№ 201/3665/19

провадження 2-сз/201/25/19

УХВАЛА

01 серпня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву про повернення частини сплаченого судового збору по цивільній справі за позовом Фонду державного майна України та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КП-КОМФОРТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП КОМФОРТ» та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення витрат,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 березня 2019 року надійшла позовна заява Фонду державного майна України та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «КП-КОМФОРТ», ТОВ «ДП КОМФОРТ» та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, яка уточнювалась та доповнювалась.

Ухвалою від 19 квітня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання по справі.        

У своїй заяві до суду заявник просить повернути частину сплаченого судового збору по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи та клопотання, вважаю можливим повернути позивачу ОСОБА_1 частину сплаченого нею судового збору по справі, оскільки у судовому засіданні встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачем ОСОБА_1 з урахуванням заявлених позовних вимог (вимог немайнового характеру) слід було сплатити судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп., однак останнім при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3842 гривень, що підтверджується матеріалами справи, тобто цим позивачем суму судового збору було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме: у розмірі 3 073 гривень 60 коп. (3842 (сплачений судовий збір по справі) – 768,40 (розмір судового збору за подання позовної заяви) = 3073, 60 (судовий збір внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом), а тому заява ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 133, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,–

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору у розмірі 3 073 гривень 60 коп, який сплачено квитанцією № 0 . 0 . 1309651929 . 1 від 27 березня 2019 року.

Ухвала набрала законної сили 01 серпня 2019 року.

Суддя О.А Антонюк