ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

12 березня 2024 року              Справа № 903/534/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від ТОВ «Рєалтрейд»: Сумський С.М. – ордер серія АЕ №1256941 від 04.03.2024

від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»: Ганчар І.Д. – ордер серія АІ №1557874 від 28.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рєалтрейд» про визнання грошових вимог

по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон  +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” сформувала в системі “Електронний суд” заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство                     ТОВ “Авіон+”.

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника – ТОВ “Авіон+”.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ “Авіон+”.

17.07.2023 ТОВ «Рєалтрейд» надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог до ТОВ “Авіон+” у розмірі 675671,70 грн заборгованості за договором поставки №81 від 11.05.2020, 151470,73 грн збитків від інфляції, 25100,92 грн 3% річних, 11001,24 грн судовий збір в справі №914/1439/22, 18000,00 грн витрати на правову допомогу в справі №914/1439/22, а також 5368,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами, (т.т.43-44, 453, а.с.1-103).

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «Рєалтрейд»  про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.45, а.с.106).

01.08.2023 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2023 (т.15, а.с.126-207).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «Рєалтрейд» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 12.03.2024 о 12:45 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон  +» до попереднього засідання суду повідомити суд  про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами (т.45, а.с.114-115).

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

Щодо заяви ТОВ «Рєалтрейд»  зазначив, що на підтвердження заяви кредитором надано рішення Господарського суду Львівської області від 26.01.2023 у справі № 914/1439/22. У зв`язку з набрання законної сили рішенням суду, заперечення щодо визнання даних вимог на даний час відсутні (т.16, а.с.8).

У відповідності до листа-повідомлення від 25.07.2023, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: -5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги; 881    244,59 грн (заборгованість за договором, заборгованість від інфляції, 3% річних, судовий збір у справі №914/1439/22 та витрати на правову допомогу у справі №914/1439/22) – вимоги четвертої черги  (т.15, а.с.156).

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ «Рєалтрейд»  просив суд визнати заявлені грошові вимоги .

Представниця ініціюючого кредитора щодо заяви ТОВ «Рєалтрейд»  про визнання грошових вимог до боржника не заперечували, оскільки заборгованість підтверджена рішенням суду.

У визначений судом день та час боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «РЄАЛТРЕЙД», дослідивши  в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «Рєалтрейд» , з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 січня 2023 року у справі № 914/1439/22 позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Авіон +» на користь ТОВ «Рєалтрейд» заборгованість за поставлений за договором поставки товар в розмірі 689120 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч сто двадцять) гривень 60 копійок, втрат (збитків) від інфляції в розмірі 39 660 (тридцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок, 3% річних в розмірі 4 635 (чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень 57 копійок, судового збору в розмірі 11 001 (одинадцять тисяч одна) гривня 24 копійки.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2023 року апеляційна скарга ТОВ «Авіон +» була залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 26 січня 2023 року у справі № 914/1439/22 було залишено без змін (т.45, а.с.71-77).

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2023 року у справі № 914/1439/22 частково задоволено заяву ТОВ «Рєалтрейд» про відшкодування судових витрат та стягнуто з ТОВ «Авіон +» на користь ТОВ «Рєалтрейд» витрати на правову допомогу в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (т.45, а.с.79-80).

Таким чином, вищезазначена заборгованість Боржника перед Кредитором підтверджується як первинними документами, так і рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1439/22, яке набрало законної сили.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26 січня 2023 року у справі № 914/1439/22 судом 23 лютого 2023 року був виданий наказ (т.45, а.с.78), який був пред`явлений ТОВ «Рєалтрейд» до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., за наслідком чого 15 березня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП № 71306912 (т.45, а.с.82).

На виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 28 лютого 2023 року у справі № 914/1439/22 судом 28 березня 2023 року був виданий наказ (т.45, а.с.81), який був пред`явлений ТОВ «Рєалтрейд» до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., за наслідком чого 21 квітня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВИ № 71633649 (т.45, а.с.83).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 21 квітня 2023 року виконавче провадження ВП № 71306912 та виконавче провадження ВП № 71633649 об`єднані у зведене виконавче провадження ВГІ № 71306912 (т.45, а.с.84).

29.03.2023 та 03.04.2023 приватним виконавцем Пиць А.А. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Авіон +» було перераховано на користь ТОВ «Рєалтрейд» 13280 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 95 копійок та 167 (сто шістдесят сім) гривень 95 копійок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.45, а.с.85-86).

Отже, основна заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором поставки була зменшена на 13    448,90 грн і на дату розгляду заяви складає 675    671, 70 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до правової позиції викладеній в п.4.31.Постанови Верховного Суду  від 22.04.2020 у справі №922/795/19, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні     положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Судом враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо – з 16 по 31 число – вона індексується починаючи з наступного місяця.

Суд засвідчує, що законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Наведена позиція суду відповідає правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу в сумі стягнута судовим рішенням у справі № 914/1439/22, тому кредитор набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат (з врахуванням рішення №914/1439/22).

На основну суму заборгованості, яка підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області Кредитором згідно частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України додатково нараховані збитки від інфляції та 3% річних.

Розрахунок збитків від інфляції та трьох процентів річних за період з дати подання позову у справі № 914/1439/22 та до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто з 25.06.2022 по 22.06.2023 включно (т.43-10-12).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1)у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Рєалтрейд»  про визнання грошових вимог в сумі 881    244,59 грн. та 5368,00 грн. судового збору, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 881    244,59 грн (заборгованість за договором, заборгованість від інфляції, 3% річних, судовий збір у справі №914/1439/22 та витрати на правову допомогу у справі №914/1439/22) – вимоги четвертої черги.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 24.07.2023 (т.15, а.с.156).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рєалтрейд» до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рєалтрейд» (проспект Олександра Поля, 101, м.Дніпро, 49054,  49054, код ЄДРПОУ 39368847) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 25485085) у наступній черговості:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 881244,59 грн (заборгованість за договором, заборгованість від інфляції, 3% річних, судовий збір у справі №914/1439/22 та витрати на правову допомогу у справі №914/1439/22) – вимоги четвертої черги.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2024.

Суддя                                                                                            І. О. Гарбар