ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 р. Справа № 1640/2880/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. ,  Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання  Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 (суддя Н.Ю. Алєксєєва,  36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, повний текст складено 22.01.19) по справі № 1640/2880/18

          за позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш"  

          до        Головного управління ДФС у Полтавській області                

          про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш"(далі за текстом- позивач, ТОВ  "Завод "Агрегатмаш")  звернулося до  суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом - відповідач)   про визнання протиправними та скасування податкової вимоги №22417-17/1603 від 27.07.2018, рішення про опис майна №50/1603 від 27.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відсутності узгодженого податкового боргу, контролюючий орган прийняв протиправне рішення про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 в задоволенні   адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач  звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у  повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі,  просив відмовити в її задоволенні скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.10.2017 по 09.10.2017 на підставі направлення від 03.10.2017 №2304, відповідно до наказу від 03.10.2017 №2890, ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Завод "Агрегатмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Кремінь ПММ" за період 01.01.2016 по 31.03.2016, ТОВ "Агрофлексгруп 2015" за період з 01.06.2016 по. 31.10.2016, ТОВ "Меранті Трейд" за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, контрагентами-покупцями товарів придбаних у вищезазначених постачальників, правомірність відображення даних в податковій звітності.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Завод "Агрегатмаш" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 17.10.2017 №1326/16-31-14-05-09/3991234 (а.с.11-36), у якому зафіксовані порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету всього у сумі 121 143 грн., в т.ч. за січень 2016 року у сумі 8 333 грн, лютий 2016 року в сумі 7 253 грн., березень 2016 року у сумі 2 249 грн., червень 2016 року у сумі 24 490 грн., листопад 2016 року у сумі 62 152 грн., грудень 2016 року у сумі 16 666 грн.; зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 21) у грудні 2016 року у сумі 126 460 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 13.11.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0011661405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 126460 грн. (а.с. 62);

- №0011671405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням у розмірі 121143 грн та за штрафними санкціями у розмірі 30285,75 грн. (а.с. 60).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Позивачем було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення (а.с.65-75).

Рішення за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405 на адресу підприємства станом на день розгляду справи не надходило.

27.07.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено та надіслано податкову вимогу форми "Ю" №22417-17/1603, якою керівника ТОВ "Завод "Агрегатмаш" повідомлено, що станом на 22.07.2018 сума податкового боргу з ПДВ вказаного платника податків становить 181660,97 грн., у тому числі за основним платежем - 121 143 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30 285,75 грн., пеня - 30 232,22 грн (а.с. 87), а також рішення від 27.07.2018 №50/1603 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності позивача у зв`язку з наявністю податкового боргу.

Не погоджуючись з податковою вимогою від 27.07.2018 №22417-17/1603 та рішенням від 27.07.2018 №50/1603 про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкова вимога №22417-17/1603 від 27.07.2018 та  рішення про опис майна №50/1603 від 27.07.2018. були прийняті у відповідності з приписами чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.   

Згідно із п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Судовим розглядом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405 надіслано на адресу позивача та отримано ним 14.11.2017.

22.11.2017 року ТОВ "Завод "Агрегатмаш" надіслано на адресу ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405, акт перевірки від 17.10.2017 №1326/16-31-14-05-09/3991234, рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 08.11.2017 №18671/10/16-31-14-05-18, яка отримана ДФС України 24.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 65-76/.

11.12.2017 ДФС України прийнято рішення №29411/6/99-99-11-01-01-25 про продовження строку розгляду скарги ТОВ "Завод "Агрегатмаш" на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405 до 25.01.2018 (включно), яке згідно переліку № 1554 поштових відправлень, зданих 11.12.2017 на Київ-53, надіслано на адресу ТОВ "Завод "Агрегатмаш": а/с №67 м. Кременчук, Полтавська область, 39600 /а.с. 117-118/.

17.01.2018 ДФС України прийнято рішення №1565/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги ТОВ "Завод "Агрегатмаш" на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405, яке згідно переліку № 87 поштових відправлень, зданих 17.01.2017 на Київ-53, надіслано на адресу ТОВ "Завод "Агрегатмаш": а/с №67 м. Кременчук, Полтавська область, 39600 /а.с. 119-123/.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2017 місцезнаходження юридичної особи: вул. Соборна, буд. 18/14, кім. 308, 309 м. Кременчук, Полтавська область, 39600 /а.с. 10/.

Тобто,  рішення про продовження строку розгляду скарги ТОВ "Завод "Агрегатмаш" на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405 та рішення про результати розгляду скарги ТОВ "Завод "Агрегатмаш" на податкові повідомлення-рішення надіслано не на адресу місцезнаходження позивача та позивачем їх не отримано.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції,  ДФС України порушено вимоги пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України в частині не надсилання на адресу позивача рішення протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, відтак вищевказана скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Одночасно, судом першої інстанції не було враховано,  що відповідно до пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.         

Згідно п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення, при цьому протягом оскарження та до моменту отримання відповідно рішення сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

При цьому,  п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що  на час винесення спірної податкової вимоги  грошове зобов`язання, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.11.2017 №0011661405, №0011671405 не було узгодженим та не могло вважатись податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, оскільки  рішення про результати розгляду скарги ТОВ "Завод "Агрегатмаш" на податкові повідомлення-рішення надіслано не на адресу місцезнаходження позивача та позивачем їх не отримано.

За таких обставин, відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату податкового боргу №22417-17/1603 від 27.07.2018 на суму 181660,97 грн. без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Абзацом третім пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено неузгодженість  податкового боргу в сумі 1816660,00 грн. та протиправність винесення податкової вимоги №22417-17/1603 від 27.07.2018, колегія суддів приходить  висновку, що відповідач при винесенні рішення про опис майна у податкову заставу діяв з порушенням вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також  підлягають задоволенню.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів, які спростовували б доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.     

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 2305 від 05.09.2018  позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1762,00 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року - у розмірі 6730,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3200 від 04.06.2019.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним та розподілити судові витрати шляхом стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш" - задовольнити

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі № 1640/2880/18  скасувати.  

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу  Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 липня 2018 року № 22417-17/1603.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області  про опис майна від 27 липня 2018 № 50/1603.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Агрегатмаш" (код ЄДРПОУ 39916234) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 8492,37 грн. (вісім тисяч чотириста дев`яносто дві грн. 37 коп.).   

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Г.Є. Бершов  І.М. Ральченко

Постанова складена в повному обсязі  05.08.19.