ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5689/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                              Онишкевича Т.В.,

суддів                                                                                 Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань                                          Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глібівська компанія натуральних напоїв» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя(і) у І інстанції                                                            Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення                                                   12 год 52 хв,

місце ухвалення рішення                                                  м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення                                22 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глібівська компанія натуральних напоїв» (далі – ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі – ГУ ДФС)  № 0010121402 від 20 листопада 2018 року про накладення штрафу в розмірі 974 484,63 грн за порушення строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 500/557/19 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку) щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, і має зворотну силу в часі. Відповідач  не спростував доводи адміністративного позову та не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття ним спірного рішення.

У апеляційній скарзі ГУ ДФС просить зазначене судове рішення скасувати та у задоволенні позову ТОВ відмовити у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту № 217-07 від 29 серпня 2017 року, результати якої оформлено актом № 2403/19-00-14-02/40897613 від 08 листопада 2018 року.  

Під час перевірки встановлено порушення ТОВ статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» через ненадходження товару по контракту № 217-07 від 29 серпня 2017 року на суму 20 000,0 євро (затримка 31 день), на суму 47 500,0 євро (затримка 17 днів) та на суму 93 064,40 євро (затримка 98 днів);

Основною підставою для задоволення позовних вимог ТОВ стала наявність висновків Мінекономрозвитку № 283 від 05 травня 2018 року та № 673 від 17 жовтня 2018 року про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією.

На думку апелянта, судом не враховано те, що позивач звернувся до Мінекономрозвитку про продовження строків розрахунків у сфері зовнішньоеконічної діяльності вже після порушення строків розрахунків.  Тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно у межах норм чинного законодавства.

Позивачем подано апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС, у якому ТОВ погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає вимоги апелянта безпідставними. При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що наявними в матеріалах справи висновками Мінекономрозвитку № 283 від 05  травня 2018 року, № 673 від 17 жовтня 2018 року у порядку статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачу було продовжено строки здійснення розрахунків за зовнішньоекономічною операцією. Такий висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 2 зазначеного Закону, так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені статтею 4 Закону, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності рішення про його продовження.

Представник ГУ ДФС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог ТОВ відмовити у повному обсязі.

Представник ТОВ у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 2017 року між TOB (Покупець) та компанією Peter Markl Brauereimaschinen GmbH (Продавець) було укладено контракт № 217-07 (Контракт), за умовами якого Продавець продавав Покупцю лінію розливу для пива (Товар) відповідно до переліку, кількістю, опису і вартості, що наведені у специфікації № 1 до цього контракту, яка є його невід`ємною частиною.

У розділі 3 Контракту сторони узгодили, що оплата за цим контрактом проводиться на розрахунковий рахунок Продавця у такому порядку:

1. Передоплата 40 %  – 93 064,40 євро після підписання контракту;

2. Оплата 55 % – 127963,55 євро перед транспортуванням Товару.

3. Заключна оплата – 11633,05 євро після запуску і введення Товару в експлуатацію.

На виконання зазначених вимог Контракту TOB було здійснено авансові виплати у розмірі 40 % на загальну суму 93064,40 євро, а саме: 26 вересня 2017 року – 20000,00 євро, 10 жовтня 2017 року – 47500,00 євро, 08 листопада 2017 року – 25000,00 євро, 10 листопада 2017 року – 564,40 євро.

22 березня 2018 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до Контракту, за умовами якого пункт 4 Контракту викладено у такій редакції: «Продавець здійснює поставку обладнання відповідно до специфікації № 1 на умовах FCA згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс – 2010» не пізніше 1 липня 2018 р.».

Оскільки строки поставки Товару у відповідності до додаткового договору № 1 від 22 березня 2018 року були змінені, 24 квітня 2018 року TOB звернулось до Мінекономрозвитку із клопотанням про продовження термінів повернення валютної виручки, яке своїм висновком № 283 від 05 травня 2018 року продовжило строки розрахунків за цією зовнішньоекономічною операцією по авансових платежах до 01 липня 2018 року.

Листом від 11 червня 2018 року Peter Markl Brauereimaschinen GmbH повідомив TOB про необхідність перенесення термінів постачання та монтажу технологічної лінії на період з 1 по 30 грудня 2018 року у зв`язку із виявленням ним на лінії розливу значної частини бракованих агрегатів і деталей.

