УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/158/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача-1:     не з`явився;

від позивача-2:      не з`явився;

від відповідача:    Талько В.Д., голова ФГ "Лагуна-Т",

                               Гаврилюк І.Д., адвокат, ордер серія ЖТ №17892 від 18.03.2019,

                               посвідчення №199 від 22.12.2011,

прокурор: Слівінський О.О., службове посвідчення №048138 від 04.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (м.Житомир) та Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (с.Романівка Новоград-Волинського району Житомирської області)

до Фермерського господарства "Лагуна-Т" (с.Лагульськ Новоград-Волинського району Житомирської області)       

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Дергеокадастру у Житомирській області та Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом,  в якому просить:

- зобов`язати Фермерське господарство "Лагуна-Т" звільнити та повернути Головному управлінню  Держгеокадастру у Житомирській області самовільно зайняту земельну ділянку державної форми власності за межами села Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, площею 16,00га;

- стягнути з Фермерського господарства "Лагуна-Т" на користь Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області шкоду, заподіяну внаслідок  самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 16835,84грн.

Обґрунтовуючи звернення з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що Фермерське господарство "Лагуна-Т" самовільно використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,00га. Невжиття органом, який здійснює від імені держави повноваження щодо розпорядження державними землями сільськогосподарського призначення заходів щодо усунення поручень та стягнення шкоди, завданої самовільним захопленням землі свідчить про невиконання Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави. Таке порушення призводить до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави.

Ухвалою від 19.02.19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.03.19.

08.04.19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що про безпідставність даного позову вказує та обставина, що спірна земельна ділянка звільнена, про що свідчить довідка Брониківської сільської ради  від 11.03.19. Також повідомив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Факт порушення ФГ "Лагуна" чинного земельного законодавства, що виявився у тривалому користуванні земельною ділянкою площею 16 га без укладання договору оренди, прокурором не доведений, а тому підстави для нарахування збитків відсутні (а.с.77-78).

У відповіді на відзив, який подано до суду 18.04.19 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначає, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, обов`язковою умовою фактичного користування земельною ділянкою є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів, а відсутність у відповідача таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки. Також звертає увагу, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вже досліджувались у адміністративній справі №285/3247/17 (а.с.93-94).

19.04.19 від Новоград-Волинської місцевої прокуратури до суду надійшла заява №35-1344 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Фермерського господарства "Лагуна-Т" звільнити та повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області самовільно зайняту земельну ділянку на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки відповідач станом на час розгляду справи не використовує спірну земельну ділянку площею 16,00га; відповідь на відзив, і якій зазначається, що законність дій і рішень інспектора при проведенні перевірки ФГ "Лагуна-Т" щодо дотримання вимог земельного законодавства підтверджена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.18 у справі №285/3247/17. Вказаним судовим рішенням підтверджено вину відповідача та встановлені усі елементи складу правопорушення та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками (а.с.98-99, 101).

20.05.19 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач дійсно використовував спірну земельну ділянку на підставі попереднього договору та відповідного розпорядження, однак за відсутності укладеного відповідно до вимог закону договору оренди землі, однак при цьому сплачував орендну плату за вживав заходів щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою  (а.с.130-133).

Ухвалою від 03.06.19 відмовлено прокурору у задоволенні заяви про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГРК України в частині позовних вимог про зобов`язання Фермерського господарства "Лагуна-Т" звільнити та повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області самовільно зайняту земельну ділянку державної власності за межами села Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області площею 16,00га; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/158/19 до судового розгляду по суті на 23.07.19.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.  

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Брониківської сільської ради в судове засідання не з`явились про причину неявки суд не повідомили.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відзив на позовну заяву. Заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують передачу в оренду ФГ"Лагуна-Т"  спірної земельної ділянки, а саме: рішення Брониківської сільської ради №849 від 04.07.19, договір оренди землі від 12.07.19, акт приймання передачі земельної ділянки в оренду, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.07.19.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №152-ДК від 21.07.17 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель" вирішено, зокрема, здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороню земель, усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Кам`яномайданської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с. 29).

