ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

справа № 520/4820/21

адміністративне провадження № К/990/19630/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,

представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом) - Ригіна О.В.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у касаційній інстанції адміністративну справу №520/4820/21

за позовом Харківського апеляційного суду

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

і за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Харківського апеляційного суду

про визнання дій протиправними і стягнення суми,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Старосєльцева О.В.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя: Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Григоров А.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Харківський апеляційний суд звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського апеляційного суду заборгованість у сумі: 247 469,47 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , на час виникнення спірних правовідносин, був суддею Харківського апеляційного суду.

16 грудня 2019 року відповідачеві за первісним позовом було надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2018 року до 1 жовтня 2019 року на 1 робочий день (1 календарний день), а саме: 13 січня 2020 року. Також, ОСОБА_1 надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2018 року до 1 жовтня 2019 року на 2 робочі дні (2 календарні дні) з 14 січня 2020 року до 15 січня 2020 року включно, а також частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2018 року до 1 жовтня 2019 року на 2 робочі дні (2 календарні дні) з 16 січня 2020 року до 17 січня 2020 року включно.

Окрім того, відповідачу за первісним позовом було надано частину невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2018 рік на 1 робочий день (1 календарний день), а саме: 10 січня 2020 року. А також ОСОБА_1 була надана частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2018 року до 1 жовтня 2019 року на 1 робочий день (1 календарний день), а саме: 11 січня 2020 року.

У подальшому, відповідачеві за первісним позовом була надана частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2019 року до 1 жовтня 2020 року на 15 робочих днів (21 календарний день) з 20 січня 2020 року до 9 лютого 2020 року включно.

Також, ОСОБА_1 була надана щорічна додаткова відпустка за 2020 рік на 11 робочих (15 календарних днів) з 10 лютого 2020 року до 24 лютого 2020 року.

Насамкінець, відповідачу за первісним позовом була надана частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2019 року до 1 жовтня 2020 року на 15 робочих днів (21 календарний день) з 25 лютого 2020 року до 17 березня 2020 року включно.

На виконання наказів голови суду про надання ОСОБА_1 цих відпусток була нарахована і переведена на його особистий рахунок у банківській установі суддівська винагорода.

З 18 березня 2020 року стало відомо, що суддя ОСОБА_1 відсутній на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та перебуванням на лікуванні.

У подальшому стало відомо, що ОСОБА_1 перебував на санаторно-курортному лікуванні з 17 січня 2020 року до 9 лютого 2020 року за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Надалі, лише 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав листки непрацездатності, відповідно до яких весь обсяг його тимчасової непрацездатності охоплює період з 9 січня 2020 року до 5 травня 2020 року.

З огляду на цю обставину, наказом голови суду було перенесено відпустки ОСОБА_1 , починаючи з 5 травня 2020 року, на підставі поданої суддею заяви.

Між тим, 27 квітня 2020 року відповідач за первісним позовом подав заяву про відставку і 19 травня 2020 року Вища рада правосуддя прийняла рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного суду у відставку.

20 травня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відкликання його з відпустки з 21 травня 2020 року, про що голова суду видав відповідний наказ. З огляду на це, із суддівської винагороди ОСОБА_1 було утримано частину коштів.

Наказом голови Харківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Харківського апеляційного суду, при цьому було зобов`язано фінансово-економічний відділ виплатити відповідачеві грошову компенсацію за невикористані дні відпусток.

Позивач за первісним позовом зазначає, що судді ОСОБА_1 були надані дні відпустки за період з 2 жовтня 2019 року до 1 жовтня 2020 року, проте цей період він не відпрацював на посаді повністю.

При відрахуванні відповідача за первісним позовом зі штату суду, йому була нарахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі: 200 767 грн 32 коп. Ця сума була утримана, а тому сума заборгованості ОСОБА_1 зменшилась до 247 469 грн 47 коп.

Тож, ці грошові кошти позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зустрічним позовом до Харківського апеляційного суду, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо утримання нарахованої грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі: 200 767,22 грн;

стягнути з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі: 200 767,22 грн.

У подальшому, ОСОБА_1 подав заяву про збільшення вимог зустрічного позову, у якій просив суд:

стягнути з Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі: 308 205,72 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що Харківський апеляційний суд протиправно не виплатив ОСОБА_1 правильно обчислену грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі: 308 205,72 грн із розрахунку 8 561,27 грн середньоденного заробітку помноженого на 36 днів невикористаної відпустки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позов Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено:

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського апеляційного суду заборгованість у сумі: 247 469,47 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання дій протиправними та стягнення суми відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини зустрічних позовних вимог про визнання протиправними дій Харківського апеляційного суду щодо утримання нарахованої грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі: 107 438,50 грн та стягнення із Харківського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі: 107 438,50 грн.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі №520/4820/21 про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині визнано нечинним.