12 червня 2018 року між TOB та Peter Markl Brauereimaschinen GmbH було укладено додаткову угоду № 2 до Контракту, відповідно до якої пункт 4 Контракту було викладено у такій редакції: «Продавець здійснює поставку обладнання відповідно до специфікації № 1 на умовах FCA згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс – 2010» не пізніше 30 грудня 2018 р.».

У зв`язку із наведеним 27 червня 2018 року TOB знову звернулося до Мінекономрозвитку із клопотанням про продовження термінів повернення валютної виручки, однак листом № 4102-10/245 від 16 липня 2018  року позивачу у цьому було відмовлено у зв`язку із ненаданням відповідного обґрунтування із документами, що підтверджують невідповідність агрегатів технічному завданню та підтверджуючих документів від постачальників деталей стосовно кінцевого терміну поставки тощо.

23 серпня 2018 року позивач звернувся до Мінекономрозвитку з листом, де вказав, що в доповнення до клопотання про продовження термінів повернення валютної виручки від 27 червня 2018 року товариство направляє належним чином завірені копії оригіналу акту рекламації №2/12 від 10 травня 2018 року (м.Фалькенштайн, Німеччина) та перекладу даного акту. Однак, листом Мінекономрозвитку від 10 вересня 2018 року № 4102-10/339 у клопотанні ТОВ було відмовлено.

03 жовтня 2018 року TOB знову звернулась до Мінекономрозвитку із листом, у якому просило продовжити терміни розрахунків за Контрактом та додало до звернення копію листа Peter Markl Brauereimaschinen GmbH від 12 липня 2018 року.

17 жовтня 2018 року висновком № 673 Мінекономрозвитку TOB було продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 93064,40 євро до 30 грудня 2018 року.

ГУ ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту № 217-07 від 29 серпня 2017 року за період з 29 серпня 2017 року по 31 серпня 2018 року, результати якої оформлено актом від 08 листопада 2018 року № 2403/19-00-14-02/40897613.

Під час перевірки контролюючим органом  було зроблено висновок про те, що за вказаним Контрактом у порушення встановлених термінів розрахунків згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 185/94-BP) не надійшов товар на загальну суму 93 064,40 євро, з яких:

на суму 20 000,0 євро (граничний термін 25 березня 2018 року);

на суму 47 500,0 євро (граничний термін 08 квітня 2018 року);

на суму 25 000,0 євро (граничний термін 07 травня 2018 року);

564,40 євро (граничний термін 09 травня 2018 року).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 185/94-BP порушення TOB строку, передбаченого статтею 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно отриманого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи наведене, за порушення термінів розрахунків відповідно до статті 4 вказаного Закону контролюючим органом було нараховано пеню:

на суму 20 000,0 євро з 26 березня 2018 року по 25 квітня 2018 року;

на суму 47 500,0 євро з 09 квітня 2018 року по 25 квітня 2018 року;

на суму 93 064,40 євро з 02 липня 2018 року по 07 жовтня 2018 року.

20 листопада 2018 року ГУ ДФС було прийнято оспорюване ППР № 0010121402 про накладення на TOB штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 974 484,63 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до вимог статті 2 Закону № 185/94-BP імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Положеннями статті 4 Закону № 185/94-BP встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 185/94-BP  строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Позивачем було представлено під час перевірки та у ході судового розгляду справи висновки Мінекономрозвитку № 283 від 05 травня 2018 року № 4102-09/283, яким зазначений строк продовжено до 01 липня 2018 року, та № 673 від 17 жовтня 2018 року № 4102-09/673 про продовження такого строку до 30 грудня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що висновок про продовження строків у порядку статті 6 Закону № 185/94-BP може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого статтею 2 цього Закону, так і після його закінчення, а санкції, передбачені статтею 4 вказаного Закону, можуть бути застосовані при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності рішення компетентного органу про його продовження.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що висновком Мінекономрозвитку від 17 жовтня 2018 року № 673 TOB було продовжено строки розрахунків за цією зовнішньоекономічною операцією на суму 93064,40 євро до 30 грудня 2018 року, тобто на всю суму авансового платежу позивача, і вказаний строк на час проведення ГУ ДФС документальної позапланової виїзної перевірки товариства ще не сплинув.

Окрім того, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції доречно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, відповідно до якої висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, як індивідуальний правовий акт, виданий для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, має зворотну силу в часі і звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14).

Доводи апелянта не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ.   

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 500/557/19 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Я. С. Попко

Р. Б. Хобор

    Постанова у повному обсязі складена 1 серпня 2019 року.