За результатом проведеної 28.07.17 перевірки старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Михаловським Юрієм Дем`яновичем складено  акт перевірки  №152-ДК/107/АП/09/01/-17, в якому зазначено, що виявлено факт самовільного зайняття громадянином ОСОБА_1 в особі голови ФГ "Лагуна-Т" земельних ділянок площею 16,00га із земель резерву сільської ради державної форми власності для вирощування сільськогосподарських культур. На момент перевірки рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) відсутні, що у відповідності до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,00грн  (а.с.16).

28.07.17 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирської області винесено припис №152-ДК/0084Пр/03/01-17, згідно якого громадянина ОСОБА_1  зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та про виконання вказаного припису повідомити до 25.08.18 (а.с.17).

За результатами перевірки старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Михаловським Юрієм Дем`яновичем 14.08.17 складено протокол №152-ДК/0060П/07/01/-17 про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття ФГ "Лагуна-Т" в особі голови ОСОБА_1 земельної ділянки площею 16,00га за межами села Лагульськ, на території Кам`яномайданської  сільської ради, Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.19)

15.08.17 Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн (а.с.20).

Голова фермерського господарства "Лагуна-Т" ОСОБА_1 не погодився із прийнятою постановою від 15.08.17 та оскаржив її до суду.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 16.10.18 позов задоволено частково.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.18 у справі №285/3247/17 в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено повністю. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.10.18 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області відділу Держгеокадастру в Новоград - Волинському районі Михаловського Ю.Д. про визнання протиправною та скасування постанови скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову  про  визнання протиправною та скасування постанови відмовлено (а.с.21-25).

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1  про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №152-ДК/0054 По/08/01 від 15.08.18 суд виходив з того, що позивачем не надано ні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) позивачу земельної ділянки, ні вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки останнім, згідно розрахунку Державної інспекції сільського господарства в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заподіяно шкоду у розмірі 16835,84грн, яка підлягає відшкодуванню (а.с.32).

Оскільки відповідач  добровільно не усунув виявлених порушень земельного законодавства  та не сплатив  завдану шкоду в сумі 16835,84грн, з метою захисту інтересів держави в особах позивачів, прокурор  звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, предметом даного судового розгляду є вимога про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку державної форми власності за межами села Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області площею 16,00га та вимога про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 16835,84грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався  на статті 116, 123, 124, ч.2 ст.134, ст.212 Земельного кодексу України, Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та зазначив, що відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

Разом з тим, суд зазначає, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Таким чином, при вирішенні даного спору дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

У разі встановлення того, що суб`єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, відсутність у нього документів на право користування земельною ділянкою не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 12.04.12 Новоград-Волинською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №340 "Про надання земельної ділянки в оренду", яким надано голові ФГ "Лагуна-Т" ОСОБА_1 земельну ділянку площею 20,00га в оренду строком до укладання основного договору оренди землі для створення фермерського господарства на території Кам`яномайданської сільської ради. На період розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначено орендну плату, яка становить 13732,30грн. Встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки 1га ріллі по Житомирській області, що становить 8239,38грн (а.с.31).

Розпорядження від 12.04.12№340 "Про надання земельної ділянки в оренду" є чинним та не оскаржувалось.

На підставі вищевказаного розпорядження №340 від 12.04.12 між Новоград-Волинською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лагуна-Т" укладено попередній договір оренди землі від 22.06.12.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що фермерське господарство "Лагуна-Т" земельну ділянку використовувало за цільовим призначенням-ведення товарного сільського виробництва, сплачувало орендну плату. Станом на момент пред`явлення прокурором даного позову спірна земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 20га, не використовувалась  відповідачем та вже була повернута останнім, що підтверджується довідками виконавчого комітету Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 03.04.19 №№247,248  (а.с.79-80).

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що з метою розробки проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки орієнтованою площею 20,00га на території Кам`янобрідської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, між ФГ "Лагуна-Т" (замовник) та ПП "Земля поліського краю" (виконавець) укладено договір №4 від 31.01.12. Станом на момент притягнення керівника фермерського господарства до адміністративної відповідальності договір №4 від 31.01.12 зі сторони ПП  "Земля поліського краю" не було виконано, проект землеустрою не розроблено, у зв`язку із чим відповідач звернувся до суду з відповідним позовом про зобов`язання виконати умови договору. За результатами розгляду справи №906/666/18, Господарським судом Житомирської області 03.10.18 між сторонами  затверджено мирову угоду.