Провадження у справі в цій частині зустрічних позовних вимог закрито.

У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положеннями статті 127 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») чітко передбачено, що підлягає поверненню безпідставно виплачені працівнику аванс; суми, безпідставно виплачені у наслідок лічильних помилок; суми, безпідставно одержані за невідпрацьовані відпустки.

Зауважили, що судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 у зв`язку із неодноразовим поданням заяв про надання відпусток була фактично надана і оплачена відпустка повної тривалості 30 робочих днів (42 календарних дня), хоча фактично він набув право тільки на 19 робочих днів, а тому сума оплати за 11 робочих днів, яка розрахована на підставі статей 135 і 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та отримана ОСОБА_1 у розмірі: 94 174,00 грн належить повернути як суму оплати часу безпідставно одержаної за невідпрацьовані відпустки.

Отже, як зазначив суд першої інстанції, на момент звільнення із штату Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було отримано оплату за 48 робочих днів у сумі: 419 502, 30 грн, розрахованої на підставі статей 135 і 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З цих днів суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 фактично було використано 8 робочих днів.

Отже, 40 робочих днів не використаної відпустки у суму: 352 579,41 грн були оплачені, але невикористані відповідачем за первісним позовом.

Одночасно, на 11 із 40 робочих днів щорічної основної відпустки суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 не набув права.

Тому, сума безпідставно виплачених на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 коштів складає: 352 579,41 грн (оплата часу наданих відпусток унаслідок подання працівником заяв під час знаходження у стані тимчасової непрацездатності і лікування) + 56 507, 75 грн (оплата авансу за квітень 2020 року, оскільки листки тимчасової непрацездатності вперше були подані до апарату Харківського апеляційного суду лише 14 квітня 2021 року), а загалом - 409 087,16 грн.

Між тим, еквівалентно ОСОБА_1 мав право лише на 161 617,69 грн. Тож, на переконання окружного суду сума коштів у розмірі: 247 469,47 грн є надмірно сплаченими коштами, виплата яких на користь позивача відбулась у наслідок помилки.

Суд апеляційної інстанції повною мірою погодився із висновками окружного суду стосовно первісного позову, між тим закрив провадження у справі в частині вимог зустрічного позову, адже позивач відмовився від цих вимог власною заявою. В решті висновки апеляційного суду за зустрічним позовом повністю узгоджуються із позицією окружного суду.

Відмова обох інстанцій у задоволенні зустрічного позову обґрунтована тим, що ці вимоги є взаємовиключними до вимог первісного позову. З огляду на задоволення позовним вимог первісного позову, для задоволення зустрічного позову суди попередніх інстанцій не встановили підстав.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року. Первісний позов Харківського апеляційного суду залишити без розгляду, а за зустрічним позовом ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17, від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19, від 7 листопада 2018 року у справі №809/595/18, від 26 жовтня 2022 року у справі №229/1026/21, а також Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 13 жовтня 2021 року у справі №520/11205/2020, від 6 серпня 2020 року у справі №824/971/16. До того ж, зазначає про неврахування висновків пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року, постанови Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі №6-100цс15, пункту 24 постанови Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року.

Верховний Суд ухвалою від 8 червня 2023 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Харківський апеляційний суд у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї касаційної скарги, просив Суд її задовольнити. Наполягав на пропуску Харківським апеляційним судом строку звернення до суду із цим позовом. До того ж, звертав увагу Суду на неналежному встановленні судами попередніх інстанцій обставин справи і ненаданні оцінки доводам та вимогам зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні Харківський апеляційний суд заперечував проти задоволення касаційної скарги, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили цей спір у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Указу Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 ОСОБА_1 було переведено на посаду судді Харківського апеляційного суду.

Наказом голови Харківського апеляційного суду №04-03/13-ос від 2 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було зараховано до штату Харківського апеляційного суду.

16 грудня 2019 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подав власноручно складену письмову заяву про надання частини невикористаної щорічної відпустки тривалістю 5 робочих днів з 13 січня 2020 року.

Наказом Голови Харківського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року №04-04/200-в судді ОСОБА_1 була надана частина невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року на 1 робочий день (1 календарний день) - 13 січня 2020 року; на 2 робочі дні (2 календарні дні) з 14 січня 2020 року до 15 січня 2020 року включно; на 2 робочі дні (2 календарні дні) з 16 січня 2020 року до 17 січня 2020 року включно.

