ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1185/19

29 липня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Риндюк В.Т.

представника відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області Мурованої І.Я., довіреність №7850/10/19-00-10-01/19927 від 18.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Теребовлянського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги (недоїмки) №Ф-2718-53 від 12.03.2019 про сплату 9829,72 грн. боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, і протягом певного періоду часу займається підприємницькою діяльністю. Крім того, він являється інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, в зв`язку з чим отримує пенсію по інвалідності. Зазначене повністю підтверджується копіями посвідчень.

Своєчасно та в повному обсязі сплачує всі обов`язкові платежі та подає відповідні звіти. Однак, помилково ним було подано звіт за формою №Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Формою звіту №Д5 не передбачено подання уточнюючого звіту (скасовуючого). 10 травня 2019 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення 9828,72 грн., збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач, з врахуванням наведених обставин, вважає дану вимогу незаконною та такою що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 26.06.2019.

У строк встановлений судом відповідачем через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на адміністративний позов.

В судовому засіданні 26.06.2019 у зв`язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено до 19.07.2019.

19.07.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання замінено первісного відповідача Теребовлянське відділення Головного управління ДФС у Тернопільській області на належного - Головне управління ДФС у Тернопільській області, розгляд справи відкладено до 29.07.2019.

19.07.2019 від позивача ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні 29.06.2019 представник відповідача Головного управління ДФС України у Тернопільській області проти задоволення позову заперечила, з мотивів, наведених у відзиві.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Головного управління ДФС у Тернопільській області, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_6 від 13.04.1995 ОСОБА_1 зареєстрований Гусятинською районною державною адміністрацією Тернопільської області як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця здійснено 13.04.1995, на податковому обліку перебував з 20.04.1995 як фізична особа-підприємець.

Суб`єкту господарювання ОСОБА_1 25.05.2012 видано Свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 22.11.2017, виданого управлінням праці та соціального захисту населення Гусятинської РДА ОСОБА_1 , 1966 року народження є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого Пенсійним фондом України 14.12.2017 позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС , інших ядерних аварій та випробувань.

05.02.2019 позивачем до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми Д5 (річна) за 2018 рік.

15.03.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу №Ф-2718-53 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та діями щодо її винесення, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина друга статті 25 цього Закону).

Разом з тим, Закон №2464-VI передбачає випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону.

На підставі пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI та підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

В силу частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Крім цього, приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5- 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 по справі №805/2195/17-а звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (абзац 22 статті 1 цього Закону).

В силу частин першої - третьої статті 10 Закону №2464-VI, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, законодавством визначено обов`язкову умову для добровільної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка є пенсіонером та отримує пенсію - укладення такою особою договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Нормою частини четвертої статті 10 Закону №2464-VI визначено, що договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Матеріали справи не містять доказів укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, отримує пенсію по інвалідності, суд вважає, що оскаржувана вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-2718-53 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. винесена без врахуванням вказаних обставин, оскільки позивач від сплати єдиного внеску звільнений, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги (недоїмки) №Ф-2718-53 від 12.03.2019 про сплату 9829,72 грн. боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги задовольнити повністю

Визнати незаконною та скасувати вимогу №Ф-2718-53 від 15.03.2019 про сплату 9828,72 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 72 коп. боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач - Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна

Суддя Мартиць О.І.