З огляду на те, що відносини між сторонами за договором №4 від 31.01.12 з розробки проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки орієнтованою площею 20,00га на території Кам`янобрідської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області були предметом дослідження у зазначеній вище справі (прийняті рішення в якій є публічно доступними) та з метою перевірки обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, суд в порядку п.9 ст.80 та ч.7 ст.82 ГПК України оглянув ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.10.18 у справі №906/666/18в мережі Інтернет за посиланням http://www.reestr.court.gov.ua/.

З ухвали суду від 03.10.18 у справі №906/666/18 про затвердження мирової угоди  вбачається, що  ФГ "Лагуна-Т" (замовник) та ПП "Земля поліського краю" (виконавець) зобов`язались дотриматись взятих на себе зобов`язань, передбачених розділами 3,4 договору №4 від 31.01.12, зокрема, виконавець зобов`язався виконати роботи не пізніше 180 днів згідно договору.

Отже, судом встановлено, що відповідачем вживались заходи, спрямовані на розроблення проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки для надання в оренду строком на 20 років ФГ "Лагуна-Т" орієнтовною площею 20,00га на території  Кам`янобрідської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Згідно листа від 11.11.2008 року №14-17-4/12991 Державного комітету України із земельних ресурсів "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки", дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена .

Наявність  чинного розпорядження Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 12.04.12 №340 "Про надання земельної ділянки в оренду", укладеного попереднього договору оренди землі від 22.06.12, а також укладеного 31.01.12 між ФГ "Лагуна-Т" та ПП "Земля поліського краю" договору №4 від 31.01.12 щодо виготовлення проектної документації на відведену земельну ділянку спростовує твердження прокурора та виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, однак не може вважатись достатньою та належною правовою підставою для використання відповідачем вказаної земельної ділянки.

Матеріали справи дійсно не містять доказів того, що станом на час проведення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області перевірки дотримання  вимог земельного законодавства (28.07.17) у ФГ"Лагуна-Т" належним чином було оформлено право користування земельною ділянкою, яка розташована за межами села Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської  області.

Однак, суд звертає увагу, що наявність чинного розпорядження "Про передачу в оренду земельної ділянки" виключає факт саме самовільного зайняття земельною ділянкою та встановлює факт використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, що не є тотожним.

При цьому, суд приймає до уваги посилання апеляційної інстанції, викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.18 по справі №285/3247/17, якою, зокрема, притягнено саме громадянина ОСОБА_1 (а не відповідача у справі - ФГ "Лагуна-Т")  до адміністративної відповідальності за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак факти, встановлені даним судовим рішенням, не є преюдиційними у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, та таким, що підтверджують вину Фермерського господарства "Лагуна-Т" у порушенні норм ст.211 ЗК України.

За вказаних обставин спірна земельна ділянка площею 20,00га надана та використовувалась  відповідачем на підставі чинного розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації,  при цьому матеріали  справи свідчать що відповідачем вживались заходи з метою отримання правовстановлюючих документів на землю, також сплачувалась орендна плата за користування землею,  а тому вказані дії не можуть кваліфікуватись в даному випадку  як самовільне зайняття земельної ділянки, та бути підставою для застосування приписів ст. 212 ЗК України.

Стосовно вимоги прокурора про стягнення з ФГ "Лагуна-Т" шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 16835,84грн, суд зазначає наступне.

Стягнення завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю, до якої позивач просить притягнути відповідача.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов`язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов`язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб`єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов`язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, я якщо інше не визначено законодавством.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

За умовами ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок обрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963.

Так, п.1 визначено, що Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Суд зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у відповідності до вимог Методики, є матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки тощо.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивачем здійснено, виходячи з таких показників: площі, на якій виявлено самовільне зайняття земельної ділянки - 16,00га; середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель, не за цільовим призначенням, визначений у додатка 1 , з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і3 , грн/га - 560,00 грн/га; коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 - 1; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,879.