Отже, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було надано 5 робочих днів відпустки.

Згідно із відомостями табелю обліку робочого часу у січні 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 первісно були проставлені відмітки про роботу - 2 січня 2020 року, 3 січня 2020 року, 8 січня 2020 року, 9 січня 2020 року.

У подальшому за відомостями зміненого табелю обліку робочого часу у січні 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 остаточно були проставлені відмітки про роботу - 2 січня 2020 року, 3 січня 2020 року, 8 січня 2020 року, оскільки календарна дата - 9 січня 2020 року припала на початок тривалого та безперервного захворювання судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1

Одночасно, 9 січня 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано власноручно складену письмову заяву про надання частини невикористаної щорічної відпустки тривалістю 2 робочих днів з 10 січня 2020 року.

Наказом Голови Харківського апеляційного суду від 9 січня 2020 року № 05-05/4-в ОСОБА_1 було надано частину невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2018 рік на 1 робочий день (1 календарний день) - 10 січня 2020 року; на 1 робочий день (1 календарний день) за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року - 11 січня 2020 року.

Отже, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було надано 2 робочі дні відпустки.

15 січня 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано власноручно складену письмову заяву про надання частини щорічної основної відпустки тривалістю 15 робочих днів з 20 січня 2020 року.

Наказом Голови Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року №05-05/11-в судді ОСОБА_1 було надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2019 року до 1 жовтня 2020 року на 15 робочих днів (21 календарний день) з 20 січня 2020 року до 9 лютого 2020 року включно.

Отже, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було надано 15 робочих днів відпустки.

6 лютого 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано власноручно складену письмову заяву про надання щорічної додаткової відпустки за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів з 10 лютого 2020 року.

Наказом в.о. Голови Харківського апеляційного суду від 6 лютого 2020 року №05-05/29-в судді ОСОБА_1 було надано щорічну додаткову відпустку за 2020 рік на 11 робочих днів (15 календарних днів) з 10 лютого 2020 року до 24 лютого 2020 року включно.

Отже, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було надано 11 робочих днів відпустки.

24 лютого 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано власноручно складену письмову заяву про надання частини основної щорічної відпустки тривалістю 15 робочих днів з 25 лютого 2020 року.

Наказом в.о. Голови Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року №05-05/35-в судді ОСОБА_1 було надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року на 15 робочих днів (21 календарний день) з 25 лютого 2020 року до 17 березня 2020 року включно (враховано, що 8 березня 2020 року - свято).

Отже, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було надано 15 робочих днів відпустки.

Отож, судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 у спірних правовідносинах було надано загалом 48 робочих днів відпустки (що еквівалентно 69 календарним дням відпустки).

Згідно із відомостями табелю обліку робочого часу у квітні 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 первісно були проставлені відмітки про роботу: 1 квітня 2020 року - 3 квітня 2020 року, 6 квітня 2020 року - 10 квітня 2020 року, 13 квітня 2020 року - 15 квітня 2020 року, тобто за 11 робочих днів у період часу 1 квітня 2020 року - 15 квітня 2020 року.

Наказом в.о. Голови Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2020 року №05-03/25-1-од до табелю обліку використання робочого часу суддів Харківського апеляційного суду були внесені зміни стосовно судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 щодо відсутності на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Доказів оскарження згаданого наказу або втрати ним юридичної сили з будь-яких причин матеріали справи не містять.

Згідно із відомостями виправленого табелю обліку робочого часу у квітні 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 остаточно за період 1 квітня 2020 року - 30 квітня 2020 року проставлені позначки про тимчасову непрацездатність.

Первісний розрахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за час знаходження у відпустці був проведений Харківським апеляційним судом у порядку статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із врахуванням приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а саме: посадовий оклад - 131375,00 грн, доплата за вислугу років у розмірі 60 % - 78825,00 грн, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10% посадового окладу - 13137,50 грн, а загалом - 223337,50 грн за місяць.

Отже, у період січень-березень 2020 року (10 січня 2020 року - 17 березня 2020 року) Харківським апеляційним судом на користь судді ОСОБА_1 було нараховано і виплачено суддівську винагороду у розмірі: 419502,30 грн за час знаходження у відпустці протягом 48 робочих днів (з них за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року - за 7 робочих днів, а за період роботи 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року - за 41 робочий день).

