року та з 10 січня 1995 року,а тому саме із цього часу в нього виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

На той час  спірні правовідносини були врегульовані ст..ст.440,456 ЦК України 1963 року,Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року,та Правилами відшкодування власником підприємства ,установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я,пов»язаним з виконанням трудових обов»язків,затверджених Кабінетом Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з послідуючими змінами та доповненнями,які не містили норми,відповідно до якої позовна давність не поширювалася на вимогу про відшкодування шкоди,завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Згідно до ст.71 ЦК в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, тобто строк позовної давності у позивача закінчився відповідно 29 серпня 1997 року,03 листопада 1997 року,11 грудня 1998 року, тоді як позивач звернувся до суду 09 квітня 2009 року, тобто зі значним пропущенням строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав. Заяви про поновлення строку позовної давності та поважних причин його пропуску позивач суду не надав.

Відповідно до ст.80 ЦК України ( 1963 р.) закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку про  відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.у зв»язку з пропущенням строку на звернення до суду.

Судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави,оскільки позивач звільнений від сплати судового збору,а також суд вважає за можливе звільнення позивача від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи як інваліда праці 2 групи,враховуючи його пенсійний вік та  майновий стан на підставі ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України.

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, ст.71,80 ЦК України (в редакції 1963 р.) ,-

В И Р І Ш И В :

  У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров»я відмовити.

Рішення суду набирає законну силу після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про  апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                      /Г.М.Бондарьова/