РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року травня місяця „29" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Роздольненської державної адміністрації, Роздольненської районної ради про визнання незаконним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
16.04.2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Роздольненської РДА, про визнання права власності на АДРЕСА_1 Роздольненського району за ОСОБА_4, а також свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видано на її ім'я. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5, після його смерті залишилося спадкове майно, в тому числі АДРЕСА_1 Роздольненського району. Батько ОСОБА_5 до смерті сумісно проживав у спірному будинку з ОСОБА_4 Вважає, що він фактично прийняв спадщину, оскільки після смерті батька він забрав собі інструмент з його будинку. Своєчасно не оформив свою частку в домоволодінні на себе, оскільки не мав коштів на нотаріальне оформлення спадщини. Коли вирішив оформити спадщину, звернувся до БТІ, де дізнався, що 22.09.1995 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 Про порушення своїх прав йому стало відомо 21.03.2002 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Первомайською нотаріальною конторою 27.08.2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину на сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2. Позивач у процесі розгляду справи уточнив свої вимоги, визначив замість
Справа № 22-3242/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Пиркало Т.В.
Доповідач Горбань В.В.
ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_2 Просив визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке видано 22.09.1995 року на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво на право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 недійсними та визнати за ним право власності на все АДРЕСА_1 Роздольненського району.
Рішенням Роздольненського районного суду від 21.12.2004 року визнано свідоцтво про право власності на житловий АДРЕСА_1Роздольненського району АР Крим від 22 вересня 1995 року, яке видано на підставі рішення виконкому Роздольненської районної ради народних депутатів НОМЕР_1 від 23.08.1990 року недійсним. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Первомайської нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_227 серпня 2002 року і зареєстровано в реєстрі № НОМЕР_2, про спадщину цілого житлового будинку з надвірними спорудами по фактичній забудові, що розташоване вАДРЕСА_1 Роздольненського району АР Крим. Визнано за ОСОБА_1право власності на цілий житловий будинок з надвірними спорудами по фактичній забудові АДРЕСА_1 Роздольненського району. Стягнуто з ОСОБА_2 держмито на користь місцевого бюджету в розмірі 237, 32 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення ОСОБА_6 правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та відповідача ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції визнав встановленим, що власником АДРЕСА_1 Роздольненського району був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4року та що після його смерті відкрилася спадщина.
Його внук ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на підставі ст. 529 ЦК України 1963 року, який фактично вступив в управління спадковим майном після смерті діда, забравши особисті речі померлого.
Але цей висновок суду суперечить матеріалам справи та вимогам матеріального закону.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з записами погосподарських книг Руч'ївської сільської ради за 1960 рік господарство ОСОБА_7 було зареєстровано як колгоспний двір. ОСОБА_5 проживав разом з батьком ОСОБА_7 та значився членом колгоспного двору. В 1967 році згідно з заявою ОСОБА_7 домоволодіння та господарство було зареєстровано на сина ОСОБА_5 та відповідно до записів погосподарських книг з цього часу дане домоволодіння стало значитися за ним. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, остання стала проживати з ОСОБА_5 та значилася членом колгоспного двору, про що свідчить довідка, надана головою Руч'ївської сільської ради /а.с. 31/.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що спірне домоволодіння було внесено до складу майна колгоспного двору. Але при цьому були відсутні правоустановчі документи, які б свідчили про право власності на даний будинок за ким-небудь із членів колгоспного двору, крім записів в погосподарських книгах.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що при житті ОСОБА_7 або ОСОБА_5 намагалися у встановленому порядку оформити право власності на дане домоволодіння та отримати правоустановчі документи.
Також після смерті діда ОСОБА_7 та батька ОСОБА_5 позивач не звертався до суду з позовом про визнання за ними права власності на спірне домоволодіння згідно з Законом України „Про власність".
За таких обставин, вимоги про спадщину є безпідставними, оскільки спадщина після смерті батька та діда саме на це домоволодіння не відкривалась.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_7 був власником АДРЕСА_1 Роздольненського району та що після його смерті відкрилася спадщина на це домоволодіння.
Оскільки не встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді спірного домоволодіння, то колегія суддів вважає, що у ОСОБА_1 не виникло право спадкування даного майна.
Що стосується висновку суду про те, що ОСОБА_4 було незаконно видано свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 Роздольненського району, то з ним не можна погодитися, оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що дане свідоцтво було видано ОСОБА_4 на підставі Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".
Із матеріалів справи вбачається, що виконком Роздольненської районної ради 23 серпня 1990 року прийняв рішення НОМЕР_1 про проведення виконкомами сільських і селищних рад району спільно з Євпаторійським БТІ технічну інвентаризацію житлового фонду в селах, зокрема, і по Руч'ївській сільській раді та зареєструвати право власності за громадянами по фактичній забудові та записам погосподарських книг сільських рад: видати свідоцтва про право власності на домоволодіння.
У виконання даного рішення і було видано 22 вересня 1995 року ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Оскільки на час видачі даного свідоцтва ОСОБА_5 та ОСОБА_7 померли і згідно записів погосподарських книг значилася лише ОСОБА_4 та були відсутні правоустановчі документи, колегія суддів вважає, що виконком Роздольненської районної ради правомірно видав ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, підстав для визнання його недійсним не має.
Встановивши відсутність підстав для визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 недійсним, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_4 була власником спірного домоволодіння, то на час її смерті відкрилася спадщина.
Згідно зі ст. 529 ЦК України 1963 року її син ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги.
При розгляді справи встановлено, що син померлої ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги у встановлений законом строк для прийняття спадщини звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Приймаючи до уваги дані обставини, колегія суддів вважає, що підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним немає.
На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню. Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та недоведені обставини, на які посилався позивач, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія судців на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2004 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Роздольненської райдержадміністрації, Роздольненської районної ради про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними, визнання права власності на будинок - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Філатова Є.В.