За твердженням Харківського апеляційного суду під час первісного розрахунку суми суддівської винагороди за час відпочинку у вигляді відпустки було застосовано наступний алгоритм розрахункових дій: 223337 : 21 (планова кількість робочих днів у січні 2020 року) * 17(кількість фактично відпрацьованих днів у січні 2020 року) = 180797,03 - 19,5% = 145541,61 грн; 223337 : 20 (планова кількість робочих днів у лютому 2020 року) * 5 (кількість фактично відпрацьованих днів у лютому 2020 року) = 55834,38 - 19,5%= 44946,67 грн; 223337 : 20 (планова кількість робочих днів у лютому 2020 року) * 15 (кількість фактично відпрацьованих днів у лютому 2020 року) = 167503,13 -19,5% = 134840,02 грн; 223337 : 21 (планова кількість робочих днів у березні 2020 року) * 11 (кількість фактично відпрацьованих днів у березні 2020 року) = 116986,33 - 19,5% = 94174,00 грн.

Отже, під час обчислення суддівської винагороди за час знаходження професійного судді у відпустці Харківським апеляційним судом були застосовані виключно норми статей 135 і 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - загальна сума суддівської винагороди за повністю відпрацьовану кількість робочих днів у місяці - 223337,50 ":" на планову кількість робочих днів у місяці * на кількість фактично відпрацьованих днів у місяці.

14 квітня 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду був наданий листок непрацездатності серії АДР №700868 за період непрацездатності 9 січня 2020 року - 16 січня 2020 року.

14 квітня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду надав листок непрацездатності серії АДР №700872 за період непрацездатності 17 січня 2020 року - 9 лютого 2020 року (санаторно- курортне лікування).

4 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду надав листок непрацездатності серії АДР №561903 за період непрацездатності 10 лютого 2020 року - 20 березня 2020 року.

4 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду надав листок непрацездатності серії АДР №523722 за період непрацездатності 21 березня 2020 року - 29 квітня 2020 року.

13 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду надав листок непрацездатності серії АДР №816135 за період непрацездатності 30 квітня 2020 року - 5 травня 2020 року, де указано про визнання особи з 6 травня 2020 року інвалідом 3 групи.

21 квітня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 пожав умотивовану тривалою хворобою у період відпустки власноручно складену письмову заяву про перенесення 48 робочих днів раніше наданої відпустки на період з 5 травня 2020 року.

21 квітня 2020 року в.о. Голови Харківського апеляційного суду було видано наказ від 21 квітня 2020 року №05-05/78-1-в, яким частину щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року -1 жовтня 2020 року у кількості 15 робочих днів (21 календарний день) перенесно на період з 5 травня 2020 року до 26 травня 2020 року включно (враховано, що 9 травня 2020 року - свято); частину щорічної додаткової відпустки за 2019 рік у кількості 1 робочого дня (1 календарний день) перенесено на 27 травня 2020 року; частину відпуски за період роботи 2 жовтня 2018 року -1 жовтня 2019 року у кількості 1 робочого дня (1 календарний день) перенесено на 28 травня 2020 року; частину щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року -1 жовтня 2020 року у кількості 15 робочих днів (21 календарний день) перенесено на період з 29 травня 2020 року до 19 червня 2020 року (враховано, що 7 червня 2020 року - свято); частину щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року -1 жовтня 2019 року у кількості 5 робочих днів (5 календарних днів) перенесено на період з 22 червня 2020 року до 26 червня 2020 року; частину щорічної додаткової відпустки за 2020 рік у кількості 11 робочих днів (15 календарних днів) перенесено на період з 30 червня 2020 року до 14 липня 2020 року.

13 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подав власноручно складену письмову заяву про перенесення раніше наданої відпустки з 30 квітня 2020 року до 7 травня 2020 року у кількості 3 робочих днів на період з 15 липня 2020 року.

13 травня 2020 року Головою Харківського апеляційного суду у зв`язку із збігом часу тимчасової непрацездатності та часом раніше наданої відпустки відносно судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було видано наказ від 13 травня 2020 року №05-05/93-в, яким частину щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року -1 жовтня 2020 року у кількості 3 робочих днів (3 календарних днів), що припали на період раніше наданої відпустки з 5 травня 2020 року до 26 травня 2020 року включно були перенесені на період 15 липня 2020 року - 17 липня 2020 року включно.

Згідно із копією розрахункового листа за січень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано суддівської винагороди за 4 дні роботи (25023,81 грн окладу + 15014, 29 грн доплати за вислугу років + 2502,38 грн доплати за секретність) та за 22 дні відпустки (180797, 03 грн + 55834, 38 грн).

Згідно із копією розрахункового листа за лютий 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано суддівської винагороди за 15 днів відпустки (167503,13 грн).

Згідно із копією розрахункового листа за березень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано суддівську винагороду за 11 днів відпустки (116986, 33 грн).