Згідно наданого розрахунку, розмір завданої відповідачем шкоди становить 16835,84грн (а.с.32).

Як вже встановлено судом, як на доказ самовільного зайняття земельної ділянки прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки, здійснений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області від 28.07.17, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом обстеження - земельної ділянки №152-ДК/107/АП/09/01/-17  від 28.07.17, протокол про адміністративне правопорушення №152/ДК/0060П/07/01/-17 від 14.08.17, постанову про накладення на керівника ФГ "Лагуна-Т" Талька ОСОБА_2 Д. адміністративного стягнення №152-ДК/0054По/08 від 15.08.17 та на встановлений постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.18 у справі №285/3247/17 факт наявності вини відповідача.

Разом з тим, як встановлено судом, надані прокурором докази не свідчать про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 16,00га державної форми власності за межами села Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, а встановлюють факт використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, що не є тотожним та за що відповідальність у вигляді стягнення збитків, розрахованих на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, не передбачено.

Посилання прокурора, що самовільне використання відповідачем спірної земельної ділянки та заподіяння шкоди доведено та встановлено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.18 у справі №285/3247/17 суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаними судовим рішенням надано оцінку щодо правомірності прийняття постанови, якою притягнено громадянина ОСОБА_1 (керівника ФГ "Лагуна-Т") до адміністративної відповідальності за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з тим під час розгляду справі №285/3247/17 не доведено вину та  протиправність поведінки Фермерського господарства "Лагуна-Т".

За вказаних обставин прокурором не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача та вини відповідача у завданні збитків, що виключає юридичну можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в частині позову про стягнення з відповідача шкоди в сумі 16835,84грн.

Щодо клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині зобов`язання ФГ "Лагуна-Т" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 16,00га, яка знаходиться за межами с.Лагульськ Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, суд відмовив в його задоволені з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор зазначив, що  під час розгляду справи встановлено, що земельна ділянка загальною площею 16,00га наразі не використовується ФГ "Лагуна-Т", відтак вважає що предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 ч.1 ст.231 ГПК України, можливе в разі, коли предмет спору існував на момент звернення до суду та припинив існування в процесі розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд в процесі вирішення спору встановив, що прокурором та позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки, що вказує на те, що спору в цій частині фактично  не існувало на момент звернення до суду. Таким чином суд зазначає, що неможливо врегулювати спір, якого не існувало, враховуючи, зокрема, той факт, що спірна земельна ділянка повернута відповідачем позивачу-2 до відкриття господарським судом провадження у даній справі.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У рішенні Конституційного Суду України 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, заґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оцінюючи підстави звернення прокурора із даним позовом, суд зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області з моменту закінчення терміну, визначеного приписом від 28.07.17 не звернулось до суду з відповідним позовом, що є свідченням неналежного здійснення ним захисту інтересів держави у даних правовідносинах.

Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19.12.18 №10-6-0.41-8989/2-18, в якому запропоновано Прокуратурі Житомирської області вжити заходи прокурорського реагування щодо припинення використання самовільно зайнятої земельної ділянки ФГ "Лагуна-Т" та відшкодування шкоди (а.с.27-28).

Тому суд констатує, що прокурор правомірно звернувся у цій справі позовом на захист прав та інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру Житомирській  області.

Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку, прокурор згідно ст.74 ГПК України не довів обґрунтованість позову та відповідність обраного ним способу захисту нормам чинного законодавства, які регулюють спірні відносини.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

В порядку ст.129 ГПК України судові витрати в частині судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову   Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області до Фермерського господарства "Лагуна-Т"  про  звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено:  02.08.19

Суддя                                                                     Соловей Л.А.  

Віддрукувати: 6 прим.

1 - в справу

2- Новоград-Волинська місцева прокуратура ,

3- Прокуратура Житомирської області

4-  позивачу ГУ Держгеокадастру (рек. з повід.),

5 - позивачу - Брониківській сільській раді Новоград-Волинського району Житомирської області (рек. з повід.),

6- відповідачу (рек.).