Згідно із копією розрахункового листа за квітень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано суддівську винагороду за 4 дні роботи (25023,81 грн + 15014,29 грн + 2502, 38 грн) та за 22 дні відпустки (180797, 03грн + 55834,38грн).

Згідно із копією розрахункового листа за квітень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано суддівську винагороду за "-1" день роботи (6255,95 грн окладу + 3753,58 грн доплати за вислугу років + 625,60 грн доплати за секретність, всі нарахування позначені знаком "-") та за "-17" днів відпустки (180797,03 грн), за "-20" днів відпустки (223337, 51 грн), за "-11" днів відпустки (116986, 31грн), за 5 днів тимчасової непрацездатності (10281, 70 грн), за 18 днів відпустки (211582, 91 грн), за 20 днів відпустки (223337, 51 грн), за 10 днів відпустки (97103, 26 грн).

Отже, у квітні 2020 року Харківський апеляційним судом за обліком установи були проведені розрахункові операції із сторнування раніше проведених нарахувань за 48 днів відпустки та нового нарахування оплати за 48 днів відпустки, хоча усі ці платежі вже були фізично проведені раніше.

Згідно із копією розрахункового листа за квітень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано платежів із позначкою "лікарняні ФС" за 20, 31, 30, 5 днів (41126, 80 грн + 62595, 00грн + 61690, 20 грн + 10281, 70 грн відповідно).

Згідно із копією розрахункового листа за травень 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було нараховано платежів із позначкою "лікарняні ФС" за 18 та 9 днів (37014, 12 грн + 18507, 06 грн відповідно).

Із перелічених 48 робочих днів відпустки наказом голови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року №05-05/93 3 робочі дні відпустки судді ОСОБА_1 за його власною заявою (за період роботи 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року) були перенесені на період 15 липня 2020 року - 17 липня 2020 року включно.

Отже, починаючи з 9 січня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подавав на ім`я Голови Харківського апеляційного суду власноручно складені письмові заяви про надання відпусток, попри знаходження у стані тимчасової непрацездатності.

З матеріалів справи вбачається, що максимальна база, з якої сплачувались внески у розрахунку на місяць у 2020 році складала 62595 грн, показник розміру суддівської винагороди відповідача за первісним позовом - 223337,50 грн, показник середньоденного заробітку за 12 календарних місяців з урахування часу тимчасової непрацездатності - 5576,865803 грн за 1 календарний день відповідно до Порядку №100.

27 квітня 2020 року суддею Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 було подано заяву про відставку.

19 травня 2020 року Вищою радою правосуддя було прийнято рішення №1402/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

19 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подав до відділу кадрового забезпечення та державної служби Харківського апеляційного суду заяву про відкликання з відпустки з 21 травня 2020 року.

Наказом Голови Харківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року №05-05/98-в суддю ОСОБА_1 відкликано: - з частини щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року тривалістю 4 робочих дні (6 календарних днів) з 21 травня 2020 року до 26 травня 2020 року включно (в період відпустки з 8 травня 2020 року до 26 травня 2020 року наказ в.о. голови суду від 21 квітня 2020 року №05-05/78-1); - з частини щорічної додаткової відпустки за 2019 рік тривалістю 1 робочий день (1 календарний день) - 27 травня 2020 року; - з частини щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року тривалістю 1 робочий день (1 календарний день) - 28 травня 2020 року; з частини щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року тривалістю 15 робочих днів (21 календарний день) - з 29 травня 2020 року - 19 червня 2020 року; - з частини щорічної основної відпустки за період роботи з 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року тривалістю 5 робочих (5 календарних днів) - з 22 червня 2020 року до 26 червня 2020 року; - з частини щорічної додаткової відпустки за 2020 рік на 11 робочих днів (15 календарних днів) з 30 червня 2020 року до 14 липня 2020 року (наказ в.о. голови суду від 21 квітня 2020 року №05-05/78-1); - з частини щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2020 року тривалістю 3 робочих дні (3 календарних дні) - з 15 липня 2020 року до 17 липня 2020 року включно (наказ голови суду від 13 травня 2020 року №05-05/93-в).

Отже, за рішенням органу публічної адміністрації суддю Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було відкликано з 40 робочих днів відпустки виключно унаслідок подання суддею власноручно складеної письмової заяви .

20 травня 2020 року Головою Харківського апеляційного суду було видано наказ №05-04/69-ос про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського апеляційного суду.

Одночасно згаданим наказом було зобов`язано фінансово-економічний відділ Харківського апеляційного суду виплатити судді ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з відставкою у розмірі трьох місячних суддівських винагород та виплатити судді грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток:

- щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року у кількості 11 робочих (14 календарних) днів;

- щорічної додаткової відпустки за 2019 рік у кількості 1 робочого (1 календарного) дня;

- щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року у кількості 6 робочих (6 календарних) днів;

- щорічної додаткової відпустки за 2020 рік у кількості 11 робочих (15 календарних) днів і провести кінцевий розрахунок належної судді суддівської винагороди.

На виконання наказу Голови Харківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року №05-04/69-ос фінансово-економічним відділом Харківського апеляційного суду: 1) були проведені облікові операції із сторнування раніше вже нарахованої і виплаченої станом на 31 березня 2020 року суддівської винагороди за 40 робочих днів відпустки судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 (з урахуванням події фізичного використання суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 8 робочих днів наданої відпустки) у сумі: 352579, 41 грн; 2) установлено, що станом на 20 травня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 не набув права на отримання 11 робочих днів щорічної календарної відпустки (позаяк з періоду 2 жовтня 2019 року - 1 жовтня 2020 року був фактично відпрацьований лише період 2 жовтня 2019 року - 20 травня 2020 року), за які судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 раніше вже були нараховані і станом на 31 березня 2020 року виплачені суми суддівської винагороди; 3) 29 робочих днів відпустки судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 були трансформовані у 36 календарних днів відпустки; 4) обчислена сума грошової компенсації за 36 календарних днів невикористаної (але раніше вже оплаченої) відпустки у розмірі 200767,32 грн (161617,69 грн з відрахуванням податків); 5) обчислено суму зайво/помилково/безпідставно отриманих суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 коштів за період 10 січня 2020 року - 20 травня 2020 року у розмірі: 409087, 16 грн.

Фінансово-економічним відділом Харківського апеляційного суду на виконання наказу Голови Харківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року №05-04/69-ос було новий проведено розрахунок грошової компенсації за невикористані суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 дні відпустки у кількості 36 календарних днів (29 робочих) днів у сумі 200767, 32 грн (161617,69 грн з відрахуванням податків).

Розрахунок суми грошової компенсації за частину невикористаної відпустки судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 був проведений Харківським апеляційним судом не на підставі статей 135 і 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а на підставі статті 24 Закону України «Про відпустки» та згідно з пунктом 2 розділу 2, пунктів 7, 10 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджено постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100).

Застосований Харківським апеляційним судом алгоритм розрахункових дій полягав в обчисленні показника заробітку судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 за період 1 травня 2019 року - 30 квітня 2020 року у розмірі: 1979787, 36 грн (як добуток суми 210199,96 грн за травень 2019 року, 210199, 97 грн за червень 2019 року, 210214,77 грн за липень 2019 року, 210272,91 грн за серпень 2019 року, 210285, 07 грн за вересень 2019 року, 218645, 29 грн за жовтень 2019 року, 223422, 57 грн за листопад 2019 року, 223426, 59 грн за грудень 2019 року, 79201, 17 грн за січень 2020 року, 59633, 86 грн за лютий 2020 року, 62595, 00 грн за березень 2020 року, 61690, 20 грн за квітень 2020 року із діленням на 355 днів (як добуток суми 29 днів травня 2019 року, 28 днів червня 2019 року, 31 дня липня 2019 року, 30 днів серпня 2019 року - грудня 2019 року за кожен місяць, 29 днів січня 2020 року - лютого 2020 року за кожен місяць, 30 днів березня 2020 року, 29 днів квітня), що склало - 5576,865803 грн за день. Розрахунок компенсації за невикористану відпустку проводиться в календарних днях. Тому 29 робочих днів було переведено в 36 календарних днів.

Унаслідок таких розрахунків, попри використання Харківським апеляційним судом у тексті наказу від 20 травня 2020 року №05-04/69-ос дієслова «виплатити», суми коштів, котрі належали до передання у власність судді у відставці Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 , не виявилось, позаяк увесь період відпочинку у виді відпустки тривалістю 36 календарних днів (29 робочих) днів раніше вже був оплачений у складі суми: 409087,16 грн (із утриманням належних податків і зборів) у той час як за новим розрахунком цей же самий період часу підлягав оплаті у сумі: 161617,69 грн (із утриманням належних податків і зборів).

Одночасно, 20 травня 2020 року суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було подано власноручно складену письмову заяву про утримання суми відпускних за період 21 травня 2020 року - 17 липня 2020 року із суми допомоги по тимчасовій непрацездатності 186127,97 грн та залишок із суми вихідної допомоги при звільненні.

У матеріалах справи знаходиться датована січнем 2020 року власноручно складена заява ОСОБА_1 про проведення повторного автоматичного перерозподілу справ у зв`язку із тривалим (понад 100 днів) лікуванням.

На вимогу Харківського окружного адміністративного суду позивачем за первісним позовом було подано довідку від 27 травня 2021 року №05-62/237, де визнані обставини наявності у судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 станом на 20 травня 2020 року права на 6 робочих (6 календарних) днів щорічної основної відпустки за період роботи 2 жовтня 2018 року - 1 жовтня 2019 року, 11 робочих (14 календарних) днів основної щорічної відпустки за період роботи 2 жовтня 2019 року - 20 травня 2020 року, 1 робочого (1 календарного) дня щорічної додаткової відпустки за 2019 року, 11 робочих (15 календарних) днів щорічної додаткової відпустки за 2020 рік.

Отже, момент звільнення ОСОБА_1 мав право лише на 29 робочих днів або 36 календарних днів відпустки.

В матеріалах справи наявний лист від 9 червня 2021 року №04-34/78/2021, де визнані обставини невиплати грошової компенсації за днів невикористаної відпустки судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 .

Отже, станом на 31 березня 2020 року судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 фактично була проведена оплата 48 робочих днів відпустки у загальному розмірі 419502,30 грн.

Згідно із змістом означених пояснень за квітень 2020 року Харківським апеляційним судом у зв`язку із поданням суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 14 квітня 2020 року документів про хворобу з 9 січня 2020 року було проведено оплату 5 днів тимчасової непрацездатності за період 9 січня 2020 року - 13 січня 2020 року у сумі: 8 276,78грн, а також проведено операцію з обліку оплати робочого дня 9 січня 2020 року як помилкового, надмірного та безпідставного платежу у сумі: 8 561,28грн.

13 квітня 2020 року мала місце подія виплати Харківським апеляційним судом на користь судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 авансу на квітень 2020 року у сумі: 65000,00 грн. З цієї суми Харківським апеляційним судом заявлено до стягнення у межах справи №520/4820/21 лише 56507,75 грн як остаточна після проведення перерахунку.

У травні 2020 року Харківським апеляційним судом у розрахунках з суддею Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 було за даними обліку (тобто без проведення фактичних вчинків): утримано за 3 робочі дні відпустки у зв`язку з перенесенням з 5 травня 2020 року до 7 травня 2020 року -28387,37 та перенесено у зв`язку з хворобою 3 робочі дні та нараховані відпускні з 15 липня 2020 року до 17 липня 2020 року 23450,43 грн, у подальшому утримано: 66 237,21 грн за 7 робочих днів відпустки за період 21 травня 2020 року - 31 травня 2020 року; утримано 179786, 69 грн за 20 робочих днів відпустки за період 1 червня 2020 року - 30 червня 2020 року; утримано 101618,57 грн за 13 робочих днів відпустки за період 1 липня 2020 року - 17 липня 2020 року. Отже, остаточно утримано оплату отриманих ОСОБА_1 коштів за 40 робочих днів не використаної відпустки у суму: 352579,41 грн та утримано 56507, 75 грн виплаченого унаслідок розрахункової помилки авансу за квітень 2020 року. Усього на суму: 409087, 16 грн.

Відтак, за розрахунками та твердженнями Харківського апеляційного суду загалом сума надмірно та безпідставно отриманих професійним суддею у власність коштів у якості суддівської винагороди за період 1 січня 2020 року - 20 травня 2020 року (оплата часу роботи у квітні 2020 року у сумі: 56507,75 грн, оплата 40 робочих днів відпустки) склала - 409087, 16 грн у той час як грошовий еквівалент оплати 29 робочих днів (36 календарних) невикористаної відпустки складає - 161617, 69 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №520/16501/2020 було визнано протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо утримання з вихідної допомоги ОСОБА_1 грошових коштів; зобов`язано Харківський апеляційний суд виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 61341 грн 50 коп.

Виплата судді у відставці Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 61341,50 грн відбулась 13 вересня 2021 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Частинами другою-десятою статті135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно зі статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Правила виплати грошової компенсації за невикористану відпустку регламентовані приписами статті 24 Закону України «Про відпустки» та приписами статті 83 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховним Судом ухвалою від 6 червня 2023 року було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, заслухавши думку учасників справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 він наполягає на тому, що первісний позов Харківського апеляційного суду має бути залишений без розгляду як такий, що поданий з пропуском строку на звернення до суду за неповажних причин.

В контексті цього питання Верховний Суд зазначає про таке.

Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить його поновлювати.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб позивач визначився чи звертатиметься він до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

З матеріалів цієї справи вбачається, що до Харківського окружного адміністративного суду позивач за первісним позовом звернувся із позовною заявою лише 24 березня 2021 року (т. 1 а.с. 1).

Одночасно із поданням цієї позовної заяви позивач просив суд поновити йому строк на звернення до адміністративного суду, оскільки він пропущений з поважних причин.

Так, позивач за первісним позовом зазначав, що першочергово з позовною заявою до ОСОБА_1 аналогічного змісту та вимог він звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова у порядку цивільного судочинства.

Проте, оскільки постановою Полтавського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом Харківського апеляційного суду до ОСОБА_1 про стягнення спірної заборгованості було закрито, як таке що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позивач невідкладно (після отримання указаної постанови Полтавського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду вже у порядку адміністративного судочинства.

Ці обставини суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнав поважними і поновив позивачеві строк на звернення до суду із цим позовом.

У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, варто зазначити, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

У контексті наведеного варто зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Як вже зазначалось, позивач з невстановлених причин першопочатково звернувся до цивільного суду за захистом порушеного, на його думку, права. Так, позовну заяву до Жовтневого районного суду міста Харкова позивач подав 13 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 70).

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що Харківський апеляційний суд про порушення свого права дізнався щонайменше з моменту звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а саме: з 20 травня 2020 року, коли головою Харківського апеляційного суду було видано наказ №05-04/69-ос про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського апеляційного суду.

Більше того, сума грошових коштів, яку просить стягнути з ОСОБА_1 . Харківський апеляційний суд не є цілісною, тобто складається з грошових коштів, які мають різну правову природу та строки виплати. Проте, суди попередніх інстанцій не визначили правову природу кожної суми, яка є складовою ціни первісного позову і тим самим не визначились із моментом відліку початку строку звернення до суду щодо стягнення з відповідача за первісним позовом кожної з них.

Позивач за первісним позовом наполягає, що до спірних правовідносин має бути застосований 3-місячний строк звернення до суду, а тому вважає, що першочергово до цивільного суду він звернувся у межах цього строку, помилившись лише із юрисдикцією спору.

З таким доводом Харківського апеляційного суду Верховний Суд не погоджується і констатує, що як вже зазначалось до цієї категорії спорів належить застосовувати місячний строк на звернення до суду, адже це питання пов`язане із проходженням особою публічної служби.

У той же час колегія суддів зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання повернення надмірно виплачених сум суддівської винагороди, навіть якщо подання відповідного позову про стягнення указаних сум відбувається після її звільнення з публічної служби.

Ба більше, остаточну ясність у предметній юрисдикції цього та подібних спорів внесла Велика Палата Верховного Суду ще постановою від 14 лютого 2018 року у справі №757/70264/17-ц, віднісши їх саме до юрисдикції адміністративних, а не цивільних судів.

Позивач, будучи суб`єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює правосуддя, був (мав бути) обізнаний про указане судове рішення Великої Палати Верховного Суду, адже її висновки є обов`язковими до врахування судами нижчих інстанцій.

Варто зауважити, що про пропуск позивачем строку на звернення до суду із цим позовом без поважних причин ОСОБА_1 зазначав ще на стадії відкриття провадження у цій справі, проте належної оцінки цьому доводу відповідача за первісним позовом суди попередніх інстанцій не надали.

Тож, за наведених умов, враховуючи те, що суди попередніх інстанцій не визначили правову природу грошових коштів (кожної суми, яка складає загальну ціну позову), не з`ясували момент, з якого починає свій відлік строк звернення до суду щодо стягнення кожної з таких сум, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції, з яким погодився також і апеляційний суд, що позивач за первісним позовом з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду із цією позовною заявою.

Окрім того, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, встановивши правові підстави для задоволення первісного позову Харківського апеляційного суду, не вдались до належного аналізу і дослідження підстав та вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки на їхнє переконання задоволення первісного позову виключає можливість задоволення зустрічного.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.

Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Національне законодавство, а саме частина перша статті 322 КАС України також висуває певні вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, ця частина повинна складатися із: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій не було вирішено спір крізь призму заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та правових підстав, поданого ним позову. Суди попередніх інстанцій обмежились лише формальним зазначенням у тексті судових рішень самого факту подання ОСОБА_1 зустрічного позову, не навівши мотивів відхилення його доводів. Тож, оскаржувані рішення судів не цілком відповідають критерію вмотивованості.

Викладене дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій належить скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до окружного суду.

При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові й встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/4820/21 скасувати, а справу №520/4820/21 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Повний текст постанови складений 13 березня 2024 року.

…………………

………………….

………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду